Дата 23/04/2019 прийняття: Дата набуття 23/07/2019 статусу (Палата) остаточного: Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Назва: Зміст: CASE OF ELISEI-UZUN AND ANDONIE v. ROMANIA (Application no. 42447/10) Заявники розпочали роботу в апараті Муреського окружного суду з червня 2000 року. Посилаючись на положення Антидискримінаційної постанови Уряду та статті 14 і 1 Першого протоколу до Конвенції, в грудні 2007 року обидва заявники порушили провадження в Муреському окружному суді з приводу стягнення компенсації, еквівалентної «бонусам за лояльність», яка мала б застосовуватись до їхньої заробітної плати починаючи з грудня 2004 року. Заявники стверджували, що до них ставились такі ж вимоги, як і до інших судових працівників та працівників поза апаратом суду, які отримували «бонус за лояльність», але бонуса відповідно до положень, якими регламентовано право на нього, вони не отримали. Відповідачами у порушеному заявниками провадженні були їх роботодавці: Міністерство юстиції та Міністерство економіки та фінансів. В лютому 2008 року окружний суд задовольнив позов заявників і постановив сплатити заявникам компенсацію у зв’язку з їх дискримінацією. Міністерство юстиції та Міністерство економіки та фінансів, не погодившись із висновками суду, оскаржили це рішення до апеляційного суду. Своїм остаточним рішенням, постановленим у травні 2008 року, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні скарги відповідача і зазначив, що заявники довели факт дискримінації щодо них. Окрім цього, суд під час вирішення справи послався на норми, які регулюють «бонуси за конфіденційність». Водночас органи влади сплатили кожному із заявників 30% від суми, яку суд присудив як компенсацію. У листопаді 2008 року заявники звернулися до суду апеляційної інстанції із заявою про виправлення описки в рішенні апеляційного суду від травня 2008 року. Заявники стверджували про необхідність виправлення словосполучення «бонуси за конфіденційність» на «бонуси за лояльність». Суд апеляційної інстанції 4 грудня 2008 року задовольнив клопотання заявників, при цьому зазначивши, що описка є технічною та не впливає на суть рішення. 20 листопада 2008 року Міністерство юстиції подало екстраординарну скаргу на рішення апеляційного суду 2008 року, в якій зазначило, що предметом спору був не «бонус за конфіденційність», а «бонус за лояльність» і що апеляційний суд неналежно розглянув підстави для оскарження, викладені в апеляції відповідачів. У жовтні 2009 року суд апеляційної інстанції задовольнив скаргу Міністерства юстиції та скасував попередні рішення судів, мотивувавши це тим, що предмет спору був помилково визначений як «бонуси за конфіденційність», але це не була тільки технічна помилка. Суд також зазначив, що Конституційний суд відповідні положення Антидискримінаційної постанови визнав неконституційними, а тому немає правових підстав для задоволення первинних вимог заявників. Заявники безуспішно намагались оскаржити в екстраординарному порядку рішення про відмову в задоволенні їхніх вимог, проте бажаного результату вони не досягли. Констатоване Відсутність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (право на порушення (стаття): справедливий суд) у зв’язку зі скасуванням остаточного судового рішення від 30 травня 2008 року. Відсутність порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (право на мирне володіння майном) щодо скасування остаточного судового рішення від 30 травня 2008 року. Порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на невідповідність провадження вимозі справедливого суду загалом.
Full & Egal Universal Law Academy