ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФСПІЛКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF FEDERATION OF TRADE UNIONS OF CHERNIHIV REGION v. UKRAINE)
(Заява № 40633/15)
РІШЕННЯ
(справедлива сатисфакція)
СТРАСБУРГ
09 квітня 2026 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Федерація профспілкових організацій Чернігівської області» проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Ґільберто Фелічі (Gilberto Felici), Голова,
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy),
Ваге Григорян (Vahe Grigoryan), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 19 березня 2026 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА1. Справа стосується скарги організації-заявниці за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на позбавлення її майна, яким вона володіла протягом десятиліть як правонаступниця обласної ради профспілок радянських часів.
2. У рішенні, ухваленому 09 січня 2025 року (рішення у справі «Федерація профспілкових організацій Чернігівської області» проти України [Комітет] (Federation of Trade Unions of Chernihiv Region v. Ukraine) [Committee], заява № 40633/15, від 09 січня 2025 року; далі – основне рішення), Суд постановив, що було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції у зв’язку з визнанням недійсним права власності організації-заявниці на майно в судовому провадженні, порушеному проти неї прокурором (там само, пункт 33; див. також пункт 2 резолютивної частини).
3. Відповідно до статті 41 Конвенції організація-заявниця спочатку вимагала 22 339 404 українських гривень (далі – грн; еквівалент приблизно 718 043 євро згідно з розрахунками організації-заявниці) в якості відшкодування матеріальної шкоди, що відповідало вартості будівлі, на яку вона втратила право власності. Ця сума ґрунтувалася на висновку від 20 жовтня 2008 року, викладеному на одній сторінці, про вартість майна, який організація-заявниця замовила у невідомих цілях. Вона також вимагала 20 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди. Насамкінець вона вимагала 21 808,53 грн (приблизно 701 євро згідно з розрахунками організації-заявниці) в якості компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження на національному рівні (відповідно до остаточного рішення у її справі) та 160 000 грн в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді.
4. Оскільки питання застосування статті 41 Конвенції було не готове до вирішення, Суд відклав його розгляд і запропонував сторонам надати протягом трьох місяців свої письмові зауваження з цього питання, та, зокрема, повідомити Суд про будь-яку угоду, якої вони могли досягти (див. згадане рішення у справі «Федерація профспілкових організацій Чернігівської області» проти України (Federation of Trade Unions of Chernihiv Region), пункт 37 та підпункт «b» пункту 3 резолютивної частини). Зазначений строк декілька разів продовжувався.
5. Після цього сторони надали інформацію про нові обставини у справі та внесли зміни до своїх зауважень за статтею 41 Конвенції.
право6. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
нові обставини та ЗМІНЕНІ зауваження сторін7. 01 квітня 2025 року Уряд повідомив Суд, що організація-заявниця звернулася до Верховного Суду із заявою про перегляд її справи у контексті висновків Суду, викладених в основному рішенні. Він зазначив, що питання застосування статті 41 Конвенції залежало від результату цього перегляду.
8. 09 квітня 2025 року організація-заявниця повідомила Суд, що у разі якщо Верховний Суд задовольнить її заяву про перегляд справи на національному рівні після винесення Судом основного рішення та ухвалить нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора проти неї, вона відмовиться від своїх вимог щодо матеріальної шкоди. В іншому випадку розмір матеріальної шкоди становитиме 27 401 976 грн (еквівалентно приблизно 1 171 753 євро згідно з розрахунками організації-заявниці), що відповідало вартості приміщення на момент його витребування у 2015 році, як встановлено у новому звіті з оцінки майна від 03 березня 2025 року, підготовленому сертифікованим експертом.
9. Організація-заявниця також повторила свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат, понесених під час провадження у національних судах, а також під час провадження у Суді (див. пункт 3).
10. Додатково організація-заявниця вимагала 200 000 грн (еквівалент приблизно 4 440 євро) в якості компенсації витрат на представництво її інтересів у Верховному Суді під час провадження щодо перегляду справи (сплачено 06 березня 2025 року) відповідно до договору про надання правової допомоги, укладеному між організацією-заявницею та паном Ліщиною. Вона також вимагала 30 000 грн (еквівалентно приблизно 660 євро), сплачених 10 березня 2025 року, в якості відшкодування вартості звіту з оцінки майна, згаданому в пункті 8.
11. 15 жовтня 2025 року Уряд повідомив Суд, що цього дня Верховний Суд задовольнив заяву про перегляд справи, скасував попередні судові рішення та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову прокурора проти організації-заявниці. Таким чином, право власності організації-заявниці на спірне майно було відновлено.
12. Уряд стверджував, що питання матеріальної шкоди, таким чином, було врегульовано. У зв’язку з цим він також вважав «врегульованою» зазначену суму у розмірі 30 000 грн, сплачену за новий звіт з оцінки майна.
13. Крім того, Уряд просив Суд відхилити вимогу організації-заявниці щодо відшкодування моральної шкоди як надмірну та необґрунтовану. Стосовно витрат, понесених під час провадження у Суді, Уряд також вважав їх надмірними, зокрема з огляду на те, що сума у 160 000 грн була зазначена лише як вартість підготовки зауважень і не охоплювала первинне подання заяви. У зв’язку з цим Уряд посилався на рішення у справі «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 113 – 117, від 07 листопада 2013 року).
14. Уряд зазначив, що вимоги організації-заявниці щодо справедливої сатисфакції були необґрунтованими в цілому.
15. 20 жовтня 2025 року організацію-заявницю повідомили про позицію Уряду.
оцінка суду Шкода16. Суд зазначає, що після перегляду її справи на національному рівні право власності організації-заявниці на майно, якого вона була позбавлена у 2015 році, було відновлено. З огляду на те, що у своїх зауваженнях організація-заявниця чітко зазначила, що в такому випадку вона відмовиться від своїх вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, Суд вважає, що немає підстав присуджувати щось за цим пунктом (див. рішення у справі «Фонд «Батьківська турбота» проти України» (справедлива сатисфакція) (Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine) (just satisfaction), заява № 5876/15, пункт 11, від 03 вересня 2020 року).
17. Стосовно моральної шкоди, то Суд повторює свою практику стосовно того, що він не може виключати можливість присудження комерційному підприємству матеріальної компенсації в якості відшкодування моральної шкоди. У цьому контексті слід враховувати репутацію підприємства, невизначеність у процесі ухвалення рішень, порушення процесу управління підприємством (для яких немає точного методу обрахунку наслідків) і насамкінець, хоча й меншою мірою, занепокоєння та незручності, завдані членам команди управління (див., наприклад, рішення у справах «Комінгерсолл С.А. проти Португалії» [ВП] (Comingersoll S.A. v. Portugal) [GC], заява № 35382/97, пункт 35, ЄСПЛ 2000-IV; «Совтрансавто-Холдинг проти України» (справедлива сатисфакція) (Sovtransavto Holding v. Ukraine) (just satisfaction), заява № 48553/99, пункт 79, від 02 жовтня 2003 року та «Дачія С.Р.Л. проти Молдови» (справедлива сатисфакція) (Dacia S.R.L. v. Moldova) (just satisfaction), заява № 3052/04, пункт 60, від 24 лютого 2009 року).
18. З огляду на обставини цієї справи та його висновок про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції в основному рішенні Суд присуджує організації-заявниці 3 000 євро (див., як нещодавні приклади у подібних справах, рішення у справах «Валлесінелла С.А.С. проти Італії» [Комітет] (Vallesinella S.A.S v. Italy) [Committee], заява № 35333/10, пункт 27, від 23 жовтня 2025 року та «Фірма «Ніял» проти Азербайджану» [Комітет] (Firm Niyal v. Azerbaijan) [Committee], заява № 12748/13, пункт 27, від 23 вересня 2025 року).
Судові та інші витрати19. Відповідно до практики Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Веготекс Інтернешнл С.А. проти Бельгії» [ВП] (Vegotex International S.A. v. Belgium) [GC], заява № 49812/09, пункт 167, від 03 листопада 2022 року). У цій справі, беручи до уваги наявні документи та зазначені критерії, Суд вважає за доцільне присудити організації-заявниці суму у розмірі 2 500 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Суді.
20. Він також присуджує організації-заявниці суму у розмірі 1 000 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу, понесених під час провадження у Верховному Суді, та 660 євро за підготовку звіту з оцінки майна у березні 2025 року (див. рішення у справах «Ніколай Костадінов проти Болгарії» (справедлива сатисфакція), (Nikolay Kostadinov v. Bulgaria) (just satisfaction), заява № 21743/15, пункти 36 – 38, від 02 квітня 2024 року та «Доленц проти Словенії» (справедлива сатисфакція) (Dolenc v. Slovenia) (just satisfaction), заява № 20256/20, пункти 24 – 26, від 20 жовтня 2022 року; в якості протилежного прикладу рішення у справі «Будівельно-інвестиційна Група 1» проти України» (справедлива сатисфакція) (Budivelno Investytsiyna Grupa 1 v. Ukraine) (just satisfaction), заява № 56903/10, від 11 січня 2024 року).
21. Таким чином, загальна сума відшкодування за цим пунктом становить 4 160 євро.
Пеня22. Суд вважає за належне призначити пеню, що підлягає сплаті на зазначені суми, на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
за цих підстав суд одноголосно Постановляє, що: упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити організації-заявниці такі суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: 3 000 (три тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; 4 160 (чотири тисячі сто шістдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися організації-заявниці, в якості компенсації судових та інших витрат; із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти; Відхиляє решту вимог організації-заявниці щодо справедливої сатисфакції.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 квітня 2026 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря
Ґільберто Фелічі
(Gilberto Felici)
Голова