© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційне повідомлення з юриспруденції Суду № 123
Жовтень 2009 р.
Appel-Irrgang та Інші проти Німеччини - 45216/07
Рішення від 6.10.2009 [Секція V]
Стаття 2 Протоколу № 1
Повага до філософських переконань батьків
Повага до релігійних переконань батьків
Обов’язкові уроки світської етики, без можливості звільнення для учнів, у державних середніх школах: неприйнятна
Факти – У 2006 році берлінський Bundestag вніс поправки до закону про шкільну освіту, запровадивши обов’язкові уроки світської етики для всіх учнів у державних середніх школах. Заявники, котрі є протестантами, безуспішно просили школу звільнити першого заявника від уроків етики. Усі наступні апеляції були залишені без задоволення.
Право – Стаття 2 Протоколу № 1: Заявники в основному скаржились, що уроки етики не були нейтральними, і що їхній світський характер суперечив їхнім релігійним переконанням. Для Суду, мета цих уроків, котра полягала у розвиненні в учнях середньої школи, незважаючи на їхнє походження, мислення і здатності вирішувати основні культурні і етичні проблеми особистого і суспільного життя, аби розвинути їхні соціальні навички і здатність до міжкультурного діалогу й етичної орієнтації, полягала також у дотриманні принципів плюралізму і об’єктивності, закріплених у статті 2 Протоколу № 1, а також у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи. Ці уроки були нейтральними і не надавали переваги одного переконання чи релігії над іншими. Вони розкривали учням однакові засадові цінності і вчили їх бути відкритими до людей, чиї переконання відрізняються від їхніх власних. Окрім того, як вказав Федеральний Конституційний суд, хоча учителі мусили б мати власний погляд на етичні проблеми, котрі розглядались під час уроків, і пояснювати їх учням у достовірний спосіб, вони не мали права неналежно впливати на учнів. Щодо здійснення викладання, Суд зазначив, що заявники не стверджували, що предмет у такому вигладі, у якому він викладався протягом вказаного шкільного року, містив неповагу до їхніх релігійних переконань або мав на меті пропагувати інше вчення.
Щодо аргументу заявників, що, попри німецьку християнську традицію, християнська релігія не була належно представлена під час уроків етики, Суд вирішив, що вибір шкільного керівництва на користь нейтрального предмету, котрий висвітлював різні вірування і переконання, сам по собі не становить проблеми з огляду на Конвенцію. Федеральний Конституційний суд схвалив цей вибір з огляду на особливі практичні обставини і релігійну спрямованість у Землі/Land Берлін. Окрім того, це питання підпадає під можливість розсуду, котра залишається за державами. Щодо тверджень заявників, що уроки етики суперечать їхнім релігійним переконанням, Суд зазначив, що ні закон про шкільну освіту, ні навчальна програма не можуть вважатись такими, що надають перевагу одному якомусь переконанню або зневажають чи оспорюють інші переконання, включно з християнською вірою. Відповідні положення пропонували звертатись до релігійних принципів і заохочували школи висвітлювати певні питання у співпраці з релігійними чи філософськими спільнотами. Стосовно аргументу заявників, що уроки містили також ідеї і концепції, критичні або суперечливі щодо християнських вірувань, Суд зазначив, що з Конвенції не можна вивести право не зазнавати впливу переконань інших, ніж власне. До того ж, ніщо не перешкоджало першій заявниці продовжувати відвідувати уроки протестантської релігії, які викладались у школі, і ніщо не перешкоджало її батькам пояснювати і радити своїй дочці, відіграючи тим самим свою природню роль вихователів, і скеровувати її у напрямку, сумісному з їхніми власними релігійними переконаннями.
Відповідно, запроваджуючи обов’язкові уроки етики, державна влада не перевищила можливість розсуду, наданому їй статтею 2 Протоколу № 1. Берлінська влада, отже, не була зобов’язана надавати повне звільнення від цього предмету. Той факт, що інші німецькі землі вирішили дозволити таке звільнення, не змінює цього висновку.
Висновок: неприйнятна (явно необґрунтована).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Це резюме, підготовлене Секретаріатом, не є обов’язковим для Суду.
Посилання на Інформаційні повідомлення з юриспруденції
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@
Full & Egal Universal Law Academy