Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
Bagdonavicius і Інші проти Росії - 19841/06
Рішення від 11.10.2016 [Секція III]
Стаття 8
Стаття 8-1
Повага до житла
Примусове виселення ромів і знесення їхніх будинків без проекту надання їм нового житла: порушення Факти – 33 заявники - 6 із них померли, а один був визнаний безвісно відсутнім - є членами шести родин ромів, які мешкали у одному селі. Вони скаржились на примусове виселення та знесення їхніх будинків, спорудження яких кілька десятиліть тому, як стверджують державні органи, не було дозволеним. Право – Стаття 8: Знесення будинків заявників внаслідок виконання судових рішень становить втручання, яке було визначене доступним, чітким та передбачуваним законом і мало на меті захистити права територіальної громади на повернення земельних ділянок, зайнятих спорудами, збудованими без дозволу. Займання земельних ділянок у селищі під недозволене будівництво, зокрема, під будинки заявників, було достатньо тривалим і виникло у радянську добу. Отже, заявники могли встановити достатньо тісні зв’язки з цим місцем і заснувати у ньому своє громадське життя. Національні суди наказали знести будинки заявників, не наводячи інших мотивів, ніж відсутність дозволу на будівництво і незаконність займання земельних ділянок, і не проаналізували пропорційність цього заходу. Отже, негайні наслідки знесення спірних будинків і примусового виселення заявників не були враховані національними судами під час або наприкінці судового провадження, розпочатого за позовом прокурора. Стосовно дати і умов виселення, не було доведено, що заявників було належно поінформовано ані про втручання судових приставів, уповноважених здійснити знесення будинків, ані про його обставини. Державні органи не провели фактичних консультацій із зацікавленими особами до примусового виселення щодо можливості надання їм нового житла, залежно від їхніх потреб. Висновок: порушення (одноголосно). Стаття 41: 7 500 EUR на відшкодування моральної шкоди; 500 EUR на відшкодування матеріальної шкоди.
Full & Egal Universal Law Academy