Цей переклад підготовлений Радою Європи в межах Плану дій Ради Європи для України на 2018-2021 роки та фінансований за рахунок коштів на рівні Плану дій, наданих Естонією, Ірландією, Латвією, Литвою, Ліхтенштейном, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією, Польщею, Румунією, Туреччиною, Угорщиною, Фінляндією, Чеською Республікою, Швейцарією, Швецією та Канадою.
This translation is produced by the Council of Europe within the framework of the Council of Europe Action Plan for Ukraine 2018-2021 and funded with Action Plan-level funds provided by the Czech Republic, Estonia, Finland, Hungary, Ireland, Latvia, Liechtenstein, Lithuania, Luxembourg, the Netherlands, Norway, Poland, Romania, Sweden, Switzerland, Turkey and Canada.
Інформаційне повідомлення з практики Суду 190
Листопад 2015
Ebrahimian проти Франції - 64846/11
Рішення від 26.11.2015 [секція V]
Стаття 9
Стаття 9-1
Сповідування своєї релігії або свого переконання
Відмова поновити трудовий договір із працівницею лікарні через відмову зняти запинало: відсутність порушення
Факти – У 1999 році заявниця була прийнята на роботу до державної лікарні як державний службовець за строковим трудовим договором для виконання функцій соціального працівника психіатричної служби в державному закладі. У 2000 році їй повідомили про відмову поновити трудовий договір. Це рішення було мотивоване її відмовою зняти запинало, яке вона носила, і було ухвалене після скарг деяких пацієнтів лікарняного центру. Йому передувала співбесіда, під час якої заявниці не висували за провину її релігійну приналежність, а їй просто нагадали права та обов'язки державних службовців, а саме, заборону афішувати таку приналежність. Відмова поновити трудовий договір ґрунтувалась, зокрема, на думці Державної Ради, яка вказує на те, що принцип секуляризму держави та нейтралітет державних послуг поширюється на всі державні послуги. Він підкреслює, що державний службовець повинен користуватися свободою совісті, але цю свободу необхідно узгодити, з точки зору її вираження, з принципом нейтральності державної служби, який перешкоджає носінню ознаки, призначеної позначати його приналежність до певної релігії. Крім того, у разі порушення цього обов'язку нейтралітету визначено, що дії, які слід вжити на дисциплінарному рівні, повинні оцінюватися в кожному окремому випадку відповідно до конкретних обставин. Скарги заявниці на це рішення були відхилені.
Крім того, у 2001 році заявниця була зареєстрована установою, у якій вона доти працювала, на конкурс соціально-освітніх асистентів. Вона не з’явилася на цей конкурс.
Право – Стаття 9 : Відмова поновити трудовий договір заявниці є втручанням у її право виявляти свою релігію. Це втручання було передбачене законом і переслідувало законну мету - захист прав і свобод інших осіб. У даному випадку йшлось про збереження поваги до всіх релігійних вірувань та духовних орієнтацій пацієнтів, користувачів державної служби, в інтересах яких на заявницю було накладено вимогу нейтралітету, що мало забезпечити для них їх чітку рівность. Мета також полягала в тому, щоб користувачі державних послуг отримували рівне ставленням, без розрізнення за ознакою релігії. Отже, це обмеження переслідувало мету захисту прав та свобод інших осіб, і, крім того, не обов'язково мало мотивуватись вимогами громадської безпеки чи охорони порядку.
Щодо необхідності згаданого заходу слід зазначити, що адміністрація навела заявниці причини, через які цей принцип виправдовував особливе застосування до соціального працівника психіатричного відділення лікарні. Адміністрація виявила проблеми, спричинені її поведінкою всередині відповідної лікарняної служби і намагалася переконати її відмовитися від афішування своїх релігійних переконань. Крім того, суди першої інстанції вважали, що вимога нейтралітету, яка була накладена на заявницю, є тим більш імперативною, оскільки вона контактувала з пацієнтами, які перебували в уразливому або залежному стані. З матеріалів справи випливає, що, справді, ця вимога захисту прав та свободи інших осіб, тобто повага до свободи віросповідання всіх, а не до її релігійних переконань, стали мотивуванням для оскаржуваного рішення. З огляду на це, нейтралітет державної лікарняної служби може розглядатися як пов'язаний із поведінкою її лікарів і вимагає, аби пацієнти не мали підстав сумніватися в їх неупередженості.
У Франції державні службовці користуються правом на повагу до своєї свободи совісті, яка забороняє, зокрема, будь-яку дискримінацію за ознакою релігії у доступі до посади чи в розвитку своєї кар'єри. Однак, їм забороняється виявляти свої релігійні переконання під час виконання своїх функцій. Те, що національні суди надали більшої ваги принципу секуляризму та нейтралітету та інтересам держави, ніж інтересу заявниці не обмежувати вираження своїх релігійних переконань, не викликає жодних питань із точки зору Конвенції. Це суворе зобов'язання, яке має коріння в традиційних відносинах між державним секуляризмом і свободою совісті, як це викладено у статті 1 Конституції. Відповідно до французької моделі, яку Суд не повинен оцінювати як таку, нейтралітет держави вимагається від посадових осіб, які її представляють. Однак, адміністративний суд має стежити за тим, щоб державна адміністрація, посилаючись на нейтралітет держави, не вчиняла непропорційне зазіхання на свободу совісті державних службовців.
Заявниця, якій було важливо проявити свою релігію шляхом явного носіння запилала через свої релігійні переконання, зазнала серйозних наслідків у вигляді дисциплінарного провадження. Однак, не викликає сумнівів, що після оприлюднення висновку Державної Ради вона розуміла, що їй потрібно виконувати зобов'язання щодо нейтральності одягу під час виконання своїх посадових функцій. Саме через її відмову виконувати цей обов'язок заявницю було повідомлено про порушення дисциплінарного провадження, незалежно від її професійних якостей. Згодом вона скористалася гарантіями дисциплінарної процедури, а також засобами правового захисту в адміністративних судах. Вона також відмовилася від участі у конкурсі з відбору соціальних працівників, хоча її було внесено до переліку кандидатів, який склала згадана установа, котрій було добре відомо про всі факти. За таких обставин, державні органи влади не перевищили надану їм можливість розсуду, відзначаючи відсутність можливого узгодження між релігійними переконаннями заявниці та зобов'язанням не виявляти їх, вирішуючи надати перевагу вимозі нейтралітету та неупередженості держави.
Крім того, із доповіді Спостережної місії з питань секуляризму випливає, що суперечки, котрі виникають у зв'язку з виявом релігійних переконань осіб, які працюють у лікарняних службах, оцінюються у кожному конкретному випадку, і державна адміністрація узгоджує задіяні інтереси, аби знайти можливість дружнього вирішення суперечності. Таке прагнення до примирення підтверджується рідкістю судових спорів такого характеру. Нарешті, лікарня - це місце, де користувачів, які мають свободу висловлювати свої релігійні переконання, також просять зробити свій внесок у запровадження принципу секуляризму і утримуватись від будь-яких виявів прозелітизму та поважати організацію державної служби і, зокрема, санітарно-гігієнічні вимоги; іншими словами, нормативно-правові акти відповідної держави надають пріоритет правам інших осіб, рівності у ставленні до пацієнтів та діяльності державної служби, а не проявам релігійних вірувань.
Висновок: відсутність порушення (шість голосів проти одного).
(див. тематичну підбірку Signes et vêtements religieux/Релігійні відзнаки та одяг)
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Це резюме складене секретаріатом і не є обов’язковим для Суду.
Посилання на Інформаційні повідомлення з практики Суду
Full & Egal Universal Law Academy