ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «БАЛАКІРЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF BALAKIREV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заяви № 61109/10 та № 33773/18)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
11 липня 2019 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Балакірєв та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Йонко Грозєв (YonkoGrozev), Голова,
Ганна Юдківська (GannaYudkivska),
Андре Потоцький (André Potocki), судді,
та Лів Тігерштедт (LivTigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 20 червня 2019 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, що тривалість відповідних цивільних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру ...»
Стаття 13
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
7. Розглянувши всі надані матеріали, Суд вважає, що скарги пана Лебяка та пана Рошка у заяві № 61109/10 є неприйнятними, оскільки вони вступили у провадження пізніше (23 червня 2005 року та 16 червня 2005 року відповідно). Таким чином, тривалість проваджень (5 років, 9 місяців, 1 день та 5 років, 9 місяців, 10 днів відповідно у 3 інстанціях) не була надмірною або нерозумною (див. «Юр’єва та Юр’єв проти України» (Yuryeva and Yuryev v. Ukraine), заява № 3431/03, пункт 43, від 31 липня 2012 року). Отже, зазначені скарги є явно необґрунтованими та мають бути відхилені відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
8. Щодо скарг решти заявників за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
9. У справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine) (заява № 23786/02, від 30 листопада 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine), пункти 61 і 66) Суд вважає за доцільне присудити заявникам, щодо яких він встановив порушення, суми, зазначені у переліку в додатку.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Оголошує скарги пана Лебяка та пана Рошка у заяві № 61109/10 неприйнятними;
3. Оголошує прийнятними скарги решти заявників щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;
3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень;
4. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 11 липня 2019 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Йонко Грозєв
(Yonko Grozev)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і судових та інших витрат (в євро)[1]
61109/10
14.10.2010
(4 заявники)
Сергій Миколайович Балакірєв
21.04.1963
Михайло Володимирович Рябой
19.11.1963
Роман Васильович Лебяк
19.01.1956
Дмитро Васильович Рошка
09.10.1959
Роман Юрійович Мартиновський
м. Київ
05.03.2004
05.02.2008
06.05.2011
05.03.2004
05.02.2008
06.05.2011
23.06.2005
05.02.2008
06.05.2011
16.05.2005
05.02.2008
06.05.2011
26.06.2007
14.05.2010
22.10.2012
26.06.2007
16.04.2010
22.10.2012
26.06.2007
14.05.2010
22.10.2012
26.06.2007
16.04.2010
22.10.2012
7 років та 19 днів
3 інстанції
6 років, 11 місяців та 21 день
3 інстанції
5 років, 9 місяців та 1 день
3 інстанції
5 років, 9 місяців та 10 днів
3 інстанції
900
900
0
0
33773/18
02.07.2018
Севіль Ділсузівна Косаєва
02.11.1976
Денис Сергійович Кучеренко
м. Запоріжжя
17.08.2005
триває
Більше 13 років, 8 місяців та 24 дні
3 інстанції
4 800
[1] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.
Full & Egal Universal Law Academy