ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КАЙДАЛОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KAYDALOV v. UKRAINE)
(Заява № 18202/20)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
15 квітня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням
У справі «Кайдалов проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Івана Джеліч (Ivana Jelić), Голова,
Ганна Юдківська (GannaYudkivska),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 березня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 30 березня 2020 року, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Відомості про заявника та інформація про заяву наведена в таблиці у додатку.
4. Заявник скаржився, що національні суди не забезпечили його участь у судових засіданнях під час розгляду цивільної справи, в якій він був стороною.
ПРАВОСТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ
5. Заявник скаржився, що його право на справедливий розгляд справи було порушено у зв’язку з незабезпеченням національним судом належного та своєчасного повідомлення його про судові засідання під час розгляду цивільної справи, в якій він був стороною. Він посилався на пункт 1 статті 6 Конвенції, яка передбачає:
Пункт 1 статті 6
«Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, ... який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру ...»
6. Суд зазначає, що загальні принципи стосовно права ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, які гарантуються статтею 6 Конвенції, були наведені в низці попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява № 68416/01, пункти 59 і 60, ЄСПЛ 2005-II).
7. Заявник стверджував, що він не отримував повісток про виклик та/або не був своєчасно повідомлений про дату та місце проведення засідання у його справі. Суд повторює, що національні суди повинні докладати розумних зусиль для виклику сторін у судове засідання (див. рішення у справі «Колегови проти Росії» (Kolegovy v. Russia), заява № 15226/05, пункт 42, від 01 березня 2012 року та ухвала щодо прийнятності у справі «Бабунідзе проти Росії» (Babunidze v. Russia), заява № 3040/03, від 15 травня 2007 року). Сторони провадження також повинні вжити відповідних заходів для забезпечення ефективного отримання кореспонденції, яку можуть надсилати національні суди (див. рішення у справі «Періхан і Семопотамія Басін Яін А.С. проти Туреччини» (Perihan and Mezopotamya Basın Yayın A.Ş. v. Turkey), заява № 21377/03, пункт 38, від 21 січня 2014 року, ухвала щодо прийнятності у справі «Бойко проти України» (Boyko v. Ukraine), заява № 17382/04, від 23 жовтня 2007 року та рішення Комісії від
16 квітня 1998 року у справі «Дарнай проти Угорщини» (Darnay v. Hungary), заява № 36524/97). Крім того, Суд зазначив, що відсутність або наведення недостатніх причин у рішеннях національних судів стосовно доказів отримання заявником повісток про виклик, а також нездійснення національними судами оцінки питання необхідності відкладення розгляду справи до належного повідомлення заявника або відсутність розгляду характеру його юридичних вимог, який міг зробити присутність заявника непотрібною, не може бути виправдано ex post facto під час провадження у Суді, оскільки він не може підмінити собою національні суди, які мали у своєму розпорядженні докази (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та 3 інші заяви, пункти 41 і 42, від
31 травня 2016 року).
8. У керівній справі «Лазаренко та інші проти України» (Lazarenko and Others v. Ukraine), заява № 70329/12 та 5 інших заяв, від 27 червня 2017 року), Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали та за відсутності яких-небудь доказів належного повідомлення заявника, Суд не вбачає жодних факту або аргументу, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що, перейшовши до розгляду суті справи заявника, не намагаючись з’ясувати, чи він знав або повинен був знати щонайменше дату та час проведення засідання, та, якщо він цього не знав, чи слід було відкласти розгляд справи, національні суди позбавили заявника можливості ефективно представити свою справу та не виконали свого обов’язку дотримуватися принципу справедливого судового розгляду, закріпленого у статті 6 Конвенції.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
11. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
12. Зважаючи на наявні у нього документи та свою практику, Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену в таблиці у додатку.
13. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНООголошує заяву прийнятною;Постановляє, що вона свідчить про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з несправедливістю цивільного провадження;Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 15 квітня 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Івана Джеліч
(Ivana Jelić)
Голова
ДАТОК
Заява зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції
(відсутність можливості надати зауваження на апеляційну скаргу)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Дата ухвалення рішення суду першої інстанції
Дата ухвалення рішення суду апеляційної інстанції
Дата ухвалення рішення за касаційною скаргою, якщо вона подавалася
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат
(в євро)[1]
18202/20
30.03.2020
Андрій Олександрович КАЙДАЛОВ
1977
02.12.2015
Ленінський районний суд міста Харкова
10.05.2017
Апеляційний суд Харківської області
11.09.2019
Верховний Суд
500
[1] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватися заявнику.
Full & Egal Universal Law Academy