ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ГРІНЬКОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF GRINKOV v. UKRAINE)
(Заява № 15485/25)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
16 квітня 2026 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Гріньков проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова,
Діана Сирку (Diana Sârcu),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 26 березня 2026 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
процедура1. Справу було розпочато за заявою, поданою 13 травня 2025 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан О.А. Миронов, юрист, який практикує у м. Харків.
3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
факти4. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
право Стверджуване порушення пункту 1 статті 5 конвенції5. Заявник скаржився, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Він посилався на пункт 1 статті 5 Конвенції.
6. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).
7. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями).
8. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявника під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.
інші стверджувані порушення за усталеною практикою11. Заявник висунув інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
застосування статті 41 конвенції12. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine), заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
за цих підстав суд одноголосно Оголошує заяву прийнятною; Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою; Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку); Постановляє, що: упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 квітня 2026 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
Голова
ДОДАТОК
Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції
(незаконне тримання під вартою)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Період незаконного тримання під вартою
Конкретні недоліки
Інші скарги за усталеною практикою
Сума присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат
(в євро)[2]
15485/25
13.05.2025
Олег Юрійович ГРІНЬКОВ
1966
31.03.2025 - 02.04.2025
Відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року);
Недоліки у складанні протоколу затримання, відсутність деталей щодо затримання заявника без попереднього дозволу суду (див. рішення у справі «Ритіков проти України» (Rytikov v. Ukraine), заява № 52855/19, пункти 25 – 29 та 23, від 23 травня 2024 року)
п. 4 ст. 5 Конвенції – недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою – ані під час провадження за статтею 206 Кримінально процесуального кодексу України, ані під час провадження щодо тримання під вартою суди належним чином не розглянули аргументи заявника щодо незаконності та відсутності підстав для його затримання 31.03.2025 без попередньої ухвали суду (див. рішення у справах «Вадим Мельник проти України» (Vadym Melnyk v. Ukraine), заяви № 62209/17 та № 50933/18, пункт 123, від 15 вересня 2022 року; «Трофименко проти України» (Trofimenko v. Ukraine), заява № 18444/18, пункти 21 та 22,
від 04 травня 2023 року),
п. 5 ст. 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою (див. рішення у справах «Сінькова проти України» (Sinkova v. Ukraine), заява № 39496/11, пункти 82 – 84, від 27 лютого 2018 року; «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункт 201, від 04 липня 2019 року)
2 340
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.