ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «БІДАШКО І САГАЙДАК ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF BIDASHKO AND SAGAYDAK v. UKRAINE)
(Заяви № 64973/19 та № 28230/20)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
10 червня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Бідашко і Сагайдак проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Йован Ілієвський (Jovan Ilievski),
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування. Заявники висунули також інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВООБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, головним чином, що тримання їх під вартою під час досудового розслідування було необґрунтовано тривалим. Вони посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції, який передбачає таке:
Пункт 3 статті 5
«3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має … бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.»Прийнятність
7. Стосовно заяви № 64973/19 Уряд стверджував, що з 02 грудня 2016 року до 30 березня 2017 року заявник не оскаржував ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому він не вичерпав доступний йому національний засіб юридичного захисту.
8. Суд зазначає, що з огляду на скаргу заявника на необґрунтовано тривале тримання під вартою під час досудового розслідування процедура оскарження, на яку посилається Уряд, не може вважатися ефективним засобом юридичного захисту для таких скарг, оскільки вона стосується судових рішень, якими було санкціоновано перше тримання заявника під вартою під час досудового розслідування, а також його подальше тримання під вартою протягом менше одного року. Суд повторює, що заявник дотепер утримується під вартою більше чотирьох років, і його тримання під вартою досі триває.
9. Тому Суд відхиляє зауваження Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту та доходить висновку, що з огляду на зазначені обставини заявник був позбавлений можливості звернутися за згаданим засобом юридичного захисту.
10. Суд далі зазначає, що скарги заявника за пунктом 3 статті 5 Конвенції не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, також вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними.Суть
11. Суд зауважує, що загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див. серед багатьох інших джерел рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП] (Kudła v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000-XI та «Маккей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41 – 44, ЄСПЛ 2006-X з подальшими посиланнями).
12. У керівних справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine) (заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine) (заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
13. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявників під вартою під час досудового розслідування була надмірною.
14. Отже, ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ
15. Заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду
(див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що ці скарги також свідчать про порушення Конвенції з огляду на висновки у рішеннях у справах «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine) (заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року) щодо скарги на надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим, «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine)
(заява № 49872/11, від 30 квітня 2013 року) та «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine) (заява № 28718/09, від 05 березня 2015 року) щодо скарги за пунктом 5 статті 5 Конвенції на відсутність відшкодування за тривале тримання під вартою.ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
16. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
17. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), пункт 57) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
18. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНОВирішує об’єднати заяви;Оголошує скарги щодо надмірної тривалості тримання під вартою під час досудового розслідування та інші скарги відповідно до усталеної практики Суду, зазначені у таблиці в додатку, прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, поданими відповідно до усталеної практики Суду
(див. таблицю у додатку);Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 червня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{signature_p_2}
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 3 статті 5 Конвенції
(надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника заявника, місцезнаходження
Період тримання під вартою
Тривалість строку тримання під вартою
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат (в євро)[1]
Сума, присуджена кожному заявнику в якості судових та інших витрат (в євро)[2]
64973/19
03.12.2019
Володимир Сергійович БІДАШКО
1995
Кульбах Сергій Олександрович
м. Лімож
Рибій Сергій Миколайович
м. Дніпро
з 01.12.2016
триває
Більше 4 років, 3 місяців та 26 днів
Пункт 5 статті 5
відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції – відсутність у національній правовій системі ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на необґрунтоване тримання під вартою;
Пункт 1 статті 6
Надмірна тривалість кримінального провадження
провадження щодо заявника триває з 01.12.2016 дотепер у першій інстанції
Стаття 13
відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту від надмірно тривалого кримінального провадження.
3 400
250
28230/20
11/06/2020
Євген Сергійович САГАЙДАК
1989
Пустинцев Андрій Віталійович
м. Дніпро
з 31.05.2017 до
04.12.2018
з 10.03.2020
триває
1 рік, 6 місяців та 5 днів
Більше 1 року
Пункт 5 статті 5
відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції – відсутність у національній правовій системі ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на необґрунтоване тримання під вартою.
2 000
250
[1] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.
[2] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.
Full & Egal Universal Law Academy