Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
Інформаційне повідомлення з практики Суду 185
Травень 2015
Identoba і Інші проти Грузії - 73235/12
Рішення від 12.5.2015 [Секція IV]
Стаття 3
Позитивні зобов’язання
Неспроможність держави захистити маніфестантів від гомофобного насильства і провести ефективне розслідування: порушення
Стаття 14
Дискримінація
Неспроможність держави захистити маніфестантів від гомофобного насильства і провести ефективне розслідування: порушення Факти – Заява була подана громадською організацією, заснованою в Грузії задля просування і захисту осіб, які є лесбійками, геями, бісексуалами і трансґендерами (ЛГБТ), а також 14 індивідуальними заявниками. 17 травня 2012 року першим заявником у Тбілісі була організована мирна маніфестація з нагоди міжнародного дня проти гомофобії. В ній взяли участь приблизно 30 осіб, 13 з них – індивідуальні заявники. Під час маніфестації її учасники зазнали образ, погроз і нападу зі сторони групи контр-маніфестантів, численніших ніж вони, членів двох релігійних об’єднань. Зрештою, поліція на короткий час затримала чотирьох маніфестантів або ж відвела їх до поліцейського автомобіля, нібито з метою захистити їх від контр-маніфестантів. Внаслідок цих подій заявники подали численні кримінальні скраги, у яких просили, зокрема, відкрити кримінальне розслідування нападів, скоєних щодо них із дискримінаційним наміром контр-маніфестантами, і щодо дій та бездіяльності поліції, винної у тому, що вона не захистила їх від цих нападів. У 2012 році щодо поранень, завданих двом заявникам, було відкрито два провадження, котрі досі тривають. Право – Стаття 3 у сукупності зі статтею 14 (другий – чотирнадцятий заявники) a) Стосовно того, чи агресія, спрямована проти заявників, досягла ступеню тяжкості, необхідної для того, аби спричинити порушення статті 3, в сукупності зі статтею 14 Конвенції – Суд під час розгляду взяв до уваги тяжке становище, у якому перебували особи, які є ЛГБТ, на території держави-відповідача на момент подій, а також численні звіти, котрі засвідчують, що негативне ставлення до них є поширеним у певних прошарках грузинського суспільства. У зв’язку з цим Суд перш за все встановив, що заявники були оточені натовпом розлючених контр-маніфестантів, численніших ніж вони, які висловлювали погрози вбивства, а також навмання завдавали їм побоїв. Така поведінка була безсумнівно мотивована гомофобною упередженістю. Про це свідчать особливо образливі та загрозливі висловлювання з боку членів обох релігійних об’єднань, шматування прапорів та плакатів, які вказували на приналежність до руху за захист осіб, які є ЛГБТ, а також акти фізичного насильства, скоєні стосовно деяких заявників. Словесне та фізичне насильство, вочевидь, мало на меті залякати заявників, аби вони припинили публічну підтримку осіб, які є ЛГБТ. Відчай заявників, ймовірно, був посилений тим, що поліція не надала їм належного або достатньо швидкого захисту, який їм обіцяли перед маніфестацією. Це зробило почуття страху, неспокою та незахищеності, які відчували 13 заявників, достатньо сильними, аби було досягнено ступеню тяжкості, необхідного для застосування статті 3, в сукупності зі статтею 14 Конвенції. b) Стосовно того, чи державні органи надали заявникам належний захист – Оскільки організатор маніфестації однозначно попередив поліцію про існування ризику насильства, тому державні органи, уповноважені підтримувати порядок, несли неодмінне позитивне зобов’язання захистити маніфестантів від цього насильства. Проте, на місці маніфестації була присутня лише невелика кількість поліцейських, котрі без попередження самоусунулись, коли було висловлено перші словесні образи, і через це напруга переросла у фізичне насильство. На момент, коли поліцейські вирішили нарешті втрутитись, заявники вже зазнали знущання, образ та нападів. До того ж, замість того, щоб намагатися стримати найагресивніших контр-маніфестантів, аби могла продовжуватись мирна маніфестація, поліція затримала та евакуювала декого із заявників, тобто жертв, яких мала захищати. Отже, державні органи не надали заявникам належного захисту від агресії, скоєної приватними особами під час маніфестації. c) Стосовно того, чи ці події стали предметом ефективного розслідування – Державні органи також не виконали покладене на них процесуальне зобов’язання провести розслідування того, що відбулось під час інциденту, який стався 17 травня 2012 року, зокрема, вони не намагатися встановити, чи цей інцидент був мотивований упередженням, а також не ідентифікували відповідальних осіб. Незважаючи на скарги, неодноразово подані заявниками як щодо жорстокого поводження, так і щодо бездіяльності поліції, державні органи не провели серйозного і поглибленого розслідування обставин подій стосовно усіх заявників. Натомість, вони з незрозумілих причин вирішили обмежити обсяг розслідування і відкрили тільки два окремі провадження стосовно тілесних ушкоджень, завданих двом з-поміж них. Окрім того, усі провадження призвели лише до єдиного результату – застосування адміністративного стягнення до двох контр-маніфестантів, на яких було накладено штраф у розмірі приблизно 45 EUR для кожного. З огляду на інтенсивність насильства, спрямованого проти заявників, цей захід не є достатнім, аби можна було вважати, що держава виконала процесуальне зобов’язання, покладене на неї відповідно до статті 3. За обставин даної справи було необхідно, аби державні органи вжили усіх розумних заходів задля встановлення можливого гомофобного підґрунтя згаданих подій. Відсутність серйозного розслідування з боку правоохоронних органів безсумнівно призвела до того, що до правопорушень, мотивованих упереджністю, поставились як до звичайних правопорушень, позбавлених такого підтексту, а породжена цим індиферентність тотожна мовчазному чи й навіть офіційному схваленню злочинів, мотивованих ненавистю. Окрім того, це може на майбутнє ускладнити для держави-відповідача вжиття заходів, спрямованих на поліпшення підтримання порядку під час мирних маніфестацій, подібних до даної, що може спричинити послаблення довіри населення до політики держави у галузі боротьби проти будь-якої дискримінації. Тому Суд вважає, що державні органи не провели ефективне розслідування жорстокого поводження, потерпілими від котрого, як стверджується, були 13 заявників. Висновок : порушення (шість голосів проти одного). Суд також одноголосно дійшов висновку про порушення статті 11 в сукупності зі статтею 14 на тій підставі, що держава-відповідач не виконала свої позитивні зобов’язання, оскільки не стримала гомофобно і насильницьки налаштованих контр-маніфестантів і не забезпечила мирний перебіг маніфестації 17 травня 2012 року. Стаття 41 : присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі від 1 500 до 4 000 EUR. (Див. Natchova і Інші проти Болгарії [ВП], 43577/98 і 43579/98, 6 липня 2005, Інформаційне повідомлення 77 ; Membres de la Congrégation des témoins de Jéhovah de Gldani та Інші проти Грузії, 71156/01, 3 травня 2007, Інформаційне повідомлення 97 ; Bączkowski і Інші проти Польщі, 1543/06, 3 травня 2007, Інформаційне повідомлення 97; див. також тематичну підбірку Orientation sexuelle/Статева орієнтація)
Full & Egal Universal Law Academy