ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ДІХТЯР ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF DIKHTYAR AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 42470/20 та 2 інші – див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
18 листопада 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Діхтяр та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (Lətif Hüseynov), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 21 жовтня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ...»
7. Суд зазначає, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia),заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).
8. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року), Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою, описані в таблиці у додатку, були неналежними.
10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.
ІНШІ СКАРГИ12. Заявник у заяві № 42470/20 висунув також інші скарги за статтею 3 Конвенції на неналежні умови тримання його під вартою до 20 червня 2017 року.
13. Суд розглянув ці скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього документів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, вони не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує прийнятними скарги на неналежні умови тримання під вартою протягом періодів, зазначених у таблиці в додатку, та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а решту скарг у заяві № 42470/20 – неприйнятними;Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою протягом періодів, зазначених у таблиці в додатку, та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 18 листопада 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{ Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Lətif Hüseynov)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного захисту)
№.
№ заяви,
дата подання
П.І.Б.
заявника,
рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Установа, дата початку та закінчення строку, тривалість
Площа (кв. м.) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат (в євро)[1]
42470/20
15.09.2020
Роман Вікторович ДІХТЯР
1992
Ігнатов Олександр Анатолійович
м. Дніпро
Запорізький слідчий ізолятор
з 20.06.2017
до
23.04.2020
2 роки, 10 місяців та 4 дні
2.5 - 3.7
кв. м.
відсутність свіжого повітря, цвіль або бруд у камері, камера заражена паразитами/гризунами, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність приватності під час використання туалету, відсутність або обмежений доступ до теплої води, відсутність туалетних засобів, відсутність або погана якість постільної білизни, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу
6 500
6495/21
20.01.2021
Андрій Степанович ГОРБАЧ
1979
Вавренюк Олександр Володимирович
м. П’ятихатки
Миколаївський слідчий ізолятор
з 27.06.2019
триває
Більше 2 років, 3 місяців та 5 днів
2.6-2.9 кв. м.
відсутність свіжого повітря, пасивне паління, переповненість, цвіль або бруд у камері, камера заражена паразитами/гризунами, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність приватності під час використання туалету, відсутність або обмежений доступ до теплої води, відсутність або погана якість постільної білизни, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу
5 500
9452/21
27.01.2021
Олександр Іванович СЕЛІВЕСТРОВ
1984
Вавренюк Олександр Володимирович
м. П’ятихатки
Вінницький слідчий ізолятор
з 18.06.2018
триває
Більше 3 років, 3 місяців та 14 днів
2.6 кв. м.
переповненість, відсутність свіжого повітря, цвіль або бруд у камері, пасивне паління, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або обмежений доступ до туалету, відсутність туалетних засобів, відсутність приватності під час використання туалету, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, камера заражена паразитами/гризунами, відсутність або погана якість постільної білизни відсутність або недостатня кількість продуктів харчування
7 300
[1] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.