© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад було замовлено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Переклад не є обов’язковим для Суду. Для додаткової інформації дивіться повний текст копірайту наприкінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційна нота про практику Cуду No 139
Березень 2011
Джіуліані і Гаджіо (Giuliani et Gaggio) п. Італії - 23458/02
Рішення 24.3.2011 [ВП]
Стаття 2
Позитивні обов’язки
Стаття 2-1
Життя
Eфективне розслідування
Стаття 2-2
Застосування сили
Смерть демонстранта внаслідок пострілу службовця озброєнних формувань по підтриманню порядку, під час самміту G8 (Великої вісімки) : відсутність порушення
Факти – У ході однієї із дозволених демонстрацій під час самміту G8 (Великої вісімки) у Генуї, між противниками мондіалізації і озброєними силами по підтриманню порядку спалахували надзвичайно жосткі сутички. Машину озброєних сил, у якій знаходилося троє карабінерів, було заблоковано і частково захоплено маніфестантами. Одному із карабінерів, отруєному внаслідок вибухів сльозогінних гранат, командир дозволив піднятися у джип, щоб віддалитися від місця сутичок. Поранений, у паніці, карабінер здійснив з машини два постріли, і Карло Джуліані був смертельно поранений кулею в обличчя. Намагаючись вивільнити джип, кондуктор двічі проїхав по його знерушеному тілу. Відразу було відкрито офіційне слідство. Проти карабінера, який здйснив постріли та водія було порушено кримінальну справу за ознаками умисного вбвства. Розтин підтвердив, що смерть було заподіяно внаслідок пострілу. Прокуратура призначила проведення трьох експертиз і надала дозвіл на кремацію загиблого. Кримінальну справу було закрито постановою судді на стадії попереднього слідства.
У свєму рішенні від 25 серпня 2009 року (див Інформаційну ноту no 122), Палата Суду одноголосно проголосувала за відсутність порушення статті 2 стосовно перевищення необхідних меж застосування сили, за відсутність порушення статті 2 стосовно позитвного обов’язку охороняти життя (п’ять голосів проти двох), і за порушення процедурних обов’язків, які випливають із цієї статті (чотири голоси проти трьох).
Право – Стаття 2 :
a) По суті –
i. Щодо застосування сили, здатної заподіяти смерть: події, які передували, і які сталися після застосування зброї карабінером було сфотографовано і знято на камеру. Є очевидним, що відбувалася незаконна і надзвичайно жорстока атака проти машини озброєних сил по підтриманню порядку, яка намагаласяi від’їхати і не уявляла ніякої небезпеки для демонстрантів. У цьому контексті виключного тиску, Карло Джуліані вирішив підібрати вогнегасник, що тягнувся по землі і підняв його до рівня грудей, з явним наміром кинути його в осіб, що знаходилися у машині. Карабінер цілком міг сприйняти його поведінку як агресію проти джипа, яку неможливо ні припинити, ні пригальмувати, незважаючи ні на словесні зауваження ні на попередження про можливість застосувати пістолет. Крім того, було схоже, що значна більшість демонстрантів збирається підтримати атаку. Карабінер і його колеги могли бути обгрунтовано переконані в існуванні смертельної небезпеки, і це переконання збільшувалося. Це виправдовувало застосування смертоносного засобу оборони, такого як вистріли вогнепальної зброї. До речі, напрям цих вистрілів так і не було із певністю встановлено. З метою забезпечення оброни, карабінер міг стріляти тільки з вузького проміжку між запасним колесом і дахом джипа. Сама по собі обставина, що вистріли здійснені з цього проміжку ризикували поранити одного з агресорів, і навіть поранити смертельно, що, на жаль і відбулося, недостатня для висновку про те, що захід оборони був надмірним або диспропорційним. Таким чином, застосування сили здатної заподіяти смерть було абсолютно необхідним « для захисту будь-якої особи від незаконноо насильства », у смислі статті 2 § 2 a).
Висновок : відсутність порушення (тринадцять голосів проти чотирьох).
ii. Щодо змісту положень національного права, яке регулює застосування сили, здатної заподіяти смерть або стосовно озброєння військових сил внутрішнього порядку : нормативні положення, які регулюють застосування сили у цій справі мають формулювання, яке не є ідентичним наведеному у статті 2, проте досить близьким. Цю розбіжність може бути усунуто шляхом здійснення тлумачення національними судами. Крім того, аргумент згідно якого озброєні сили внутрішнього порядку повинні бути забезпечені зброєю, якою неможливо заподіяти смерть, не є належним, за обставин, коли смерть було заподіяно у ході свідомої жорстокої атаки, яка уявляла собою серйозну небезпеку для життя трьох карабінерів.
Висновок : відсутність порушення (десять голосів проти семи).
iii. Щодо відповідності організації і планування операцій обов’язку охороняти життя : раптова атака проти джипа, яка передувала смертельним вистрілам, відбулася під час відносного спокою і була непередбачуваною. Крім того, на місці знаходилися значні розміщеня поліцейських, що належали до спеціалізованих корпусів або пройшли спеціальну підготовку. Зважаючи на їх кількість, неможливо вимагати, щоб кожен із них мав би значний досвід і/або брав участь у підготовці, яка тривала б багато місяців або років. Можна припустити, що ця вимога має бути дотримана у справах, де озброєні сили внутрішнього порядку переслідують чітко встановлену і відому мету. З цього випливає, що не слід робити висновок про порушення статті 2 тільки зважаючи на той факт, що для забезпечення порядку на самміті G8 у Генуї, карабінер мав лише двадцять років і одиннадцять місяців і здійснив лише десять місяців служби. Крім того, поводження карабінера під час атакування джипа не була визначальною для констатації порушення статті 2 по суті. Нарешті, рішення до яких вдавалися карабінери безпосередньо перед атакою, стосовно типу машини, обраного маршруту слідування та відсторонення пораненого карабінера через неможливість продовжувати службу не викликають критики. Що стосуються подальших фактів, і зокрема пострілів, що спричинили смерть, немає ніяких доказів, що Карлу Джуліані не подавлися попередувальні знаки про небезпеку, або що ці знаки були запізнілими, та/або що переїзд його тіла джипом був навмисним актом. У будь-якому випадку, як випливає із акту розтину, поранення головного мозку були настільки серйозними, що спричинили смерть через кілька хвилин. Таким чином, італійські офіційні органи дотрималися свого позитивного обов’язку і зробили усе можливе, чого від них можна було виправдано очікувати, щоб забезпечити охорону адекватного рівня підчас заходів, за яких існує потенційний ризик застосування сили, здатної заподіяти смерть.
Висновок : відсутність порушення (десять голосів проти семи).
b) Процедурний аспект – Слідство, яку проводилося на національному рівні, було достатньо ефективним, щоб визначити, чи було застосування сили виправданим, і наскільки організація і планування заходів з участю поліції відповідали обов’язку захищати життя. Навіть якщо заявники (батьки і сестра Карло Джуліані) не мали змоги подати цивільний позов, у ході слідства їм було надано статусу потерпілої сторони, з усіма відповідними правами і можливостями. Щоправда, заявників було повідомлено про факт розтину всього лише за три години до його початку, таким чином для них було проблематично, навіть неможливо, забезпечити, присутність і участь у медичних експертизах спеціаліста за їх власним вибором.
Проте стаття 2, сама по собі, не надає рідним жертви такого права. Cтосовно упущення судових медиків, які не вилучили і не описали осколку кулі, який знаходився у голові жертви, як було зазначено у ході дослідження матеріального аспекту статті 2, використання сили було виправданим у будь-якому випадку. З цього випливає, що наявність металічного предмету, про який йдеться, не є головним показником ефективності слідства. Суд відмічає, що до того ж, кремація загиблого, яка унеможливила подальшу медичну експертизу, була дозволена саме на прохання заявників.
Докази, які було зібрано прокуратурою, зокрема відеозапис атаки джипу, дозволяють поза усяким виправданим сумнівом зробити висновок, що карабінер діяв у межах необхідної оборони, що виправдовує його згідно положень італійського кримінального права. Так само неможливо заявляти, що прокуратура пасивно погодилась із версією подій, яку було надано представниками сил внутрішнього порядку, які брали участь у подіях. Той факт, що карабінери були задіяні у деяких перевірках технічного і предметного характеру, не вплинуло на неупередженість слідства. Щоправда, більш делікатні питання постають з приводу призначення прокуратурою балістичного експерта, який у статті, опублікованій у спеціалізованому журналі відверто підтримував тезу про те, що карабінер діяв у межах необхідної оборони. У той час як експертизи, які було призначено у ході слідства, повинні були виявити елементи, здатні підтвердити або спростувати це припущення. Тому присутність експерта який мав сформовану ідею з цього приводу, не є ідеальною з огляду оцінки неупередженості. Навіть незважаючи на те, що цей експерт входив до складу групи із чотирьох спеціальстів. Проте дослідження, які на нього покладалися у ході балістичної експертизи, були предметного і технічного характеру. З огляду на це, сама по собі присутність цього експерта, не може підірвати певність у неупередженості національного слідства. До речі, заявники і не піднімали питання про незацікавленість і незалежність слідства. Нарешті, слідство було проведено із достатньою ретельністю, воно не було довготривалим, слідчі дії проводилося без істотних запізнень.
Висновок : відсутність порушення (десять голосів проти семи). Велика Палата також встановила відсутність порушення статті 13 (тринадцять проти чотрьох) і відсутність порушення статті 38 (одноголосно).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад підготовлено на замовлення і за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду і Суд також не несе відповідальності за його якість. Переклад можна завантажити з електронної бази рішень (HUDOC) Європейського Суду з прав людини () або з будь-якої іншої бази, в якій його розміщено з дозволу Суду. Копіювання тексту перекладу допускається в некомерційних цілях за умови наведення повної назви справи, разом із вищенаведеним повідомленням про авторські права та посиланням на Цільовий фонд «Права людини». З питань, пов’язаних з наміром використати ту чи іншу частину цього перекладу в комерційних цілях, прохання звертатися за адресою publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy