Дата 04/04/2019 прийняття: Дата набуття 04/07/2019 статусу (Палата) остаточного: Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Назва: Зміст: CASE OF G.S. v. BULGARIA (Application no. 36538/17) Заявник є громадянином Грузії, який народився у 1951 році. Зараз він перебуває у в’язниці Софії очікуючи екстрадиції до Ірану у зв’язку із вчиненням крадіжки. У грудні 2016 року, після прибуття з Грузії до Болгарії, заявник був затриманий в аеропорту Софії на підставі «червоної картки» Інтерполу. Відповідно до інформації Інтерполу, заявник викрав 50 000 євро у 2016 році з пункту обміну валют в місті Тегеран, що карається позбавленням волі відповідно до Кримінального кодексу Ірану. Заявника було поміщено під варту до отримання запиту на екстрадицію від органів влади Ірану. Відповідний запит надійшов у січні 2017 року, в ньому було вказано порушену статтю Кримінального кодексу Ірану та покарання у вигляді позбавлення волі. У квітні 2017 року суд надав дозвіл на екстрадицію, зазначивши, що запит відповідає формальним вимогам та такі дії узгоджуються з засадами фактичної взаємодії між Болгарією та Іраном. Суд також зауважив про необхідність надання Іранськими органами влади гарантій того, що до заявника не буде застосовано тортур або катувань, і що законодавством Ірану передбачено покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення цього злочину. Таке рішення суду було підтримане судом апеляційної інстанції. Проте відповідно до правила 39 Регламенту Суду процедура екстрадиції заявника була призупинена до завершення розгляду справи ЄСПЛ. Посилаючись на положення статті 3 Конвенції (заборона катування), заявник стверджував, що органи влади Болгарії не оцінили ризиків застосування до нього катування у разі екстрадиції, оскільки є відомим той факт, що за вчинення крадіжки в Ірані покарання становить 74 удари батогом. Констатоване Мало б місце порушення статі 3 Конвенції (заборона катування) у порушення (стаття): разі екстрадиції заявника до Ірану.
Full & Egal Universal Law Academy