Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
Achim проти Румунії - 45959/11
Рішення від 24.10.2017 [Секція IV]
Стаття 8
Стаття 8-1
Повага до сімейного життя
Тимчасове віддання дітей під опіку через відсутність коштів у сім’ї та батьківську недбалість: відсутність порушення Факти – Після обстеження, проведеного соціальними службами, і відсутності дій, які мали бути вжиті за їхніми рекомендаціями, семеро дітей заявників-ромів були віддані під опіку через несприятливі житлові умови і неспроможність батьків забезпечити їм належну охорону здоров’я та освіту. Право – Стаття 8: Тимчасове віддання сімох дітей заявників під опіку, продовження цього заходу і позбавлення заявників батьківських прав щодо всіх дітей становили втручання у реалізацію заявниками права на повагу до сімейного життя. Це втручання відповідало законодавству і переслідувало законну мету – захист прав та свобод інших осіб. (a) Віддання дітей заявників під опіку і продовження цього заходу – Національні суди встановили, що заявники не забезпечили своїм дітям належні житлові умови, занедбали їхнє здоров’я, освіту та соціальний розвиток, а також були неспроможні співпрацювати із соціальними службами. Перш ніж запропонувати віддання дітей під опіку, соціальні служби оцінили становище сім’ї, встановили її матеріальну скруту, а також довели, що причиною того була недбалість батьків. Вони надали заявникам рекомендації, які мали бути виконані, аби запобігти занедбаності дітей. Було запроваджено регулярне спостереження за сім’єю заявників, проведено дослідження їхнього оточення, і надані звіти ґрунтувались не лише на висновках соціальних служб і на їхньому спілкуванні із заявниками. З огляду на відсутність співпраці з боку батьків, державні органи визнали складнощі у нагляді за становищем дітей і наданні їм необхідної підтримки. Через неспроможність заявників вжити будь-які фактичніі дії і співпрацювати з державними органами, суд ухвалив рішення про невідкладне взяття дітей під опіку і видав постанову про тимчасове взяття під опіку. Національні суди ґрунтували свої рішення про тимчасову опіку над дітьми не лише на висновках щодо їхньої матеріальної скрути. За таких обставин, і з огляду на найвищі інтереси дітей, постанова про тимчасове взяття під опіку не може зазнавати критики з точки зору статті 8 Конвенції. Апеляційний суд залишив без змін постанову про тимчасове взяття під опіку, перш за все з огляду на найвищі інтереси дітей, тоді як заявники виявляли ознаки поліпшення свого матеріального становища і почали співпрацювати з державними органами. Оцінивши під час розгляду справи усі надані факти і порівнявши становище сім’ї після того, як дітей було віддано під опіку, як щодо їхніх матеріальних умов життя, так і зміни у стосунках між заявниками та їхніми дітьми, а також їхню співпрацю з соціальними службами, суд встановив однозначне поліпшення матеріальних умов життя заявників, проте вирішив, що заявники ще не виконали усі рекомендації соціальних служб, і що їхня поведінка ще не переконує у тому, що вони здатні взяти на себе відповідальність за виховання своїх дітей у повністю безпечному середовищі. Отже, як соціальні служби, так і національні суди піклувались не лише про поліпшення матеріальних умов життя сім’ї, але й про усвідомлення заявниками тієї ролі, котру вони мають відігравати як батьки. Таким чином, збереження заходу віддання під опіку було виправдане “належними і достатніми” причинами. (b) Заходи, спрямовані на возз’єднання сім’ї – Постанова, ухвалена у даній справі, була спрямована на забезпечення тимчасової опіки над дітьми заявників. Окрім того, усі шестеро старших дітей були розміщені разом у одному центрі опіки, аби зберегти сімейні стосунки. Найменша дитина, через її вік і відповідно до чинних правових положень, була віддана професійній няньці. З матеріалів справи видно, що розвиток дітей і стан їхнього здоров’я під час перебування під опікою поліпшились, і що їхнє становище перебувало під безпосереднім і регулярним наглядом соціальних служб. Державні органи вжили необхідних дій, аби заявники могли відвідувати своїх дітей щомісяця, і щоб ці візити відбувались у атмосфері, яка сприятиме розвитку сімейних стосунків. Підтримувалось також спілкування по телефону. Зрештою, соціальні служби ретельно підготували повернення дітей до своїх батьків, організовуючи зустрічі найменшої дитини з його братами, сестрами і батьками. Так само вони дозволяли старшим дітям проводити канікули з сім’єю. Отже, державні органи послідовно та щиро намагались зберігати стосунки між дітьми і їхніми батьками. Соціальні служби продовжували стежити за становищем заявників і радили їм, як поліпшити їхнє фінансове становище та батьківські навички. Як тільки заявники почали виявляти готовність співпрацювати з державними органами і з’явилися перші ознаки поліпшення їхнього становища, негайно було вжито практичних заходів, аби забезпечити виконання умов, передбачених соціальними службами для повернення дітей. За таких обставин, державні органи вжили усіх дій, яких можна було розумно очікувати від них, аби сприяти поверненню дітей до заявників. Отже, тимчасове взяття під опіку дітей заявників було ухвалено з причин, які були не тільки належними, але й достатніми. Водночас, захід взяття під опіку від самого початку було передбачено як тимчасовий. Безпосередньо стежачи за становищем дітей та заявників, уповноважені органи наполегливо переслідували головну мету – захист найвищого інтересу дітей, і водночас намагались забезпечити справедливу рівновагу між правами заявників та дітей. Отже, втручання у право заявників було “необхідним у демократичному суспільстві”. Висновок: відсутність порушення (одноголосно). (Див. також K. і T. проти Фінляндії [ВП], 25702/94, 12 липня 2001, Інформаційне повідомлення 32; Saviny проти України, 39948/06, 18 грудня 2008, Інформаційне повідомлення 114; і Soares de Melo проти Португалії, 72850/14, 16 лютого 2016, Інформаційне повідомлення 193)
Full & Egal Universal Law Academy