© Рада Європи/Європейський cуд з прав людини, 2012. Цей переклад було здійснено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не накладає правових зобов’язань на Суд. Для більш детальноі інформаціі, прохання ознайомитись із положенням про авторські права в кінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційна довідка про судову практику ЄСПЛ №128
Березень 2010 року
Чудак (Cudak) проти Литви - 15869/02
Ухвала 23.3.2010 [ВП]
Стаття 6
Цивільна процедура
Стаття 6-1
Доступ до суду
Застосування судового імунітету держави в рамках позову щодо незаконного звільнення з боку співробітниці посольства: порушення
Права та обов’язки цивільного характеру
Позов щодо незаконного звільнення, поданий співробітницею посольства: стаття 6 можлива до застосування
Стосовно фактів - в листопаді 1997 року Пані Чудак, громадянка Литви, була найнята Посольством Польської Республіки у Вільнюсі в якості секретаря-телефоніста. В 1999 році вона звернулась до литовського омбудсмана з питань рівності можливостей із заявою, в якій стверджувала, що стала жертвою сексуальних домагань з боку одного зі своїх колег чоловічої статі. Хоча омбудсмен дійшов висновку, що вона насправді була жертвою сексуальних домагань, посольство звільнило її з мотивів відсутності на робочому місці без дозволу. Вважаючи, що роботодавець заявниці користувався судовим імунітетом держав, литовські суди заявили про відсутність компетенції розглядати позов щодо незаконного звільнення, який було подано заявницею. Верховний суд Литви виніс судження, що заявниця виконувала функції в сфері державної служби в рамках своєї діяльності в посольстві, і, зважаючи на саму назву її посади, можна було дійти висновку, що покладені на неї функції певною мірою сприяли здійсненню Польською Республікою своїх суверенних функцій, що виправдовувало застосування правила про імунітет держав.
Стосовно права - Стаття 6 §1: а) Попереднє заперечення - Суд відхиляє попереднє заперечення з боку уряду-відповідача, згідно якого заявниця мала можливість оскаржити своє звільнення в польських судових інстанціях. Він зауважує, що стаття 35 §1 Конвенції стосується переважно засобів судового захисту, що забезпечені заявнику з боку держави-відповідача. В будь-якому випадку, Суд вважає, що, навіть якщо припустити теоретичну можливість для заявниці звернутись до польських судових органів, такий позов не був би ані доступним, ані ефективним з огляду на те, що, будучи литовською громадянкою і працюючи в Литві в рамках контракту, що керується литовським правом, заявниця мала би серйозні практичні труднощі, аби скористатися такою можливістю.
б) Можливість застосування - Після розгляду фактів справи, Суд вважає, що статус державного службовця не виключав для заявниці захисту статті 6. Аби таке виключення могло мати місце, мають бути дотримані дві умови: внутрішнє право відповідноі держави має зумисно позбавити доступу до суду відповідну посаду чи категорію працівників, і це виключення має грунтуватися на об’єктивних мотивах, пов’язаних з інтересами держави (див. Vilho Eskelinen et autres проти Фінляндії [ВП], №63235/00, 19 квітня 2007 року, Інформаційна довідка №96). Водночас, якщо припустити, що рішення в справі Vilho Eskelinen могло би бути застосовано до цієї конкретної справи (що не є певним, оскільки воно стосувалось відносин між державою та її власними чиновниками), не було б розумних підстав стверджувати, що друга вищенаведена умова була виконана відносно заявниці, функції якої не могли породжувати "об’єктивних мотивів, пов’язаних з інтересами держави". Оскільки виключення не мало місця, а позов, який подала заявниця до Верховного суду Литви мав на меті отримання відшкодування за незаконне звільнення, він стосувався права цивільного характеру в сенсі статті 6 §1.
Висновок: стаття 6 §1 можлива до застосування (одноголосно).
в) Зауваження - надання імунітету певній державі в рамках цивільної процедури має законною метою дотримання міжнародного права, аби сприяти ввічливим і добрим відносинам між державами шляхом виявлення поваги до суверенітету іншої держави. Виходячи з цього, питання, яке постало в рамках цієї конкретної справи, полягало в тому, чи спірне обмеження права заявниці на доступ до правосуддя було пропорційним до переслідуваної мети. В цьому відношенні Суд відзначає існування, як в міжнародному праві, так і в практиці все більшого числа країн, тенденції до обмеження застосування принципу імунітету держав. Зокрема, стаття 11 проекту статей, ухваленого Комісією з міжнародного права в 1991 році, вивела в принципі з-під дії правила про імунітет трудові угоди між державою та персоналом її дипломатичних місій за кордоном. Це положення (яке згодом стало основою для аналогічного положення Конвенції ООН від 2004 року про судові імунітети держав та їхнього майна) застосовувалось до Литви в силу звичаєвого міжнародного права. Хоча згадана стаття 11 містила певну кількість виключень, які дозволяли збереження імунітету за певних обставин, жодне з них не було можливим до застосування у випадку заявниці. Зокрема, заявниця не виконувала особливих функцій, пов’язаних із здійсненням державних повноважень, оскільки, в якості телефоністки, на неї покладались переважно функції, пов’язані із записом міжнародних розмов, машинним набором текстів, відправкой та отриманням факсових повідомлень, копіюванням документів, підготовкою інформації та участю в підготовці певних заходів. Ані Верховний суд Литви, ані уряд-відповідач не змогли довести, яким чином ці функціі були пов’язані із верховними інтересами польської держави. Якщо Верховний суд дійшов висновку про те, що функції, які виконувала заявниця, в певній мірі сприяли здійсненню Польською Республікою своїх суверенних функцій, він спирався лише на назву посади заявниці та на той факт, що Польща послалася на судовий імунітет, не отримавши при цьому будь-яку інформацію, яка б дозволила йому встановити дійсний обсяг компетенцій Пані Чудак. Говорячи про важливість, яку могли становити згадані функції для безпеки польської держави - критерій, який був закріплений згодом статтею 11 §2 г) Конвенції від 2004 року - Суд вважає, що просте припущення про те, що заявниця, в рамках своїх повноважень, могла мати доступ до деяких документів або бути свідком конфіденційних телефонних розмов, не є достатнім. У витоках звільнення заявниці та всієї наступної процедури знаходились факти сексуального домагання, які були встановлені литовським омбудсманом з питань рівності можливостей. А подібні факти, по своїй природі, не могли нести загрози для інтересів польської держави в сфері безпеки. Зрештою, щодо складностей, на які можуть наразитись литовські владні органи під час виконання, відносно Польщі, можливого вироку литовського суду на користь заявниці, подібні міркування не повинні заважати корректному виконанню положень Конвенції. Суд доходить висновку, що, погодившись в цій справі із виключенням, що походить з імунітету держав, та заявивши про відсутність компетенції розглядати позов заявниці, литовські судові органи порушили відносно заявниці саму сутність права на доступ до правосуддя.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 41: 10 000 євро на відшкодування матеріальних і моральних збитків
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Укладене канцелярією, це резюме не накладає правових зобов’язань на Суд.
Натисніть тут для доступу до Інформаційних довідок про судову практику
© Рада Європи/Європейський cуд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є французька та англійська. Цей переклад було здійснено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не накладає правових зобов’язань на Суд, який не несе будь-якоі відповідальності за його якість. Його можна завантажити з HUDOC, бази данних про судову практику Європейського суду з прав людини (), або з будь-якоі бази данних, до якоі його було надано HUDOC. Його може бути відтворено в некомерційних цілях за умови повного цитування назви справи та вищенаведеного положення про авторські права, а також посилання на Трастовий фонд з прав людини. Про будь-яке використання всього чи частини цього перекладу в комерційних цілях має бути повідомлено за електронною адресою publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court for Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour Européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été réalisée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante: publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy