ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «БОГУТА ТА ТЕРЕЩЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF BOGUTA AND TERESHCHENKO v. UKRAINE)
(Заяви № 13094/19 та № 37726/19)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
13 січня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Богута та Терещенко проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (Lәtif Hüseynov), Голова
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 09 грудня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування смерті їхніх родичів.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ пункту 1 СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися на непроведення ефективного розслідування смерті їхніх родичів. Вони посилалися на статтю 2, пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції.
7. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що відповідні скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції (див. рішення у справі «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року). Відповідна частина цього положення передбачає:
Пункт 1 статті 2 Конвенції
«1. Право кожного на життя охороняється законом.»
8. Насамперед Суд зазначає, що цю справу слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).
9. До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002‑II).
10. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що розслідування характеризувалося різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті родичів заявників і відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку.
11. У керівних справах «Качурка проти Україн» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, від 15 вересня 2011 року), «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, від
17 жовтня 2013 року) та «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
12. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання та всі надані йому матеріали Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.
13. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту пункту 1 статті 2 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), пункти 74 – 80) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
16. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування смерті родичів заявників; Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 січня
2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Lәtif Hüseynov)
Голова
ДОДАТОК
Заяви зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування смерті, заподіяної приватними особами або за обставин, які виключають причетність представників держави)
№
№ заяви,
Дата подання
П.І.Б. заявника,
Рік народження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
13094/19
28.02.2019
Володимир
Гаврилович
БОГУТА
1953
1. Обставини смерті
13.01.2007 син заявника Б. був знайдений мертвим на технічному поверсі недобудованого 18-поверхового будинку у м.Трускавець, де він перебував на відпочинку з дружиною та друзями.
2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки
13.01.2007 було проведено огляд місця події та судово-медичне дослідження тіла сина заявника. Згідно з результатами судово-медичного дослідження він помер від множинних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти; ознак насильницької смерті встановлено не було.
У період із січня 2007 року до травня 2007 року прокуратура міста Трускавця винесла три постанови про відмову у порушенні кримінальної справи. Прокурор міста Трускавця та прокуратура Львівської області скасували ці постанови як передчасні.
Згідно з результатами судово-медичного дослідження від 18.06.2007 на тілі сина було виявлено тілесні ушкодження, нехарактерні для падінням з висоти (ці висновки були повторно підтверджені 26.11.2009 та 09.11.2012).
26.01.2008 було порушено кримінальну справу за фактом можливого умисного вбивства сина заявника і справу було передано до Трускавецького МВ ГУМВСУ.
26.03.2008 слідчий міліції закрив кримінальну справу у зв’язку з відсутністю події злочину (згідно з версією слідчого син заявника загинув внаслідок нещасного випадку). 05.04.2008 прокурор міста Трускавця скасував цю постанову.
26.10.2009 кримінальну справу було передано до СУ ГУ МВС України у Львівській області для подальшого розслідування.
У період з жовтня 2011 року до жовтня 2013 року слідчий міліції чотири рази закривав кримінальну справу. Прокуратура міста Трускавця, прокуратура Львівської області та Галицький районний суд міста Львова скасували ці постанови. У відповідних постановах зазначалося, що органи досудового розслідування належним чином не розглянули суперечності у показаннях свідків і невідповідності у висновках судово-медичних експертів, а також не провели необхідних слідчих дій, зазначених у вказівках прокуратури та суду.
12.03.2015 кримінальне провадження було передано до СУ УМВС України в Тернопільській області для подальшого розслідування.
16.03.2020 слідчий поліції закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу злочину. 14.08.2020 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області скасував цю постанову як необґрунтовану.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, розслідування досі триває.
на етапі досудового слідства було вжито недостатньо заходів (рішення у справі «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункт 52, від 15 вересня
2011 року),
неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів
(згадане рішення у справі «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine), пункт 50),
постанови про відмову у порушенні провадження виносилися без належного розгляду обставин справи (рішення у справі «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, пункти 80 і 81, від 15 грудня 2011 року з подальшими посиланнями),
відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України» (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Любов Єфіменко проти України» (Lyubov Efimenko v. Ukraine), заява № 75726/01, пункти 76 – 80, від 25 листопада 2010 року; «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пункти 84 – 88, від 17 січня 2013 року),
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня
2012 року; «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
незвично велика кількість повторних судово-медичних експертиз (рішення у справі «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 68, від 05 листопада
2015 року),
надмірна тривалість дослідчих перевірок (рішення у справі «Юхимович проти України» (Yukhymovych v. Ukraine), заява № 11464/12, пункт 67, від 17 грудня 2020 року)
6 000
37726/19
07.07.2019
Юлія Борисівна ТЕРЕЩЕНКО
1966
1. Обставини смерті
25.06.2016 дочка заявниці У. була знайдена мертвою біля багатоквартирного будинку у м. Харків, де проживав її знайомий Є.
2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки
25.06.2016 було порушено кримінальне провадження за фактом можливого умисного вбивства. Згідно з твердженнями заявниці Є., який був неодноразово засуджений, був причетний до вбивства її дочки.
За результатами судово-медичної експертизи від 27.06.2016 було виявлено легкі тілесні ушкодження на голові дочки, синці та порізи на лівому передпліччі та сліди від уколу на правій руці; у висновку експерта зазначалося, що смерть дочки заявниці настала внаслідок кардіоміопатії та порушення кровообігу на фоні середнього ступеня алкогольного сп’яніння.
У період з червня до березня 2017 року слідчий поліції виніс три постанови про закриття кримінального провадження у зв’язку з відсутністю складу злочину (згідно з твердженнями слідчого смерть дочки заявниці настала з природних причин). Прокуратура Комінтернівського відділу Харківської місцевої прокуратури та Комінтернівський районний суд міста Харкова скасували ці постанови. У відповідних рішеннях зазначалося, що органи досудового розслідування не допитали осіб, які бачили дочку заявниці напередодні її смерті (у тому числі Є.), належним чином не дослідили наявні докази (а саме, не з’ясували походження виявлених на тілі тілесних ушкоджень) та не виконали вказівок прокуратури та суду щодо проведення слідчих дій.
13.03.2017 та 11.10.2018 Комінтернівський районний суд міста Харкова задовольняв заяви про відведення слідчих поліції у зв’язку з невиправданою тяганиною під час проведення досудового розслідування.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, розслідування досі триває.
неодноразове повернення справи на додаткове розслідування внаслідок невжиття слідчими достатніх заходів
(згадане рішення у справі «Антонов проти України» (Antonov v. Ukraine), пункт 50),
відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України» (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
органи досудового розслідування насправді не намагалися провести ретельне розслідування (рішення у справах «Любов Єфіменко проти України» (Lyubov Efimenko v. Ukraine), заява № 75726/01, пункти 76 – 80, від 25 листопада 2010 року; «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), заява № 39797/05, пункти 84 – 88, від 17 січня 2013 року),
непроведення перевірки різних версій подій (згадане рішення у справі «Юрій Слюсар проти України» (Yuriy Slyusar v. Ukraine), пункти 86 і 87),
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня
2012 року; «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
6 000
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.