ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ГАВРИЛЮК ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF GAVRYLYUK v. UKRAINE)
(Заяви № 19612/23 та 33083/23)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
05 вересня 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Гаврилюк проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits),
Марія Елосегі (Maria Elosegui), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 11 липня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за двома заявами, поданими у дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан Ю.О. Канікаєв, юрист, який практикує у м. Одеса.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені в таблиці у додатку.
5. Заявник скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ6. Заявник скаржився, головним чином, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.
сТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ7. Заявник скаржився, головним чином, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.
8. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмету спору для заявника (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» [ВП] (Pélissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
9. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ13. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 05 вересня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність
у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місце знаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість Інстанції
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат
(в євро)[2]
19612/23
27.03.2023
ТА
33083/23
11.08.2023
Дмитро Михайлович ГАВРИЛЮК
1978
Канікаєв Юрій Олегович
м. Одеса
27.09.2016
триває
Більше 7 років, 9 місяців і
1 дня
2 інстанції
п. 4 ст. 5 Конвенції – надмірна тривалість судового перегляду питання тримання під вартою – апеляційна скарга заявника на ухвалу про тримання під вартою від 28.02.2023, яка була подана того ж дня, була розглянута судом лише 23.05.2023; апеляційна скарга заявника на ухвалу про тримання під вартою від 14.09.2022, яка була подана 16.09.2022, була розглянута судом лише 28.11.2022 (див. рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v.Ukraine), заява № 40107/02, пункти 86 – 87, від 10 лютого 2011 року);
п. 3 ст. 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – 23.06.2023 – 19.03.2024; Шевченківський районний суд міста Львова; спільні для декількох осіб рішення про тримання під вартою; наведення та повторення судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними (див. рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 77 – 81, від 10 лютого 2011 року та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38 – 42,
від 15 грудня 2016 року).
2 700
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.