ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «БЕРЕЗОВСЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF BEREZOVSKYY v. UKRAINE)
(Заява № 2083/24)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
23 січня 2025 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Березовський проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Діана Сирку (Diana Sârcu), Голова,
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 19 грудня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 03 січня 2024 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан М.Ю. Самуляк, юрист, який практикує у м. Тернопіль.
3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
ПРАВО
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ5. Заявник скаржився на непроведення ефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди, яка становила загрозу життю, до якої не були причетні представники держави. Він посилався на пункт 1 статті 2 Конвенції.
6. Насамперед Суд зазначає, що ця справа має розглядатися з огляду на зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування, дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).
7. До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який збігається з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002-II).
8. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалося різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка становила загрозу життю, а також відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.
9. У керівних справах «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, від 15 вересня 2011 року), «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, від 17 жовтня 2013 року та «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ12. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), пункти 74 – 80) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Оголошує заяву прийнятною;Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування дорожньо-транспортної пригоди, яка становила загрозу життю, до якої не були причетні представники держави;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 23 січня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Діана Сирку
(Diana Sârcu)
Голова
ДОДАТОК
Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування смерті чи дорожньо-транспортних пригод,
які становили загрозу життю, до яких не були причетні представники держави)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
2083/24
03.01.2024
Юрій Романович БЕРЕЗОВСЬКИЙ
1970
03.09.2013 заявник отримав тяжкі тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 03-04.09.2013 він перебував на стаціонарному лікуванні у зв’язку з травмами живота, грудної клітки, стегна, голови, яке включало операцію на шлунку та стегні, а також видалення селезінки. 03.09.2013 за фактом дорожньо-транспортної пригоди було порушено кримінальне провадження. 17.09.2013 заявнику було надано статус потерпілого. Упродовж кримінального провадження працівники міліції провели перевірки, допитали заявника та свідків, провели різноманітні судові експертизи, зокрема, судово-медичну, автотехнічну та трасологічну. 14.11.2013 згідно з висновком судово-медичного експерта було встановлено отримання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тяжких тілесних ушкоджень, й згодом заявнику була встановлена інвалідність. 27.12.2013 слідчий закрив провадження у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, не повідомивши заявника. 06.10.2014 прокурор скасував цю постанову як передчасну та необґрунтовану, направивши справу на подальше розслідування. Було надано вказівки про додатковий допит свідків, огляд відеозапису з автомобіля заявника та проведення ще однієї автотехнічної експертизи. 22.12.2014 слідчий знову закрив провадження на тій же підставі, що й 27.12.2013, не повідомивши заявника. 05.02.2016 прокурор знову скасував цю постанову, вважаючи її передчасною та необґрунтованою, та надав ті ж вказівки. 23.08.2018 слідчий закрив провадження на тій же підставі, що й 27.12.2013. Заявник був поінформований про це в липні 2019 року та отримав копію постанови 28.10.2019 після декількох звернень. 23.12.2019 слідчий суддя скасував постанову від 23.08.2019 як необґрунтовану та направив справу на подальше розслідування. Попри запити захисника заявника 22.02.2022, 26.07.2022 та 09.11.2023, відповіді надано не було.
28.08.2023 кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Заявник оскаржив цю постанову і 07.10.2024 районний суд відкрив провадження, яке наразі триває.
Права заявника як потерпілого не були належним чином захищені (рішення у справах «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine), заява № 32478/02, пункт 74, від 04 квітня 2006 року; «Маснєва проти України» (Masneva v. Ukraine), заява № 5952/07, пункт 56, від 20 грудня 2011 року та «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року),
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року та «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Любов Єфіменко проти України» (Lyubov Efimenko v. Ukraine), заява № 75726/01, пункти 76 – 80, від 25 листопада 2010 року та «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пункти 84 – 88, від 17 січня 2013 року),
неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів (рішення у справі «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine), заява № 28096/04, пункт 50, від 03 листопада 2011 року).
6 000
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.