ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF BILOTSERKIVSKA v. UKRAINE)
(Заява № 17313/13)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
03 лютого 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Білоцерківська проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч (Ivana Jelić), Голова,
Ганна Юдківська (Ganna Yudkivska),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,
З огляду на:
заяву (№ 17313/13), яку 22 лютого 2013 року подала до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) громадянка України, пані Рімма Миколаївна Білоцерківська, 1963 року народження, яка проживає у м. Сєвєродонецьк (далі – заявниця), їй було надано право самостійно представляти свою справу;
рішення повідомити Уряд України (далі – Уряд), який представляв його Уповноважений, пан Іван Ліщина, про скарги за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції та статтею 13 Конвенції, а також визнати решту скарг у заяві неприйнятними;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 13 січня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Справа стосується стверджуваного порушення пасивного виборчого права заявниці (стаття 3 Першого протоколу до Конвенції) та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим (стаття 13 Конвенції).
2. Центральна виборча комісія (далі – ЦВК) відмовила заявниці у реєстрації як самовисуванця в одномандатному виборчому окрузі на парламентських виборах 28 жовтня 2012 року на підставі того, що її автобіографія не містила передбачених законом відомостей про її громадянство, хоча заявниця вказала (albeit не застосувавши слово «громадянство»), що була українкою, та подала копію свого паспорта. Адміністративні суди підтримали позицію ЦВК. Проте приблизно в той же період Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ) задовольнив подібний позов іншої особи, кандидатуру якої було відхилено ЦВК на підставі використання ним назви «біографічна довідка» замість «автобіографія», а також незазначення, що він був громадянином України. ВАСУ встановив, що неправильна назва та відсутність інформації про громадянство потенційного кандидата слід було вважати простими помилками і надати можливість їх виправити. Обидві сторони надали Суду копію згаданої постанови ВАСУ: заявниця, аби продемонструвати відсутність уніфікованого підходу ВАСУ до подібних ситуацій, а Уряд – довести, що, на відміну від заявниці, позивач у згаданій справі зробив помилку лише у назві документа.
3. Посилаючись на статтю 3 Першого протоколу до Конвенції та статтю 13 Конвенції, заявниця скаржилася, що відмова в її реєстрації як кандидата на парламентських виборах була свавільною і суди не провели ефективного розгляду її скарги у зв’язку з цим.
ОЦІНКА СУДУ
4. Заявниця скаржилася, що ЦВК свавільно відмовила їй у можливості балотуватися на парламентських виборах, а адміністративні суди належним чином не розглянули її скаргу.
5. Уряд стверджував, що єдиною причиною відмови в реєстрації заявниці як кандидата було невиконання нею чіткої вимоги законодавства про вказання її громадянства. Згідно з твердженнями Уряду доводи заявниці були ретельно розглянуті національними судами, і Суд не мав підстав ставити під сумнів їхні висновки.
6. З огляду на розгляд відповідного спору судовими органами на національному рівні Суд вважає за доцільне розглянути цю справу лише за статтею 3 Першого протоколу до Конвенції, навіть якщо заявниця додатково посилалася на статтю 13 Конвенції (див. рішення у справі «Мугеманганго проти Бельгії» [ВП] (Mugemangango v. Belgium) [GC], заява № 310/15, пункт 125, від 10 липня 2020 року).
7. Суд зазначає, що скарга заявниці не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
8. Відповідні загальні принципи наведені, наприклад, в рішенні у справі «Мельниченко проти України» (Melnychenko v. Ukraine), заява № 17707/02, пункти 53 – 59, ЄСПЛ 2004‑X та у згаданому рішенні у справі «Мугеманганго проти Бельгії» (Mugemangango v. Belgium), пункти 67 – 73).
9. У цій справі не оскаржується, що заявниця відповідала умові про наявність громадянства України. Також встановлено надання нею ЦВК документального підтвердження цього факту. ЦВК відхилив її заяву виключно на підставі, як стверджувалося, неправильної форми поданої нею автобіографії. Підхід адміністративних судів до цього питання був так само формалістичним (див. для порівняння рішення у справі «Намат Алієв проти Азербайджану» (Namat Aliyev v. Azerbaijan), заява № 18705/06, пункт 85, від 08 квітня 2010 року). З цього випливає, що відмова в реєстрації заявниці як кандидата не була пропорційною переслідуваній законній меті (див. для порівняння рішення у справі «Краснов і Скуратов проти Росії» (Krasnov and Skuratov v. Russia), заяви № 17864/04 і № 21396/04, пункти 65 і 66, від 19 липня 2007 року).
10. Отже, було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
11. Заявниця вимагала 100 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. Суд вважає за належне присудити їй 750 євро за цим пунктом.
12. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Оголошує заяву прийнятною;Постановляє, що було порушено статтю 3 Першого протоколу до Конвенції;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці 750 (сімсот п’ятдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 03 лютого
2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
Голова