ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «БУЙЛУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF BUYLUK AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 55250/16 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
28 березня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Буйлук та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits),Голова,
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 07 березня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 55250/16 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
сТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилиcя, головним чином, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.
7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» [ВП] (Pélissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
8. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
12. У заяві № 55250/16 заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у матеріали, Суд доходить висновку, що вони свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 березня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість Інстанції
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
55250/16
18.11.2016
Сергій Сергійович БУЙЛУК
1978
Кушнір Юрій Зеновійович
м. Київ
03.01.2012
триває
Більше 12 років і
27 днів
2 інстанції
пп. «с» п.1 ст.5 Конвенції – незаконне тримання під вартою під час досудового розслідування з 13.05.2014 до 08.06.2017, відсутність обґрунтування, рішення щодо тримання під вартою без встановлення строку (рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 74 – 76, від 10 лютого 2011 року)
п. 3 ст. 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – тримання під вартою з 03.01.2012 до 04.12.2013, з 13.05.2014 до 08.06.2017 на підставі повторюваного обґрунтування (рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 77 – 81, від 10 лютого 2011 року та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38 – 42, від 15 грудня 2016 року)
п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції - відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine),заява
№ 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року та
«Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року)
7 100
250
48907/22
23.09.2022
В’ячеслав Анатолійович
НІКІТІН
1984
23.02.2009
триває
Більше 14 років,
11 місяців та 7 днів
2 інстанції
6 000
2292/23
09.12.2022
Олександр Сергійович РЯЩЕНКО
1988
Пантюхов Валерій Сергійович
м. Дніпро
18.04.2014
14.06.2023
9 років,
1 місяць та 28 днів
2 інстанції
2 400
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.