П’ЯТА СЕКЦІЯ
РІШЕННЯ У СПРАВІ «КАНЦАРА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KANTSARA AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 7762/10 та 4 інших -
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
06 липня 2017
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням
У справі «Канцара та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:
Нона Цоцорія (Nona Tsotsoria), Голова,
Габріеле Куцско-Штадльмайер (Gabriele Kucsko-Stadlmayer),
Лятіф Хусейнов (Lәtif Hüseynov), судді,
а також Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в. о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 15 червня 2017,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у доданій таблиці.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 54467/16 заявниця скаржилась за пунктом 1 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися головним чином, що тривалість кримінальних проваджень у їх справах була несумісною з вимогами щодо «розумного строку», та у зв’язку з цим на відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають наступне:
Стаття 6 п. 1
“Кожен має право при встановленні обґрунтованості кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом...”
Стаття 13
“Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.”
7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. серед багатьох інших рішень рішення по справі Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pélissier and Sassi v. France) [ВП], заява № 25444/94, п. 67, ECHR 1999-IІ, та рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).
8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року Суд вже встановив порушення щодо питань, аналогічних тим, про які йдеться в цій справі.
9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Беручи до уваги свою практику з вказаного питання, Суд вважає, що в даному випадку тривалість проваджень була надмірною і не відповідала вимозі «розумного строку».
10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ
12. У заяві № 54467/16 заявниця подала іншу скаргу, яка також порушує питання за Конвенцією згідно усталеної практики Суду
(див. додану таблицю). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, вона також не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Відповідно, вона має бути визнана прийнятною. Вивчивши всі надані йому матеріали, Суд дійшов висновку, що вони також вказують на порушення Конвенції у світлі його висновків у справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, від 07 грудня 2006 року).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
“Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.”
14. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див. зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), № 7307/05, п. 52, від 18 червня 2009), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у доданій таблиці.
15. Суд вважає за належне призначити пеню, виходячи з граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Оголошує заяви прийнятними;
3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1
статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень;
4. Постановляє, що у заяві № 54467/16 було порушення щодо іншої скарги, поданої відповідно до усталеної практики Суду (див. додану таблицю);
5. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в доданій таблиці; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 липня 2017 відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
в. о. заступника Секретаря
Нона Цоцорія
(Nona Tsotsoria)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
No.
№ заяви, дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
П.І.Б. представника та місцеперебування
Початок провадження
Завершення провадження
Загальна тривалість, інстанції
Інші скарги відповідно до усталеної практики
Суми, присуджені кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)[1]
7762/10
27/01/2010
Валерій Дмитрович КАНЦАРА
17/03/1959
31/07/2006
15/05/2012
5 років, 9 місяців та 16 днів
1 інстанція
1 800
60735/15
27/11/2015
Олексій Віталійович КОСТЕНКО
16/07/1975
21/10/2009
03/03/2016
6 років, 4 місяці та 12 днів
2 інстанції
1 500
30867/16
18/05/2016
Федір В’ячеславович КАНТУР
07/03/1984
28/08/2007
25/12/2015
8 років, 3 місяців та 28 днів
1 інстанція
3 000
32689/16
23/05/2016
Ольга Олександрівна ЯЦЕНКО
01/09/1951
Тарас Михайлович ДЕМЕНТЬЄВ
Київ
22/12/2010
триває
Більше 6 років і 5 місяців
1 інстанція
1 800
54467/6
06/09/2016
Ірина Теодорівна ХАРЧУК
15/01/1970
Олег Володимирович МИЦИК
Львів
29/01/2008
триває
Більше 9 років і 4 місяців
3 інстанції
пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції –обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд
2 300
[1] Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявників.
Full & Egal Universal Law Academy