ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Дерновий та Дернова проти України»
(Заява № 20142/10)
СТРАСБУРГ
2 червня 2016 року
Автентичний переклад
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Дерновий та Дернова проти України»
Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андре Потоцький, Голова
Ганна Юдківська,
Сіофра О’Лірі, судді
та Мілан Блашко, заступник Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 10 травня 2016 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою (№ 20142/10), яку 18 березня 2010 подали до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадяни України п. Геннадій Іванович Дерновий та пані Таміла Олександрівна Дернова (далі - заявники).
2. Уряд України (далі - уряд) на останніх етапах провадження представляла виконувач обов’язків Уповноваженого пані О. Давидчук.
3. 3 вересня 2014 року про скаргу стосовно ефективності розслідування смерті сина заявників було повідомлено Уряд, а решту скарг у заяві було визнано неприйнятними відповідно до пункту 3 правила 54 Регламенту Суду.
ФАКТИ
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Заявники народилися у 1971 та у 1975 роках відповідно і проживають у м. Комсомольську*.
__________
* Нещодавно у рамках політики декомунізації це місто у Полтавській області перейменовано на Горішні Плавні.
5. 27 травня 2006 року пан С., який керував автобусом, здійснив наїзд на малолітнього сина заявників, якого пізніше того ж дня було доставлено до лікарні з тяжкими тілесними ушкодженнями. Того ж дня міліція оглянула місце дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), допитала С. та кількох інших свідків.
6. 1 червня 2006 року від численних тяжких тілесних ушкоджень, отриманих під час зазначеної ДТП, син заявників помер.
7. 9 червня 2006 року прокуратура м. Комсомольська винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо С. 14 червня 2006 року зазначену постанову було скасовано цією ж прокуратурою, а матеріали було повернуто для проведення додаткової перевірки. Зокрема, міліції було надано вказівки знайти та допитати безпосереднього очевидця ДТП - працівницю Комсомольського відділення відкритого акціонерного товариства «Укрпошта» (як пізніше виявилося, нею була Б.). Для проведення подальшого розслідування матеріали справи було передано міліції.
8. 6 липня 2006 року УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальну справу за фактом ДТП, що призвела до смерті дитини.
9. 13 липня 2006 року заявників було офіційно визнано потерпілими у кримінальній справі.
10. У період з травня 2006 року по квітень 2007 року міліцією було проведено дві судово-автотехнічні та дві судово-медичні експертизи, а також відтворення обстановки та обставин події, допитано С., заявників та кількох інших свідків.
11. У період з квітня 2007 року по жовтень 2009 року кримінальна справа неодноразово закривалась у зв’язку з відсутністю у діях С. складу злочину. Згодом справу було відновлено слідчим (у листопаді 2009 року); зазначені постанови скасовувалися вищестоящою прокуратурою у зв’язку з тим, що під час розслідування були допущені різні недоліки та надавалися вказівки щодо проведення додаткових слідчих дій для збору доказів.
12. Кілька разів провадження у кримінальній справі зупинялось у зв’язку з неможливістю встановити особу, винну у ДТП.
13. Впродовж зазначеного періоду слідчий МВС допитав кількох свідків (включаючи Б., яку було допитано 7 вересня 2009 року) та провів одне відтворення обстановки та обставин події.
14. З вересня 2010 року по березень 2012 року міліцією було проведено три додаткові судово-автотехнічні експертизи, кілька відтворень обстановки і обставин події та допитано кілька свідків. Кілька разів провадження у справі зупинялось у зв’язку з хворобою С.
15. 5 жовтня 2010 року С. вперше було офіційно визнано підозрюваним у кримінальній справі.
16. 26 березня 2012 року матеріали справи було надіслано до Комсомольського міського суду Полтавської області (далі - Комсомольський суд).
17. 4 квітня 2013 року Комсомольський суд, визнавши С. винним у скоєнні злочину через недбалість, амністував його та залишив цивільний позов заявників без розгляду.
18. 25 червня та 31 жовтня 2013 року апеляційний суд Полтавської області та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно залишили без змін вирок від 4 квітня 2013 року.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
19. Відповідні положення національного законодавства наведено в рішеннях у справах «Муравська проти України» (Muravskaya v. Ukraine) (заява № 249/03, пп. 35 36, від 13 листопада 2008 року), «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine) (заява № 32478/02, пп. 38-39, від 4 квітня 2006 року).
ПРАВО
І. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ
20. Заявники скаржились, що провадження на національному рівні стосовно смерті їхнього сина було тривалим та неефективним. Вони посилалися на статті 2 та 13 Конвенції.
21. Суд вважає за належне розглянути справу виключно за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідна частина цієї статті передбачає:
«1. Право кожного на життя охороняється законом...».
А. Прийнятність
22. Суд зазначає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що вона не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.
B. Суть
23. Заявники скаржились, що розслідування за фактом смерті їхнього сина було надмірно тривалим та неефективним. Зокрема вони доводили, що провадження у справі неодноразово зупинялося без вагомих на те причин; постанови про закриття кримінальної справи не були неналежним чином обґрунтовані; органи прокуратури неодноразово скасовували ці постанови, повертали матеріали справи на додаткове розслідування та надавали вказівки щодо необхідності проведення певних слідчих дій; ці вказівки слідчими не виконувалися; для усунення невідповідностей у висновках перших двох судово-автотехнічних експертиз слідчим органам знадобилося близько чотирьох років.
24. Уряд стверджував, що національні органи влади вжили усіх необхідних заходів для збирання доказів та встановлення обставин смерті сина заявників. Заявників було визнано потерпілими, а отже вони могли брати активну участь у провадженні.
25. Розглядаючи обставини цієї справи у світлі принципів, встановлених практикою Суду (див., зокрема, рішення у справах «Анна Тодорова проти Болгарії» (Anna Todorova v. Bulgaria), заява № 23302/03, пп. 72-74, від 24 травня 2011 року, «Сергієнко проти України» (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, пп. 48-50, від 19 квітня 2012 року, та «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пп. 50-54, від 31 липня 2012 року), Суд зазначає, що провадження, метою якого було встановити, чи був С. винним у скоєнні ДТП, тривало з травня 2006 року по жовтень 2013 року тобто сім років та п’ять місяців - і супроводжувалося низкою затримок.
26. Більшість цих затримок були спричинені численними поверненнями матеріалів справи на додаткове розслідування, що, у свою чергу, було пов’язано з невиконанням слідчим вказівок вищестоящих органів влади, та різними недоліками слідства (див. пункт 11). Суд вже розглядав низку справ проти України, аналогічних за фактичним змістом, та дійшов висновку, що подібні неодноразові випадки повернення матеріалів справи на додаткове розслідування викривають існування серйозних недоліків у розслідуванні кримінальної справи (див., наприклад, рішення у справах «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, п. 81, від 15 грудня 2011 року, та згадане рішення у справі «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine, п. 56)).
27. На додаток, зазначене провадження включало в себе тривалі періоди, коли розслідування у справі зупинялось (див. пункти 11 та 14).
28. Суд також зазначає, що розслідування було відзначено надзвичайно великою кількістю однотипних судово-автотехнічних експертиз (див. пункти 10 та 14). Цей факт свідчить про відсутність всебічного підходу до збирання доказів під час досудового слідства (див. рішення у справі «Сергієнко проти України» (Sergiyenko v. Ukraine), заява № 47690/07, п. 52, від 19 квітня 2012 року).
29. Насамкінець Суд не залишає поза увагою той факт, що, незважаючи на чіткі вказівки прокуратури, міліція майже три роки не вживала жодних заходів для встановлення особи та допиту безпосереднього очевидця ДТП (див. пункти 7 та 13).
30. Зважаючи на наведені факти, Суд вважає, що затримка більше ніж на сім років у встановленні того, чи був водій автобуса відповідальним за смерть сина заявників, була несумісною з обов’язком держави за статтею 2 Конвенції провести ефективне розслідування.
31. Отже, у цій справі було порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
II. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
32. Статтею 41 Конвенції передбачено:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».
A. Шкода
33. Заявники вимагали 12000 євро відшкодування моральної шкоди.
34. Уряд доводив, що ця вимога є надмірною.
35. Суд присуджує суму, що вимагалась, у повному обсязі.
B. Судові та інші витрати
36. Заявники також вимагали 34,60 євро компенсації витрат на поштові відправлення та проїзних витрат.
37. Уряд не надав своїх зауважень з приводу вимоги заявників щодо компенсації витрат на поштові відправлення.
38. З огляду на наявні документи та свою практику, Суд вважає за належне присудити заявникам суму компенсації за цим пунктом у повному обсязі.
C. Пеня
39. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Оголошує прийнятною скаргу за статтею 2 Конвенції щодо тривалості та ефективності розслідування смерті сина заявників.
2. Постановляє, що було порушення статті 2 Конвенції.
3. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам спільно такі суми, що мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу:
(i) 12000 (дванадцять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково будь-який податок, що може нараховуватись:
(ii) 34,60 (тридцять чотири євро шістдесят центів) євро компенсації судових та інших витрат та додатково будь-який податок, що може нараховуватись;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку , що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 2 червня 2016 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Заступник Секретаря
Мілан БЛАШКО
Голова
Андре ПОТОЦЬКИЙ
Full & Egal Universal Law Academy