© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад було замовлено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Переклад не є обов’язковим для Суду. Для додаткової інформації дивіться повний текст копірайту наприкінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційна нота про практику Cуду No 132
Липень 2010
Гатт (Gatt) п. Maльти - 28221/08
Рішення 27.7.2010 [Секція IV]
Стаття 5
Стаття 5-1-b
Невиконання припису суду
Гарантувати виконання приписаного законом обов’язку
Гарантувати виконання приписаного законом обов’язку
Непропорційний строк ув’язнення, внаслідок неможливості виплати грошової суми за недодержання умов звільнення під заставу : порушення
Факти – Заявника, щодо якого було порушено справу cтосовно незаконного обігу наркотиків, було звільнено під грошову заставу 23 300 євро, з умовою дозволу виходити з дому тільки у визначені години. Оскільки було виявлено, що заявник не дотримувся цього обмеження, кримінальний суд скасував умовне звільнення, постановивши арешт та виплату гарантії. Оскільки заявник був невзмозі виплатити зазначену суму, проти нього було порушено справу на підставі статей 585 та 586 Кримінального кодексу. Гарантію було замінено на ув’язнення з розрахунку 11,50 євро за один день, тобто в 2 000 днів (або більше п’яти років і шести місяців). Конституційна юрисдикція, не задовольнила скаргу заявика.
Право – Стаття 5 § 1 b) : У відповідь на тезу уряду, що ув’язнення заявника підпадає під дію першої частини статті 5 § 1 b), Cуд відповідає, що за даних умов, слід врахувати мету судового припису, можливість його виконання та тривалість ув’язнення. Крім цього, особливу увагу слід приділити пропорційності заходу, в загальному контексті обставин справи. Cуд вважає що неможливо було реально очікувати від заявника виконання припису та виплати належної суми, оскільки він підлягав звільненню не раніше ніж через приблизно п’ять років, і є очевидним, що у нього була відсутня можливість заробляти гроші. Суд врахував свою практику у подібних справах по яких було постановлено рішення стосовно більш коротких періодів ув’язнення, і прийшов до висновку, що тривалість ув’язнення заявника, який лише один раз не дотримався дозволених для виходу годин, не може вважатися такою, що справедливо зрівноважує необхідність поважати виданий судом, з дотриманням закону, припис та, з іншого боку, важливістю права заявника на свободу. У відповідь на аргумент уряду, що ув’язнення заявника підпадає під дію другої частини статті 5 § 1 b) Конвенції, Cуд приходить до висновку що мальтійське законодавство та його застосування щодо заявника викриває два недоліки. По–перше, законом не встановлено різницю між порушенням умов звільнення у зв’язку з основною метою цих умов (забезпечити явку в суд) та іншим менш важливим порушенням, а саме порушення годин виходу. По–друге, закон не встановлює максимального строку ув’язнення і не передбачає вимог пропорційності заходу. З цього випливає, що національне законодавство, застосоване щодо заявника, не створило умов для зрівноваження між забезпеченням виконання важливого для демократичного суспільства обов’язку з одного боку, та важливості права на свободу, з іншого.
Висновок : порушення (однголосно).
Стаття 41 : Обмежене застосування статті – зважаючи на природу порушення, Державі–Відповідачу належить ретельно розглянути питання про негайне звільнення заявника, оскільки ув’язнення постановлене рішенням кримінального суду, на підставі статей 585 та 586 Кримінального кодексу.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад підготовлено на замовлення і за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду і Суд також не несе відповідальності за його якість. Переклад можна завантажити з електронної бази рішень (HUDOC) Європейського Суду з прав людини () або з будь-якої іншої бази, в якій його розміщено з дозволу Суду. Копіювання тексту перекладу допускається в некомерційних цілях за умови наведення повної назви справи, разом із вищенаведеним повідомленням про авторські права та посиланням на Цільовий фонд «Права людини». З питань, пов’язаних з наміром використати ту чи іншу частину цього перекладу в комерційних цілях, прохання звертатися за адресою publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy