© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційне повідомлення з юриспруденції Суду № 167
Жовтень 2013
Gutsanovi проти Болгарії - 34529/10
Рішення від 15.10.2013 [Секція IV]
Стаття 3
Поводження, що принижує гідність
Надмірний характер поліцейської операції, проведеної з метою арешту у помешканні політика у присутності його дружини і малолітніх дітей: порушення
Стаття 5
Стаття 5-3
Невідкладне доставлення до судді або судового органу
Тривалість попереднього ув’язнення (3 дні, 5 годин і 30 хвилин) : порушення
Факти – Заявники – пан Гуцанов, відомий на місцевому рівні політик, його дружина і двоє малолітніх дочок. Влада підозрювала пана Гуцанова у корупційних діяннях. Було видано наказ про його арешт і обшук помешкання. 31 березня 2010 року, близько 6 г 30 хв, загін поліцейських потрапив до будинку родини заявника. Оскільки пан Гуцанов не відповів на наказ відчинити, поліцейські виламали вхідні двері будинка і потрапили до нього. Його дружина і двоє малолітніх дітей на момент вторгнення поліції спали, і їх розбудили. Заявника відвели до іншої кімнати. Будинок обшукали і наприкінці операції вилучили певну кількість документів. Коли пан Гуцанов під конвоєм поліції залишив помешкання близько 13 години, журналісти і група телевізійників вже знаходились перед будинком. Була проведена прес-конференція. Місцева щоденна газета наступного дня оприлюднила виступ прокурора, а також витяги з розмови з міністром внутрішніх справ з приводу цієї справи. Того ж дня прокурор висунув заявнику обвинувачення у численних кримінальних правопорушеннях, зокрема, в участі, у якості посадовця, у злочинному угрупованні, до діяльності якої входило укладання збиткових для муніципалітету контрактів, і зловживанні посадовими повноваженнями, і наказав затримати його на сімдесят вісім годин з метою забезпечення його появи в суді. 3 квітня 2010 року пан Гуцанов постав перед судом і після завершення засідання був взятий під тимчасовий арешт. 25 травня 2010 року апеляційний суд звільнив його під домашній арешт. 26 липня 2010 року суд звільнив його під заставу. У квітні 2013 року кримінальне провадження проти нього ще тривало на стадії попереднього слідства.
Право – стаття 3 : Поліцейська операція мала на меті здійснити арешт, обшук і виїмку, що має громадський інтерес – переслідування правопорушень. Хоча четверо заявників і не зазнали фізичних поранень під час втручання поліції, воно необхідно передбачало певне застосування фізичної сили: вхідні двері будинка були зламані загоном спеціального призначення, заявника знерухомили озброєні поліцейські у балаклавах, силоміць вивели на нижній поверх будинка і вдягнули на нього наручники. Пан Гуцанов був відомим у Варні політиком, обіймав посаду голови міської ради цього міста. Також жоден елемент справи не дозволяє зробити висновок, що він мав злочинне минуле і міг становити загрозу для поліцейських. Наявність зброї у помешканні заявників сама по собі не була достатньою ані для залучення загону спеціального призначення, ані для застосування такого обсягу сили, який було здійснено. Очевидна присутність членів родини підозрюваного на місці арешту є обставиною, яку слід брати до уваги під час планування і проведення поліцейської операції такого виду. Відсутність попередньої судової перевірки необхідності і законності згаданого обшуку залишила планування операції цілковито на розсуд поліцейських і слідчих органів і не дозволила врахувати законні права й інтереси пані Гуцанової і її малолітніх дочок. Правоохоронні органи не передбачили інших способів проведення операції у помешканні заявників, таких як, наприклад, змінити час втручання, або ж у інакший спосіб застосовувати різних поліцейських, залучених до операції. Врахування у даній справі законних інтересів трьох заявниць було тим більш необхідне, що пані Гуцанова не підозрювалась у причетності до кримінальних правопорушень, у яких підозрювався її чоловік, а їхні дочки були психологічно уразливими з огляду на їхній ранній вік (п’ять і сім років). Тож пані Гуцанова і її малолітні дочки зазнали дуже глибокого впливу від згаданих подій.
Вранішня година поліцейського втручання і участь у ній спецпризначенців у балаклавах, яких бачили пані Гуцанова і її дочки, спричинили поглиблення в них почуття страху і неспокою такою мірою, що завдане їм поводження перевищило поріг тяжкості, необхідний для застосування статті 3 Конвенції. Тому троє заявниць зазнали такого, що принижує гідність поводження. Поліцейська операція була спланована і проведена без врахування багатьох важливих обставин, таких як характер кримінальних правопорушень, у яких підозрювали заявника, відсутність у нього злочинного минулого, очевидна присутність у родинному помешканні його дочок і дружини. Саме ці елементи чітко вказували на надмірний характер залучення поліцейських і застосування спеціальних процедур для арешту заявника і для забезпечення доступу поліції до його помешкання. Спосіб, у який було проведено його арешт, спричинив сильні почуття страху, неспокою і безсилля, здатні принизити і образити його у власних очах і в очах близьких. Тому він також зазнав такого, що принижує гідність поводження.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 5 § 3
a) Доставлення до судді – Пана Гуцанова було арештовано 31 березня 2010 року о 6 г 30 хв і доставлено до судді через три дні, п’ять годин і тридцять хвилин. Він був підозрюваним у справі про привласнення державних коштів і зловживання посадовим становищем, про підозру у причетності до насильницьких злочинів не йшлось. Під час поліцейської операції, яка завершилась його арештом, він зазнав такого, що принижує гідність поводження. Внаслідок цих подій, і незважаючи на зрілий вік і те, що він користувався допомогою адвоката від самого початку затримання, заявник був психологічно уразливим протягом перших днів після арешту. Зокрема, його шанованість як політика і інтерес, виявлений ЗМІ до його арешту, напевно сприяли посиленню психологічного тиску, якого він зазнавав під час початкової стадії затримання. Протягом першого дня перебування під вартою пан Гуцанов брав участь у численних слідчих діях. Проте регіональний слідчий відділ просив про взяття заявника під тимчасовий арешт лише у останній з чотирьох днів затримання, дозволених внутрішнім законодавством без схвалення суддею, тоді як зацікавлена особа не брала участі у жодній слідчій дії вже протягом двох днів. Він перебував під вартою у тому ж місті, де знаходився суд, уповноважений вирішувати щодо його тимчасове взяття під варту, і щодо нього не було потреби вживати жодних виняткових заходів безпеки. У підсумку, беручи до уваги психологічну уразливість заявника протягом перших днів після арешту і відсутність будь-яких обставин, які могли б виправдати рішення не доставляти його до суду протягом другого і третього днів перебування під вартою, держава не дотрималась зобов’язання «невідкладно» доставити заявника до суду, уповноваженого перевіряти законність його затримання.
Висновок: порушення (шість голосів проти одного).
b) Тривалість затримання – Пан Гуцанов був позбавлений волі протягом чотирьох місяців, два з них під домашнім арештом. Починаючи з перших прохань про звільнення внутрішні суди встановили, що він не становив жодної загрози втечі. Проте вони залишили його під вартою, вважаючи, що він міг скоїти нові правопорушення, зокрема, знищення доказів. Апеляційний суд у рішенні від 25 травня 2010 року вирішив, що саме ця загроза також зникла з огляду на його усунення з посади голови міської ради. Проте пана Гуцанова залишили під домашнім арештом, а апеляційний суд не навів жодних особливих підстав на виправдання цього заходу, котрий застосовувався протягом двох наступних місяців. Тому влада не дотрималась зобов’язання обґрунтування залишення під вартою після 25 травня 2010 року.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 5 § 5 : Позов про відшкодування шкоди, передбачений законом про відповідальність держави, не можна вважати ефективним засобом внутрішньоправового захисту. У внутрішньому праві не існує жодного іншого положення, яке б дозволяло отримати відшкодування шкоди, отриманої через надмірну тривалість перебування під вартою і невчасне доставлення до суду.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 6 § 2 : Виступ міністра внутрішніх справ наступного дня після арешту заявника, оприлюднений газетою у момент, коли громадськість висловлювала жвавий інтерес щодо цієї справи, перевищували звичайне інформаційне повідомлення. Цей виступ міг створити у громадськості враження, що пан Гуцанов був одним із «мозкових центрів» кримінального угруповання, яке привласнило значні державні кошти. Тому це загрожувало презумпції невинуватості заявника. Що стосується обґрунтування рішення про залишення заявника під вартою, то суд вжив фразу, відповідно до якої суд «все ще переконаний, що було скоєно злочин, і що обвинувачений причетний до нього». Ця фраза тотожна визнанню винуватості до будь-якого рішення щодо суті і також становить зазіхання на презумпцію невинуватості заявника.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 8 : Обшук був проведений без попереднього судового дозволу. Складений після завершення обшуку протокол був наданий судді, який його формально схвалив, не навівши мотивів такого схвалення. Суд не вважає цей елемент достатнім для підтвердження того, що суддя ефективно контролював законність і необхідність такого заходу, як обшук. Ефективний контроль був тим більше необхідним, що до того у жодному випадку не уточнювалось, які саме документи і предмети, необхідні для слідства, слідчі мали виявити і вилучити у помешканні заявників. Загальний характер цього обшуку був підтверджений значною кількістю і різноманітністю вилучених документів і предметів, а також відсутністю будь-якого видимого зв’язку між деякими з цих предметів і злочинами, щодо яких провадилось слідство. В той же час, кримінальне розслідування було розпочате на п’ять місяців раніше. Тож слідчі могли просити про видання судового ордеру до початку обшуку. За відсутності попереднього дозволу судді і відповідного контролю за оскаржуваним заходом, процедура не була достатньо гарантованою, аби усунути ризик зловживання посадою з боку органів слідства. Тому заявники були позбавлені необхідного захисту від протиправності. Втручання у їхнє право на повагу до помешкання не було, таким чином, «передбачене законом».
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 13 у поєднанні зі статтями 3 і 8: Ні скарга у межах кримінального провадження, ні позов проти держави про відшкодування шкоди не можна вважати достатніми засобами внутрішньоправового захисту. У внутрішньому праві факт завдання психологічних страждань не становить кримінальне правопорушення, що завідомо прирікало на поразку можливу скаргу у межах кримінального провадження з боку заявників. Вони не мали жодного засобу внутрішньоправового захисту від нелюдського або такого, що принижує гідність поводження, а також свого права на повагу до помешкання.
Висновок: порушення (одноголосно).
Стаття 41 : 40 000 євро сукупно на відшкодування моральної шкоди.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy