© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2015. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2015. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2015. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень практики Суду № 177
Серпень - вересень 2014 року
Ґросс проти Швейцарії [GC] – заява № 67810/10
Рішення від 30.9.2014 [Велика палата]
Стаття 35
Пункт 3 статті 35
Зловживання правом на подання заяви
Неповідомлення Суду про смерть заявниці у провадженні стосовно можливості отримання нею препарату, що дозволив би їй вчинити самогубство: неприйнятно
Факти – Протягом багатьох років заявниця висловлювала бажання припинити своє життя, оскільки з часом вона ставала все слабшою і не хотіла продовжувати страждати внаслідок занепаду її фізичних та розумових здібностей. Вона вирішила припинити своє життя шляхом прийняття смертельної дози пентобарбіталу натрію. Оскільки у неї виникли складнощі в отриманні рецепту на зазначену субстанцію, вона подала заяву до Європейського суду в 2010 році.
У рішенні від 14 травня 2013 року (див. Інформаційний бюлетень № 163) Палата Суду постановила, що мало місце порушення статті 8 Конвенції. Справу було направлено до Великої палати.
Суду не було повідомлено про смерть заявниці до січня 2014 року. Суд було повідомлено Урядом, що, готуючи свої письмові коментарі, він направив запит щодо ситуації заявниці і дізнався про її смерть та відповідні обставини. У жовтні 2011 року заявниця отримала рецепт від лікаря на смертельну дозу пентобарбіталу натрію і припинила своє життя, випивши призначений препарат 10 листопада 2011 року. Згідно із звітом поліції від 14 листопада 2011 року, родичів померлої не було виявлено. У звіті зазначалося, що заявниця вчинила самогубство, і що жодна третя особа не обвинувачувалася в цьому контексті.
Право – Підпункт 3(a) статті 35: Заява може бути відхилена як зловживання правом на подання заяви, якщо, серед інших причин, вона ґрунтується на завідомо недостовірних фактах. Подання неповної і таким чином оманливої інформації може також становити зловживання правом на подання заяви, особливо якщо інформація стосується самої суті справи і заявник не надав достатнього пояснення того, чому інформація не була повідомлена. Те саме стосується ситуації, коли мали місце нові, важливі події під час провадження в Суді, і якщо, усупереч прямому обов’язку зробити це за пунктом 7 правила 47 Реґламенту Суду, заявник не надав цю інформацію Суду, що не дозволило Суду винести рішення у справі на підставі повного володіння усіма фактами. Проте навіть у таких випадках намір заявника ввести Суд в оману завжди повинен бути доведений з достатньою впевненістю.
Адвокат заявниці пояснив, що він мав з контакт із заявницею лише через посередника, який, на прохання заявниці, умисно не повідомив адвоката про її смерть. Проте, враховуючи особливий характер цієї справи, той факт, що адвокат заявниці не мав прямого контакту із своєю клієнткою і погодився спілкуватися з нею за допомогою посередника, викликає низку запитань стосовно його ролі юридичного представника у провадженні в Суді. Крім обов’язків заявника співпрацювати із Судом та повідомляти Суд про всі обставини, які мають значення для його заяви, представник мав особливий обов’язок не робити подання, що вводять в оману.
З пояснення адвоката випливало, що заявниця не лише не повідомила його, і побічно Суд, про те, що вона отримала запитуване медичне призначення, але й вжила особливих заходів з тим, щоб запобігти повідомленню інформації про її смерть адвокату та, врешті-решт, Суду, щоб останній не міг припинити провадження у її справі. Факт та обставини смерті заявниці дійсно стосувалися самої суті питання, яке лежало в основі її скарги за Конвенцією. Також можна припустити, що якби ці факти були відомі Палаті, то вони мали б вирішальний вплив на її рішення від 14 травня 2013 року про те, що мало місце порушення статті 8 Конвенції. Проте Великій палаті немає необхідності спекулювати з цього приводу, оскільки в будь-якому разі рішення Палати від 14 травня 2013 року не стало остаточним.
Мотивом заявниці у приховуванні відповідної інформації було нібито те, що, хоча підстава для її скарги внаслідок її власної ситуації зникла, провадження в її справі повинно було продовжуватися заради інших людей, які знаходилися в подібній ситуації. Хоча такий мотив можна зрозуміти з точки зору заявниці, яка знаходилася у такій винятковій ситуації, Суд вважав достатньо доведеним те, що умисно не повідомивши цю інформацію своєму адвокату заявниця мала намір ввести Суд в оману з питання, яке стосувалося самої суті її скарги за Конвенцією.
Отже, поведінка заявниці становила зловживання правом на подання заяви.
Висновок: заява неприйнятна (дев’ять голосів проти восьми).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2015.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2015.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2015.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy