©Law Firm «Olga Trotsenko». Translation already published in Facebook . Permission to re-publish this translation has been granted for the sole purpose of its inclusion in the Court’s database HUDOC.
©Адвокатське бюро «Ольги Троценко». Переклад вже опубліковано на Фейсбук . Дозвіл повторно опублікувати цей переклад був наданий з єдиною метою включення його в базу даних Суду HUDOC.
Справа Гулян проти Вірменії
(Case of Gulyan v. Armenia)
(заява № 11244/12)
РІШЕННЯ
Страсбург
від 20 вересня 2018 року
Це рішення стане остаточним у відповідності до п. 2 статті 44 Конвенції. Воно може бути предметом редакційного перегляду.
У справі Гулян проти Арменії,
Європейський суд з прав людини (Перша секція) у складі Палати:
Лінос-Александр Сіциліанос (Linos-Alexandre Sicilianos) — головуючий,
Крістіна Пардалос (Kristina Pardalos),
Кшиштоф Войтичек (Krzysztof Wojtyczek)
Ксенія Турковіч (Ksenija Turković),
Пауліне Коскело (Pauliine Koskelo),
Йован Ілієвскі (Jovan Ilievski ) — судді,
Сірануш Сахакіян (Siranush Sahakyan) — суддя ad hoc
та Абель Кампос (Abel Campos ) у якості секретаря Секції,
засідаючи за закритими дверима 28-го серпня 2018 року, постановляє таке рішення, яке було прийняте цієї дати:
ПРОЦЕДУРА
Справу розпочато за заявою (no. 35778/11) проти Республіки Вірменія, поданої до Суду відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) громадянином Вірменії, паном Ашотом Гуляном ("заявник"), 22 лютого 2012 року. Заявник був представлений пані М. Гулян, паном А. Караханяном та паном Г. Гукасяном, юристами, які практикують в Єревані. Уряд Вірменії ("Уряд") був представлений їхнім представником у Європейському суді з прав людини паном Г. Костаняном . Заявник стверджував, що смерть його сина під вартою у поліції становила порушення його права на життя, що влада не здійснила ефективного розслідування смерті його сина, і що його син був незаконно позбавлений свободи. 20 жовтня 2015 року заява була передана до ознайомлення Уряду. Пан Армен Арутюнян (Armen Harutyunyan), суддя, обраний по відношенню до Вірменії, не зміг приймати участь у справі (правило 28 Регламенту Суду). Відповідно, голова палати вирішив призначити пані Сірануш Сахакіян на посаду судді ad hoc (пункт 1 (а) правила 29).
ФАКТИ
I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Заявник народився у 1942 році і проживає в Єревані.
Смерть сина заявника 9 травня 2007 року о 10.30 вечора певний С.В. був застрелений після сутички перед рестораном, який перебував у власності сина заявника - Левона Гуляна, якому на той момент було 30 років. Пізніше, того вечора, на місце злочину прибула команда правоохоронців, до складу якої входили кілька поліцейських місцевої районної поліції Шенгавіт ("поліція"), слідчі Шенгавітської районної прокуратури ("прокуратура") та двоє офіцерів Головного управління кримінальної розвідки ("ГУ КР") Вірменської поліції: заступник голови ГУ КР, Х.T., та голова відділу з розслідування вбивств, Г.T. Левон Гулян під час допиту заявив, що він вийшов зі свого ресторану, щоб закурити, коли побачив групу молодих людей, між якими виникла сутичка. Він безуспішно намагався заспокоїти їх, а потім повернувся до ресторану. Пізніше, коли він вийшовши з ресторану, він побачив поліцейські машини та інші транспортні засоби та дізнався, що хтось був убитий. Він не бачив вбивства і не чув пострілів. Два співробітника його ресторану, бармен Х.М. і офіціантка М.Г., також були допитані. М.Г. заявила, що Левон Гулян вийшов за межі ресторану, коли було чутно простріли.
9. 11 травня 2007 року Левон Гулян знову з’явився у поліцейському відділі. Заявник стверджував, що Левона Гуляна тримали там весь день та ніч, він був звільнений зранку 12 травня 2007 року, щоб мати можливість взяти участь у парламентських виборах, що відбувались у той день, за умови, що він повернеться до поліції через кілька годин. Уряд стверджував, що 11 травня 2007 року Левон Гулян не перебував у поліцейському відділі, і що він пішов додому.
10. 12 травня 2007 року близько полудня Левон Гулян знову з’явився у поліцейському відділі.
11. Приблизно о 2 годині ранку його відвезли звідти на машині до ГУ КР, який знаходився у штабі поліції Вірменії, з двома офіцерами ГУ КР, В.Г. і С.М., за наказом голови ГУ КР, Х.М.
12. О 14 год. 30 хв. запис Левона Гуляна у штабі поліції був зафіксований.
13. Приблизно о 15 год. 15 хв. Левон Гулян був знайдений мертвим у дворі поліцейського штабу з численними травмами. Здається, що він впав з вікна кабінету Голови підрозділу розслідувань вбивств Г.Т., який знаходився на другому поверсі будівлі.
14. У невизначений час, співробітники поліції проводили експертизу місця інциденту та зовнішній огляд тіла. У відповідних записах зазначено, що Левон Гулян лежав на відстані 2 метрів від будівлі, голова лежала у напрямку до будівлі. Він опирався на ліву фронтальну частину свого тіла. Його шнурки для взуття були відсутніми та були знайдені в кишенях його штанів, тоді як шматок його волосся, лежав близько 1 метра від його тіла. Каркас вікна, з якого він, очевидно впав, був завширшки 40 см.
B. Розслідування
1. Розслідування у Єреванській прокуратурі
15. Того ж дня, тобто 12 травня 2007 року, прокурор Єреванської прокуратури прийняв заяву від офіцера ГУ КР Г.Т., який зазначив, що Левон Гулян прибув до його офісу приблизно о 14:30 годині дня, він поговорив з ним приблизно тридцять хвилин про обставини вбивства. Щоб доповісти заступнику голови ГУ КР Х.T. про результати розмови, він залишив офіс, але не хотів залишити Левона Гуляна самого в кабінеті, тому він відправив його до офісу офіцера С.М. По дорозі з кабінету Х.Т., останній натрапив на офіцера А.М. і наказав йому залишитися з Левоном Гуляном у кабінеті С.М., і відправити С.М. на обід. Приблизно о 15.30 вечора, коли він перебував у кабінеті Х.Т., у коридорі він почув дивні звуки. Він вийшов, і дізнався, що хтось впав з вікна. Він вибіг надвір і побачив Левона Гуляна, що лежить на землі. Він негайно зателефонував до лікарні, і почав надавати невідкладну допомогу, але Левон Гулян на той момент вже помер. Пізніше він дізнався у А.М. що останній перевів Левона Гуляна до свого офісу так, щоб С.М. міг піти на обід. Левон Гулян вистрибнув з вікна офісу, коли А.М. вийшов, щоб випити води.
16. Прокурор також прийняв заяву від ГУ КР офіцера А.М. який зазначив, що приблизно о 13 годині дня. Левон Гулян був переведений офіцером С.М. до офісу Г.Т. Тоді офіцер С.М. сказав, що йому доведеться піти на обід, а Г.Т. у той момент доповідав заступнику Голови ГУ КР Х.Т., тому він залишився з Левоном Гуляном. Він бачив Левона Гуляна раніше лише у канцелярії офіцера С.М. і знав, що його викликали у зв’язку з вбивством. Оскільки він мав стосунок до цієї справи, він вирішив поставити йому декілька запитань. Левон Гулян був втомленим і роздратованим, тому він вирішив змінити тему і почав питати про його ресторан. Левон Гулян попросив дозволу запалити, а пізніше - попросив води. В офісі не було води та пляшки. Тому, він пішов у прилеглий офіс, щоб принести воду, але потім почув звук віконного отвору і "бум". Він повернувся до офісу, але нікого не було. Вікно було відкрите, і він одразу зрозумів, що Левон Гулян втік. Він швидко вибіг надвір, і побачив Левона Гуляна лежачого на спині з кров’ю навколо голови. Нікого не було, але пізніше члени його підрозділу прибули. А.М. заявив, що він не може згадати їх імен, так як він був у шоковому стані.
17. Прокурор порушив кримінальну справу за пунктом 1 статті 110 Кримінального кодексу (провокація особи на самогубство), спираючись на вищезазначені заяви Г.Т. і А.М., а також їх заяву про те, що Левон Гулян впав і помер, намагаючись втекти через вікно.
18. Після порушення провадження у той же день прокурор допитав посадових осіб ГУ КР Г.T. і А.М. як свідків. Вони надали свідчення, аналогічні тим, що були зроблені раніше (див. Пункти 15 і 16 вище). Офіцер Г.Т. пояснив, що він залишив свій офіс, щоб повідомити заступника Голови ГУ КР Х.Т., оскільки Левон Гулян під час їхньої розмови назвав раніше невідому особу, яка була залучена до сутички з С.В.
19. Окрім того, прокурор наказав провести судово-медичну експертизу, попросивши медичного експерта з’ясувати питання, щодо тілесних ушкоджень на тілі Левона Гуляна, чи могли вони бути отримані внаслідок падіння та перешкод на шляху, і яка мала б бути позиція тіла за цими обставинами.
20. 13 травня 2007 року було проведено медичне обстеження, в результаті якого був наданий медичний висновок №. 402, згідно з яким Левон Гулян зазнав відкритих травм черепа та ушкодження грудної клітки і хребта з різними переломами та синцями, внаслідок зіткнення з перешкодами та землею внаслідок падіння, що і призвело до його смерті. Отримуючи пошкодження черепа, Левон Гулян зіштовхнувся лівою частиною голови та зоною лівого плечового поясу до об’єкта, що спричинив травми, тоді як при травмі грудної клітини, плеча та нижнього відділу хребта, Левон Гулян зіштовхнувся задньою поверхнею його грудної клітки до об’єкта, який спричинив травми. Крім вищезгаданих травм були також синці з лівого боку живота, лівого ліктьового суглоба, спинній поверхні, лівого зап’ястя та зовнішній поверхні правого щиколотового суглоба, а також подряпини в областях правого ліктьового суглоба, викликані тупими предметами, при цьому особа була ще жива і це може бути кваліфіковано як незначні травми.
21. 14 травня 2007 року заявник був визнаний жертвою та поінформований про свої права. Він був допитаний того ж дня.
22. Того ж дня прокурор наказав провести криміналістичну експертизу об’єктів, зокрема відбитків пальців на вікні.
23. 15 травня 2007 року проведено додаткове обстеження місця події та будівлі. Відзначено, що за стіною, на відстані від будівлі близько двох метрів під вікном, знаходилась жовта газова труба. Не було відкритого виходу з внутрішнього двору на вулицю.
24. Того ж дня прокурор зобов’язав провести судову експертизу волокон на одязі Левона Гуляна та під ним, а також на деяких мазках, виявлених на підвіконні.
25. 17 травня 2007 року прокурор допитав заступника голови ГУ КР Х.Т. як свідка.
26. 18 травня 2007 року було проведено медичне обстеження, в якому було виявлено, що не можна не виключати, що зафіксоване на місці волосся належало Левону Гуляну.
27. 19 травня 2007 року прокурор, на прохання заявника, вирішив призначити ще одне медичне обстеження тіла Левона Гуляна, яке буде виконувати два іноземні експерти з Німеччини та Данії. У цьому рішенні зазначено, що 12 травня 2007 року Левон Гулян був запрошений до ГУ КР на "оперативну розмову". Експертам було запропоновано з’ясувати походження тілесних ушкоджень на тілі Левона Гуляна, включаючи те, чи були вони отримані внаслідок падіння.
28. Того ж дня, експерти провели запит на медичне обстеження, та надали результат №. 418, в якому зазначалося, що причиною смерті була тяжка травма голови та грудної клітини. Експерти виявили кілька уражень на голові та тілі, але не виявили типових ознак оборони. Ураження були свіжими і стійкими. Вони були спричинені важкою травмою і могли, як стверджували експерти, бути спричинені падінням з висоти. Положення тіла на місці події показали, що померлий впав на землю верхньою частиною тіла, і що він міг би вдаритись об’єктами на шляху донизу, можливо, трубою від будівлі під вікном. Не було пошкоджень, які не можна було б пояснити падінням з висоти. З іншого боку, не можна не виключити, що деякі з менших синяків та зчеплень могли бути спричинені ще одним впливом (наприклад, ударом або ударами) до падіння. Експерти, оглянувши місце інциденту, не виявили ніяких відбитків або інших ознак того, що людина була побита. Вони не піддавали експертизі газову трубу.
29. 21 травня 2007 року результати судової експертизи об’єктів були сформовані у звіті №. 16080702, у якому зазначено, що відбитки пальців, знайдені на внутрішній стороні середньої частини вікна та на панелі лівого вікна, належали Левону Гуляну. На вікні був також відбиток, який йому не належав.
30. 4 червня 2007 року прокурор зобов’язав зробити додаткову експертизу об’єктів. Судовий експерт поцікавився, чи відбиток пальця, який не належав Левону Гуляну, міг би належати співробітнику ГУ КР Г.T. або А.М., або третій особі Х.М., прибиральниці, яка очевидно прибирала канцелярію Г.Т. 13 травня 2007 року.
31. 12 червня 2007 року результати судової експертизи волокон та мазків були зроблені та зафіксовані у звіті №. 16170705, в якому, зокрема, зазначалося, що іноземні натуральні та хімічні волокна були виявлені на одязі Левона Гуляна та під його нігтями, які підходять для подальшого порівняльного дослідження. Волокна, знайдені на його одязі, не мали того ж родового походження, як ті, що були взяті з труби. Мазки, виявлені на підвіконні, мали таке ж родове походження, як зразки, взяті з підошов взуття Левона Гуляна.
32. 18 червня 2007 року результати додаткової криміналістичної експертизи об’єктів були зроблені, у висновку зазначалося, що відбиток, знайдений на вікні, не належить офіцерам ГУ КР Г.T. або А.М. або прибиральниці.
33. Листом від 12 липня 2007 року прокурор, у відповідь на запит прокуратури Єревану заявив, зокрема, про те, що співробітники поліцейського відділу, отримавши завдання на пошук очевидців, привели Левона Гуляна до прокуратури для допиту, що трапилося лише один раз 10 травня 2007 року. Його супроводжували працівники поліції. Ніякі інші слідчі заходи за його участю не були заплановані на період з 10 по 12 травня 2007 року, і питання про його появу 12 травня 2007 року в ГУ КР повинено бути пояснено.
34. У якийсь момент під час розслідування Генеральна прокуратура наказала провести слідчий експеримент з метою уточнення механізму падіння Левона Гуляна, але не було подальшого вирішення цього питання через відсутність відповідного манекена.
35. 6 серпня 2007 року Голова вірменської поліції надав висновок про результати офіційного розслідування смерті Левона Гуляна, вважаючи, що офіцер ГУ КР А.М. продемонстрував низький рівень професіоналізму, залишивши Левона Гуляна одного в офісі, в результаті чого Левон Гулян намагався втекти та помер, а голова ГУ КР Г.Т., як керівник офіцерів А.М., неналежним чином контролював дії своїх підлеглих. Обидва вони підлягають дисциплінарній відповідальності.
2. Розслідування справи Спеціальною слідчою службою (ССС) та звернення заявника до суду
(а) розслідування ССС, припинення кримінального провадження та оскарження рішень заявником у судах
36. 12 грудня 2007 року розслідування було передано ССС та призначено слідчому Г.П.
37. 19 грудня 2007 року слідчий поставив під сумнів офіцера ГУ КР Г.Т. як свідка. Офіцер Г.Т. заявив, що Левона Гуляна було запрошено до ГУ КР, щоб уточнити розбіжності між його заявою та заявою офіціантки М.Г., яка також була запрошена до ГУ КР. На його думку, Левон Гулян, дізнавшись, що М.Г. була також запрошена, вирішив втекти, щоб не брати участь у конфронтації разом з нею, так як це б виявило той факт, що він зробив помилкове свідчення. Г.Т. передбачав, що Левон Гулян дізнався про неминучу конфронтацію, почувши телефонну розмову з іншим поліцейським.
38. 12 березня 2008 року слідчий припинив розслідування кримінальної справи. На це рішення було подано апеляцію заявником, в рішенні зазначалось, що 12 травня 2007 року Левон Гулян та М.Г. були окремо запрошені до ГУ КР для уточнення розбіжностей між їхніми свідченнями. Левон Гулян був доставлений до офісу Голови відділу з розслідувань вбивств Г.T., розмова з яким тривала близько тридцяти хвилин, в ході якої Левон Гулян надав ім’я ще однієї особи, яка була задіяна в сутичці з С.В. Після цього Г.Т. вийшов з офісу, щоб повідомити про цю інформацію, а Левон Гулян залишився із заступником начальника відділу вбивств А.М., з яким він розмовляв на загальні теми. Під час розмови Левон Гулян дізнався, що М.Г. також була запрошена до ГУ КР. Із усвідомленням неминучості особистої конфронтації з нею, під час якої він не зміг би приховати осіб, хто брав участь у сутичці, в тому числі і інформацію щодо вбивці, він вирішив втекти. З цією метою він попросив офіцера А.М. попити води. Після того як А.М. вийшов за водою, Левон Гулян намагався втекти через вікно, але впав з висоти близько 7 метрів і помер на місці. Беручи до уваги, що Левон Гулян під час його перебування в ГУ КР не був підданий насильству, загрозам або нелюдському чи такому, що принижує гідність поводженню, не було кримінального елемента в діях А.М., зокрема тому, що він залишив Левона Гуляна у понеділок, тому що у Левона Гуляна був лише статус свідка, а не підозрюваного чи обвинуваченого.
39. 7 квітня 2008 року заявник оскаржив це рішення до суду, керуючись тим, що розслідування не було неупередженим, прозорим та ефективним. Він спирався, зокрема, на статті 2, 5 та 13 Конвенції.
40. 6 червня 2008 р. Кентронський та Норк-Мараський районний суд Єревану задовольнив апеляцію та виніс рішення про відновлення справи. Районний суд постановив, що рішення слідчого було необґрунтованим та з порушенням прав людини, і що не було проведено належного розслідування, а також не було встановлено низку важливих обставин. У своєму рішенні, районний суд визнав, зокрема, що: a) слідчий орган не пояснив правомірність появи Левона Гуляна та інших осіб у період з 10 по 12 травня 2007 року у правоохоронних органах з подальшим тримання їх протягом тривалого періоду часу; (б) не були проаналізовані свідчення деяких свідків, у тому числі бармена Х.М; (в) не всі дії правоохоронних органів були виконані для всебічного дослідження доказів, включаючи допит працівників поліції, щоб запобігти їх можливій змові; (г) не було проведено належної оцінки того факту, що Левон Гулян не був викликаний до ГУ КР, та той факт, що він добровільно не приходив до ГУ КР; (е) події, що передували інциденту, не були належним чином пояснені з урахуванням різноманітних невідповідностей у заявах працівників поліції, що ставить під сумнів їх авторитет та обґрунтованість висновків; (f) не було проведено належної оцінки поведінки заступника начальника відділу розслідування вбивств А.М. після його повернення в кабінет Г.Т., зокрема його реакцію на відкрите вікно; (g) не було з’ясовано, чи Левон Гулян мав змогу вільно пересуватися під час перебування у ГУ КР; (h) не було проведено жодного дослідження щодо того, що під час інциденту його шнурки були відсутні та були знайдені у кишенях його штанів; (і) відсутні переконливі докази щодо падіння Левона Гуляна та подій, що передували цьому; слідчий орган з самого початку проводив розслідування на тій підставі, що Левон Гулян намагався втекти і помер у результаті падіння, але не здійснив повного і об’єктивного розслідування його мотивів, включаючи факт що він був лише свідком, і що вікно знаходилось вище 7 метрів над поверхнею, і в будівлі поліції було багато перешкод; (j) у той час як, згідно офіційною версією, Левон Гулян під час падіння натрапив на перешкоду, яка могла б бути газовою трубою, до того ж, ніяких пояснень не було про наявність будь-яких частинок на його одязі та під його нігтями; і не було з’ясовано, чиї волокна були виявлені на одязі Левона Гуляна, і з цього приводу у поліцейських не було взято зразків на обстеження; (k) ніяких пояснень не було надано щодо зразків пальмового друку, знайдених на вікні, які не належали Левону Гуляну; (l) розслідування не з’ясувало механізм падіння Левона Гуляна і не провело у зв’язку з цим слідчого експерименту через відсутність відповідного манекена, незважаючи на те, що такий експеримент був замовлений Генеральною прокуратурою; ніяких заходів для отримання такого манекену з Генеральної прокуратури Росії в рамках міждержавної правової допомоги не було; (m) ніяких розслідувань не було проведено у зв’язку з висновками іноземних експертів щодо інших травм, виявлених на тілі Левона Гуляна, таких як невеликі синяки та подряпини; (n) не з’ясовано, знайдений шматок волосся Левона Гуляна лежав на такій відстані від тіла; (o) заявник та інші потерпілі в кримінальній справі не брали участі у жодних слідчих та інших процесуальних заходах і не мали можливості висувати запитання працівникам поліції або експертам; і (р) залишки сигарети, знайдені у попільничці в офісі Г.Т., не були взяті і перевірені, щоб визначити, чи ці залишки сигарети були залишені Левоном Гуляном.
41. 16 червня 2008 року прокурор подав апеляцію на це рішення.
42. 21 липня 2008 року апеляційний суд відхилив апеляцію прокурора та підтримав висновки районного суду. Він також додав, що розслідування було недосконалим і ґрунтувалося лише на одному припущенні - спробі Левона Гуляна втекти. Більш того, пояснення, яке було передбачено для цієї єдиної версії було незрозумілим, і слідчий орган, проявивши односторонній підхід до оцінки отриманих доказів, не здійснив неупередженого, об’єктивного та повного розслідування цього питання, тим самим досяг хибного висновку, не зміг пояснити та оцінити, чому Левон Гулян, якого вже допитували, було "запрошено", а потім де-факто було позбавлено свободи, передано до ГУ КР для проведення "слідчих заходів, у тому числі для перехресного допиту" посадовими особами, які не мали повноважень робити це, що порушило право на свободу і призвело до його смерті. Не було вказівки слідчого на здійснення особистої конфронтації, і, крім того, примусивши Левона Гуляна до передбачуваного перехресного допиту, співробітники ГУ КР порушили п.2 ст. 206 КПК, згідно з якою свідок повинен допитуватись у місці, де проводиться розслідування або, у разі необхідності, у місці, де він знаходиться, тоді як ГУ КР не можна вважати таким місцем. Оцінка доказів не була об’єктивною, оскільки орган розслідування віддав перевагу заявам працівників поліції без належної оцінки інших доказів у цій справі. Отримане в результаті рішення, яке було здійснено з порушенням Конституції та статті 2 Конвенції, складалось з двох сторінок, у яких не було жодного посилання на будь-які докази.
(b) відновлення кримінального провадження, його подальше припинення та оскарження заявником у суді
43. 16 серпня 2008 року розслідування було відновлено та віднесено до компетенції ССС.
44. 18 серпня 2008 року слідчий ССС надіслав лист до ГУ КР, вимагаючи провести розслідування, щоб з’ясувати, чи падіння Левона Гуляна було спричинене діями працівників поліції.
45. З вересня 2008 року по квітень 2009 року слідчий проводив ряд допитів, у тому числі з офіцерами А.М., Г.Т., В.Г. і С.М., Головою ГУ КР, H.M., а також двома іншими офіцерами ГУ КР, Х.С. і І. В. Заявник та його представники були присутні на цих допитах і, очевидно, могли ставити запитання. Дружина Левона Гуляна та прибиральниця також були допитані як свідки.
46. 13 вересня 2008 року Генеральна прокуратура Вірменії направила лист до Генеральної прокуратури Росії із запитом про наявність манекена довжиною 178 см, вагою 95 кг з метою проведення слідчого експерименту.
47. Листом від 1 грудня 2008 року Генеральна прокуратура Росії відповіла, що у них не було в наявності манекена, що відповідає зазначеним характеристикам. Однак вони купили манекени 170 см заввишки і вагою 40 кг, один із яких міг бути наданий вірменській владі. Схоже, що ця пропозиція була відхилена.
48. 16 квітня 2009 року слідчий припинив кримінальну справу. Це рішення, яке після звернення заявника було затверджено наглядовим прокурором, представляло звіт про події від 12 березня 2008 року, за винятком того, що він заявив, що Левон Гулян дізнався про неминучу конфронтацію з офіціанткою М. Г. з телефонної розмови, яку він почув між офіцером ГУ КР Г.T. і його колегою, і що Левон Гулян впав на трубу під час падіння. У рішенні, аналогічним чином було зроблено висновок про те, що в діях працівників поліції не було складу злочину. Також було посилання на медичні звіти №. 402 і 418 , звіти № № 16080702 та 16170705. Спираючись на два останніх документи, у рішенні зазначалося, що той факт, що Левон Гулян підіймався на підвіконня без будь-якої зовнішньої допомоги, було обґрунтовано його відбитками пальців, виявленими на вікні, і мазками, виявленими на підвіконні, залишених взуттям.
49. 3 липня 2009 року заявник оскаржив це рішення у суді, вказуючи, зокрема, на те, що слідчий орган, який із самого початку не міг встановити правду, після відновлення кримінального провадження провів розслідування, яке було чистою формальністю та ігнорувало питання, висунуті у рішенні суду. Він покладався, зокрема, на статті 2, 5 та 13 Конвенції.
50. 2 грудня 2009 року Кентронський та Норк-Мараський районний суд Єревану відхилив аргументи заявника та відхилив рішення слідчого від 16 квітня 2009 року.
51. 11 грудня 2009 року заявник оскаржив це рішення.
52. 5 лютого 2010 року апеляційний суд відхилив апеляцію заявника та підтримав рішення районного суду.
53. 25 лютого 2010 року заявник подав касаційну скаргу.
54. 27 серпня 2010 року Касаційний суд задовольнив касаційну скаргу заявника, скасувавши рішення судів нижчих інстанцій та зобов’язав слідчі органи виправити порушення прав особи, що мали місце під час розслідування. Касаційний суд заявив, що від органів влади вимагається, згідно зі статтею 2 Конвенції, провести ефективне розслідування з метою забезпечення переконливого пояснення смерті Левона Гуляна. Крім того, Суд постановив, що не всі заходи були вжиті для того, щоб влада виконала ці вимоги. Зокрема, не було проведено жодного слідчого експерименту для визначення механізму падіння Левона Гуляна, тоді як необхідність такого експерименту була підтверджена Єреванський районним судом м. Кентрон та Норк-Мараш, слідчим органом та наглядовим прокурором. Орган, який проводив розслідування, не вживав заходів для отримання необхідного манекена, оскільки його можна було замовити в тієї ж компанії, яка виробила манекен Генеральній прокуратуру Росії. Проте орган розслідування не вжив жодних заходів щодо цього. Тому, було необхідно придбати згаданий манекен, провести експеримент, порівняти його результати з іншими доказами та, у разі необхідності, проводити інші слідчі дії. Касаційний суд дійшов висновку, що остаточний висновок про виконання процесуального зобов’язання статті 2 Конвенції буде можливим лише після здійснення зазначеного експерименту та, якщо необхідно, результатів інших слідчих дій. Глобальна оцінка ефективності розслідування буде можлива після аналізу всіх доказів. Тому на питання, порушені заявником у його апеляційній скарзі, можна відповісти лише після завершення розслідування.
(с) відновлення кримінального провадження, їх подальше припинення та оскарження заявником у суді
55. 18 січня 2011 року розслідування було відновлено та віднесено до компетенції того самого слідчого ССС.
56. 24 січня 2011 року слідчий звернувся до Генеральної прокуратури з проханням про допомогу у отриманні відповідного манекена від Генеральної прокуратури Росії.
57. У листі від 18 березня 2011 Генеральна прокуратура відповіла, що факт смерті Левона Гуляна в результаті спроби втечі через вікно було встановлено, і проведення слідчого експерименту не впливає на об’єктивність результатів розслідування, так як Левон Гулян, з моменту як він піднявся на підвіконня і до моменту його зіткнення із землею виконував свідомі і умисні дії, характерні виключно для його поведінки, які неможливо скопіювати за допомогою манекена або через будь-який інший експеримент або дослідження, тобто було об’єктивно неможливо наблизити обставини досліджуваного експерименту до фактичної події та встановити через слідчий експеримент будь-які обставини, що мають доказову вартість.
58. 21 березня 2011 року слідчий припинив розгляд кримінальної справи на тих самих підставах, що і раніше, повторюючи, зокрема, позицію, встановлену Генеральною прокуратурою.
59. 2 травня 2011 року заявник оскаржив це рішення у суді.
60. 25 травня 2011 р. Кентронський і Норк-Марашський районний суд Єревану прийняв апеляцію заявника та зобов’язав слідчого відновити порушені права. Було встановлено, що орган розслідування не здійснив повного та всебічного розслідування, щоб продемонструвати належну увагу та виконати вимоги рішення Касаційного суду від 27 серпня 2010 року. Замість того, щоб отримати необхідний манекен з метою забезпечення ефективність розслідування та надання глобальної оцінки інциденту шляхом порівняння доказів, орган розслідування знову вирішив припинити розгляд справи, спираючись - без належних міркувань - на необґрунтований лист прокурора від 18 березня 2011 року, який не мав доказового значення.
61. 3 липня 2011 року прокурор оскаржив це рішення.
62. 30 червня 2011 року апеляційний суд знову відхилив апеляцію прокурора та підтримав рішення районного суду.
63. 18 липня 2011 року прокурор подав касаційну скаргу.
64. 26 серпня 2011 року Касаційний суд оголосив скаргу щодо юридичних питань неприйнятною.
(d) відновлення кримінального провадження та його подальше припинення
65. 8 вересня 2011 року розслідування було відновлено та віднесено до того самого слідчого ССС.
66. 6 грудня 2011 року слідчий ССС направив запити до Міністерства оборони, Міністерства надзвичайних ситуацій, Вірменської поліції та Служби національної безпеки, запитуючи, чи є в них манекен вагою 95 кг та висотою 178 см. Здається, що жоден з цих органів не мав у своєму розпорядженні манекен потрібного розміру.
67. 8 лютого 2012 року слідчий припинив кримінальну справу на тих самих підставах, що і раніше. У цьому рішенні, зокрема, зазначалося, що неможливо було провести експеримент через відсутність манекенів і, навіть якщо такий експеримент повинен був бути здійснений, це не призведе до встановлення будь-яких обставин, що мають доказову вартість.
68. Заявник стверджує, що йому не повідомляли про це рішення, а копія рішення надано йому для ознайомлення лише у квітні 2015 року.
II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
А. Кримінальний кодекс
69. Пункт 1 статті 110 передбачає, що з непрямим наміром провокуючи людину самогубством або спробою до самогубства через погрози, жорстоке поводження або повторне приниження його гідності, карається позбавленням волі на строк, що не перевищує три роки.
B. Кримінально-процесуальний кодекс
70. Пункти 1 і 2 статті 205 передбачають, виклик свідка. Виклик містить вказівку органу, що викликає, особу, яка викликається, процесуальну спроможність особи, яка викликається, і де і коли (дата і час) повинна з’явитися викликана особа. Виклик надається особі, яка викликається під його підпис або за допомогою телекомунікацій.
71. Стаття 206, пункт 2, передбачає, що свідок підлягає допиту в місці, де проводяться розслідування, або, якщо це необхідно, там, де знаходиться свідок.
ПРАВО
I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ
72. Заявник скаржився, що смерть його сина під вартою у поліції та нездатність влади проводити ефективне розслідування смерті його сина становить порушення статті 2 Конвенції, яка регулює, що:
"1. Право кожного на життя захищається законом ... "
А. Прийнятність
73. Суд зазначає, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні пункту 3 (a) статті 35 Конвенції. Суд також зазначає, що скарга не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона повинна бути визнана прийнятною.
В. Сутність
1. Заяви сторін
(а) заявник
74. Заявник стверджував, що влада не здійснила ефективного, прозорого та об’єктивного розслідування та забезпечило вірогідне пояснення смерті Левона Гуляна та обставин, що передували і призвели до його смерті. Єдиною версією його смерті, яка була розглянута владою, була спроба його втечі, тоді як він міг би вистрибнути з вікна за цілого ряду різних обставин, у тому числі бути загнаним або вбитим. Заявник вказав на той факт, що Левон Гулян був залучений до справи лише як свідок і ніколи не намагався уникнути появи у слідчому органі. Отже, версія щодо спроби його втечі виявилася фіктивною. Цій версії також бракувало логіки, враховуючи висоту вікна. Жодних версій щодо його вбивства не було висунуто, тоді як висунута версія не була підтверджена ніякими доказами, включаючи будь-яке підтвердження допиту Левона Гуляна в той день або конфронтації, яка мала б відбутись між ним і М.Г. Також бракує логіки такій конфронтації, оскільки не було суттєвих розбіжностей між заявами Левона Гуляна та М.Г.
75. Крім того, ряд важливих обставин залишаються нез’ясованими. Було незрозуміло, чому і за чиєю інструкцію Левон Гулян, який був залучений лише як свідок, був переведений до ГУ КР і перебував у відділі, особливо коли кримінальна справа перебувала під егідою прокуратури. Було підозріло, що після того, як його перевели до ГУ КР під контроль двох офіцерів, Левон Гулян залишився в офісі без нагляду. Розслідуванню не вдалося вжити всіх необхідних заходів для встановлення особи, якій належить пальмовий друк, і дослідити причини поранень на тілі Левона Гуляна, які були завдані йому ще живим або походження хімічних волокон, що знаходились на його одязі та під нігтями, які, можливо, передбачали дуже тісний контакт з іншою людиною і не могли не виключати можливості опору. Орган розслідування не здійснив відповідного експерименту з встановленням механізму падіння Левона Гуляна та не намагався пояснити відсутність шнурків, та того, що його тіло було знайдено на відстані 5,8 метрів від будинку, і питання про те, як він міг випасти з вікна, яке було лише 40 см. завширшки. Численні розбіжності у заявах поліції не були належним чином доведені. Не всі особи, котрі були залучені до інциденту, були розкриті, нікому не було пред’явлено підозру або обвинувачено. Його права як потерпілого не були належним чином забезпечені, оскільки він намагався отримати інформацію, і йому не було повідомлено про рішення від 8 лютого 2012 року, внаслідок чого він не міг оскаржити його. Розслідування не було незалежним, бо кожен раз, коли суди оголошували рішення про поновлення розгляду справи, розгляд був призначений одному і тому ж слідчому ССС. Неефективність розслідування також була підтверджена національними судами.
76. Заявник стверджував, що, навіть якщо припустити, що версія про спробу втечі була вірною, влада була зобов’язана захищати життя Левона Гуляна, поки він перебував під їх контролем. Таким чином, якщо поліція знала, що він повинен був пройти перехресний допит з М.Г. і, як стверджує Уряд, та був зацікавлений в тому, щоб приховати обставини смерті С.В., їм довелося б вжити певних запобіжних заходів, щоб мінімізувати будь-який потенційний ризик для його здоров’я та його життя. Однак, згідно з офіційною версією, він залишився в офісі співробітника поліції Г.Т., де на вікні не було ніяких огорож, без будь-якого контролю та нагляду.
(b) Уряд
77. На підставі результатів офіційного розслідування Уряд подав заяву про те, що органи влади виконали своє зобов’язання забезпечити об’єктивне та всебічне пояснення смерті Левона Гуляна, як наслідок спробу втечі через вікно. Вони стверджували, що Левон Гулян міг бути зацікавленим приховувати обставини смерті С.В. Крім того, була спроба втечі Левона Гуляна з будівлі штаб-квартири поліції, зокрема, щоб уникнути неминучої конфронтації з офіціанткою М.Г., про яку він почув незадовго до втечі. Медичний звіт № 418 також довів той факт, що Левон Гулян помер в результаті падіння, а не жорстокого поводження, оскільки він встановив, що на його тілі не було пошкоджень, які не могли б бути пояснені падінням. Цей факт підтверджував також заяви працівників поліції. Крім того, наявність волокон необов’язково передбачає будь-який опір, як стверджує заявник. Факт спроби втечі Левона Гуляна був ще підтверджений низкою експертиз, які підтвердили наявність відбитків його пальців на віконній рамі та мазках на підвіконні, які мали таке ж родове походження, як і зразки, взяті з підошов його черевик. Крім того вікно, з якого Левон Гулян намагався втекти, становив лише 40 см. завширшки, і було важко уявити, що він - з висоти 178 см. і вагою 95 кг. - міг би бути насильно викинутий з цього вікна без будь-яких ознак насильство на тілі.
78. Уряд стверджував, що розслідування, проведене органами влади, відповідає вимогам статті 2. По-перше, вжиті заходи були адекватними та оперативними: в день інциденту ситуація була негайно розглянута, було порушено кримінальну справу, було замовлено судово-медичну експертизу, були допитані працівники поліції Г.T. і А.М., які виступали свідками, таким чином, ефективно запобігаючи їх змові,були взяті зразки волосся та нігтів Левона Гуляна. З 13 по 15 травня 2007 року було замовлено ще декілька експертиз. Пізніше, було поставлено під сумнів ряд інших свідків, у тому числі офіцерів ГУ КР В.Г. і С.M. Відбитки, знайдені на вікні, були досліджені, і не було виявлено ознак того, що вони належать офіцерам Г.T. і А.М., та прибиральниці. Після рішення Кентронського та Норк-Марашського районного суду м. Єреван від 6 червня 2008 року слідчий орган вжив всіх заходів для усунення недоліків розслідування, згаданих у цьому рішенні. Зокрема, було проведено додаткові допити з багатьма працівниками поліції з метою уточнення розбіжностей між їхніми заявами, а також з дружиною Левона Гуляна та прибиральницею. Дослідження було направлено до ГУ КР, щоб з’ясувати, чи не було очевидців падіння Левона Гуляна. Що стосується дослідницького експерименту, слідчий орган намагався отримати необхідний манекен після того, як слідство було відновлено 8 вересня 2011 року, відправивши запити до різних державних органів, котрі, на жаль, не мали потрібного манекена. Уряд стверджував, що невиконання зазначеного слідчого експерименту не могло істотно вплинути на адекватність розслідування. Далі вони стверджували, що заявник був залучений до розгляду справи, шляхом визнання його жертвою та заявник був поінформований про його права через два дні після інциденту. Він був належним чином ознайомлений з усіма рішеннями, прийнятими під час розслідування, подавав різні запити під час розслідування, які були враховані при вирішені. Брав участь у допитах свідків та задавав питань. Нарешті, розслідування проводилося декількома органами, по-перше, Єреванською прокуратурою, а потім ССС, обидва органи були окремими підрозділами поліції, які не мали інституційної чи ієрархічної залежності. Більше того, німецькі та данські експерти провели незалежну судово-медичну експертизу.
2. Оцінка Суду
(a) Загальні принципи
79. Суд повторює, що стаття 2, яка захищає право на життя, посідає одне з найважливіших положень Конвенції. Разом зі статтею 3 вона закріплює одну з основних цінностей демократичного суспільства, що встановлені Радою Європи. Пункт 1 статті 2 зобов’язує державу не тільки утримуватися від умисного і незаконного позбавлення життя, але й вживати всіх належних заходів у межах своєї внутрішньої правової системи, щоб захистити життя тих, хто знаходиться в межах юрисдикції держави (див. Макаразіс проти Греції [ВП], № 50385/99, §§ 56-57, ЄСПЛ 2004-XI, Джуліані та Гаджіо проти Італії [ВП], № 23458/02, § 208, ЄСПЛ 2011 (витяги))
80. Суд вже наголошував, що особи взяті під варту, знаходяться в уразливому становищі, та що влада повинна захищати їх. Як наслідок, якщо особа взята під варту у відділення поліції здоровою та, якщо буде встановлено, що вона постраждала після звільнення, держава зобов’язана надавати обґрунтоване пояснення того, як ці ушкодження були спричинені. Обов’язок органів влади також надавати відповідне медичне обслуговування, якщо така особа вмирає. При оцінці доказів Суд загалом застосовує стандарти доказів "поза обґрунтованими сумнівами". Проте таке підтвердження може випливати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених висновків або припущень. Якщо події, що виникають, повністю або значною мірою знаходяться в межах виняткових знань влади, як у випадку осіб, що знаходяться під їх контролем, у цьому випадку під вартою, існують припущення факту,що пов’язані із травмами та смертю, що виникають під час такого затримання. (див., Серед інших органів, Салман проти Туреччини [ВП], № 12986/93, §§ 99 та 100, ЄСПЛ 2000 -VII)
81. Суд зазначає, що обов’язок захищати право на життя, вимагає, що в разі наявності певної форми розслідування, коли є підстави вважати, що людина втратила життя - після отриманих травм під час підозрілих обставин, навіть якщо злочинець фатального нападу не є державним службовцем (див. Мустафу Тунч та Фекіре Тунш проти Туреччини [ВП], № 24014/05, § 171, 14 квітня 2015 р., а також Огнянова і Чобан проти Болгарії, № 46317/99, § 102, 23 лютого 2006 р .; Йасинскіс проти Латвії , No. 45744/08, § 71, 21 грудня 2010 р., а Петрович проти Сербії, № 40485/08, § 74, 15 липня 2014 р.).
82. Щоб бути ефективним, розслідування, по-перше, має бути адекватним, тобто воно має бути здатним встановити факти і, у відповідних випадках, виявити та покарати відповідальних осіб (див. Армані Да Сільва проти Сполученого Королівства [ВП], № 5878/08, § 233, 30 березня 2016 р., Мустафа Тунч та Фекейр Тунц, згадані вище, § 172;, Нахова та інші проти Болгарії [ВП], № 43577/98 та 43579 / 98, § 113, ЄСПЛ-2005-VII). Обов’язок проводити ефективне розслідування є обов’язком не результату, а засобу досягнення мети: органи влади повинні вживати відповідних заходів для того, щоб отримати докази, що стосуються зазначеного інциденту, включаючи, зокрема, свідчення очевидців, криміналістичні докази та, де це доречно, розтин тіла, який дає повний і точний аналіз травм та об’єктивний аналіз, включаючи причину смерті. Будь-який дефіцит розслідування, який підриває його здатність встановити причину смерті, або відповідальну особу, може ризикнути порушити цей стандарт (див. Нахова, цитоване вище, § 113, а також Мустафа Тунч та Фекейр Тунц, згадані вище §§ 173 і 174). Висновки слідства повинні ґрунтуватися на об’єктивному та неупередженому аналізі всіх відповідних елементів. Недоотримання цих елементів підриває в значній мірі здатність слідства визначати обставини справи та, у відповідних випадках, відповідальних осіб (див. Рішення у справах "Рамшаха та інші проти Нідерландів" [ВП], № 52391 / 99, § 321, ЄСПЛ 2007-II, а також Мустафа Тунч та Феціре Тунц, згадані вище, § 175).
83. Крім того, особи, відповідальні за розслідування, повинні бути незалежними від тих, хто був причетним або може бути залучений до подій. Це означає не лише відсутність ієрархічних або інституційних зв’язків, а й практичну незалежність. Вимога про оперативність неявна у цьому контексті. Крім того, розслідування має бути доступним для сім’ї потерпілого в тій мірі, в якій це необхідно для захисту їх законних інтересів. Також має бути елемент громадської перевірки розслідування, ступінь якого може відрізнятися залежно від конкретного випадку (див. Мустафа Тунч та Феціре Тунц, згадані вище §§ 177-79).
(b) застосування вищезазначених принципів у цій справі
(i) Процедурний аспект
84. Для того, щоб з’ясувати, чи задовільно держава виконує своє зобов’язання розслідувати смерть Левона Гуляна, Суд в першу чергу має звернути увагу на розслідування, проведене органами влади та висновки, зроблені ними.
85. З самого початку, Суд зазначив, що питання про ефективність слідства було розглянуто національними судами у відповідь на скаргу заявника, який дійшов висновку, що розслідування не було ефективним та мало численні недоліки (див. Пункти 40 і 42 вище). Суд не може не схвалити висновки, досягнуті національними судами. Однак він підкреслює, що ці висновки не мали відчутних результатів щодо ефективності розслідування, яке неодноразово закривалося та відновлювалося слідчими.
86. Суд зауважує, що у зв’язку з тим, що слідчий орган прийняв лише версію спроби втечі Левона Гуляна, і провів усе розслідування ґрунтуючись на цій версії, ніколи не піддаючи її сумніву та не намагаючись перевірити будь-який інший можливий сценарій. Більш того, що ця версія подій повністю ґрунтувалася на твердженнях поліцейських Г.Т. і А.М., які були задіяні в подіях того дня і яких не можна вважати неупередженими свідками. Таким чином, немає ніяких доказів того, що Левон Гулян був викликаний до ГУ КР для конфронтації з іншим свідком М. Г., яку він нібито намагався уникнути, та втекти від неї. Органу, який здійснював розслідування, не вдалось з’ясувати, чому Левон Гулян, який був залучений до справи лише як свідок, був доставлений до ГУ КР працівниками поліції на відміну від виклику, як того вимагає закон (див. Пункт 70 вище) або доставлений до ГУКР порушуючи при цьому закон, оскільки розслідування вбивства С.В. було ввірено іншому органу, а саме, прокуратурі (див. пункт 71 вище). Крім того, немає жодних доказів того, що Левон Гулян був допитаний в ГУ КР щодо інциденту, і характер так званої "оперативної розмови" залишається незрозумілим і нез’ясованим.
87. Суд також зазначає, що ряд слідчих заходів взагалі не було проведено. По-перше, органу, що здійснює розслідування, не вдалось з’ясувати, кому належать відбитки пальців, знайдені на вікні (див. пункти 30 і 32 вище), тоді як не можна не виключати, що інші працівники ГУ КР також брали участь у подіях того дня. По-друге, не було вжито всіх заходів для з’ясування походження природних та хімічних волокон, виявлених на одязі Левона Гуляна та під його нігтями (див. Пункт 31 вище). По-третє, не проводилось жодного розслідування щодо виявлення виникнення травм, зафіксованих медичним оглядом на тілі Левона Гуляна, доки він ще був живий, та чи могли вони бути результатом жорстокого поводження (див. Пункт 20 вище). По-четверте, слідчий експеримент, який мав би уточнити механізм падіння Левона Гуляна не проводився, через відсутність відповідного манекена (див. Пункт 34 вище). По-п’яте, не було пояснено, чому шнурки Левона Гуляна були знайдені в його кишені. Як вже зазначалося вище, ці та ряд інших недоліків слідства були підтверджені національними судами. Навіть припускаючи, що після розгляду справи, слідство повинно було б виправити виявлені недоліки, ніщо не свідчить про те, що у зв’язку з цим були вжиті будь-які інші спроби або заходи для здійснення цієї мети після того, як суди наказали відновити розслідування справи (див. пункти 43-48 вище). Більше того, зазначений вище експеримент не проводився, незважаючи на неодноразові вказівки національних судів, але його ефективність та необхідність були піддані сумніву слідчими органами, незважаючи на те, що його проведення було підкреслено національними судами (див. Пункти 54, 57, 60 та 67 вище).
88. Нарешті Суд, не може не розглянути твердження заявника, яке Уряд прямо не заперечив. Це твердження про те, що йому не було повідомлено про рішення слідчого від 8 лютого 2012 року (див. Пункт 68 вище), і заявник вважає, що влада не змогла забезпечити його участь у розслідуванні його близького родича - Левона Гуляна.
89. Вищезгаданого достатньо для того, щоб Суд дійшов висновку, що орган розслідування не вжив всіх необхідних заходів для з’ясування обставин смерті Левона Гуляна та того, що розслідування не було ефективним.
90. Відповідно було порушено процедурний аспект статті 2 Конвенції.
(ii) Сутність обставин
91. Суд доходить до висновку, що розслідування, проведене на національному рівні, було явно неадекватним та залишило без відповіді багато питань, розслідування також не могло встановити справжні факти, що стосуються смерті сина заявника. Суд не може покластись на висновок, наданий наприкінці цього розслідування (див. Сангос та інші проти Туреччини, № 7469/06, § 138, 26 квітня 2016 року та згадані у ньому випадки). За обставин цієї справи Суд вважає, що Уряд не забезпечив повного та обґрунтованого пояснення смерті, і тим самим звільнив тягар доведення, який спирався на їх повноваження (див. Пункт 80 вище).
92. Отже, було порушено суттєвий аспект статті 2 Конвенції.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТI 5 та 13 КОНВЕНЦІЇ
93. Заявник також стверджував про порушення статті 5 та 13 Конвенції щодо обставин смерті Левона Гуляна та подальшого розслідування.
94. Уряд оскаржує ці твердження.
95. Беручи до уваги обставини справи, подання сторін та висновки за статтею 2 Конвенції, Суд розглянув основне правове питання, порушене у цій заяві, і що немає необхідності давати окремі висновки стосовно цих скарг (див., Мутатіс Мутандіз, Каміл Узун проти Туреччини, № 37410/97, § 64, 10 травня 2007 р. та Центр правових ресурсів від імені Валентина Кампейну проти Румунії [ВП], no. 47848/08, § 156, ЄСПЛ 2014 р.).
III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
96. Стаття 41 Конвенції передбачає:
"Якщо Суд визнає, що було порушення Конвенції або протоколів до неї, і якщо внутрішнє право відповідної Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає справедливу сатисфакцію потерпілій стороні".
А. Шкода
97. Заявник вимагав 200 000 євро (євро) моральної шкоди.
98. Уряд стверджував, що вимога заявника була необґрунтованою та не було причинно-наслідкового зв’язку між заявленими порушеннями та заявленим збитками. У будь-якому випадку, заявлена сума була надмірною.
99. Суд вважає, що заявник без сумніву зазнав моральної шкоди внаслідок виявлених порушень. Отже, він вирішує надати йому 50 000 євро відшкодування моральної шкоди.
B. Судові та інші витрати
100. Заявник також вимагав 3600 євро для судових витрат та інших витрат.
101. Уряд посилався на час, витрачений адвокатом заявника, стверджуючи, що кількість годин, витрачених на підготовку позову про справедливу сатисфакцію, була надмірною у порівнянні з кількістю годин, витрачених на підготовку відповіді заявника на зауваження Уряду.
102. Відповідно до прецедентної практики Суду, заявник має право на відшкодування судових витрат лише у тому випадку, якщо було доведено, що вони фактично були понесені та є обґрунтованими. Враховуючи документи, що знаходяться у його розпорядженні та зазначені вище критерії, Суд вважає розумним призначити суму 2000 євро на судові витрати.
C. Пеня
103. Суд вважає за доцільне встановити, що процентна ставка за прострочення повинна базуватися на граничній позичковій ставці Європейського центрального банку, до якої слід додати три відсоткові пункти.
З ЦИХ ПІДСТАВ СУД:
1. Оголошує скаргу щодо смерті Левона Гуляна прийнятною відповідно до статті 2 Конвенції;
2. Постановляє, що було порушено як основні, так і процедурні аспекти статті 2 Конвенції стосовно смерті Левона Гуляна;
3. Постановляє, що немає потреби окремо розглядати скарги, передані відповідно до статей 5 і 13 Конвенції;
4. Постановляє
(а) що держава-відповідач повинна сплатити заявнику протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, такі суми, які будуть конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом, що застосовується на дату розрахунку:
(і) 50 000 євро (п’ятдесят тисяч євро) плюс будь-який податок, який може бути стягнуто, стосовно моральної шкоди;
(іі) 2000 євро (дві тисячі євро), плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявника, стосовно судових витрат та інших витрат;
(b) що після закінчення вищезгаданих трьох місяців до дня розрахунку прості відсотки підлягають сплаті за вищевказаними сумами за ставкою, яка дорівнює граничній позичковій ставці Європейського центрального банку протягом періоду несплати, плюс три відсоткові пункти.
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
Вчинено англійською мовою та повідомлено письмово 27 лютого 2018 р. відповідно до пп. 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.
Абель Кампос Лінос-Александр Сіциліанос
Секретар головуючий
Full & Egal Universal Law Academy