ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КАЮН ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KAYUN v. UKRAINE)
(Заяви № 48930/20 та № 55051/20 )
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
29 вересня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Каюн та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Івана Джеліч (Ivana Jelić),
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), судді,
та Вікторія Марадудіна(Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 08 вересня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за двома заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан О. А. Ігнатов.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені у таблиці в додатку.
5. Заявник скаржився на неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
І. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
6. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
ІІ. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
7. Заявник скаржився, головним чином, на неналежні умови тримання його під вартою та відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі...»
8. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).
9. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.
11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.
ІІІ. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
13. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункт 80, від 10 лютого 2011 року), «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року), «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38 – 42 , від 15 грудня 2016 року) та «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява №15360/10, від 01 липня 2021 року).
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
14. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167), Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
16. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;
Постановляє, що було порушено статті 3 і 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання заявника під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;
Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);
Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену у таблиці в додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б.
заявника
Рік народження
П.І.Б. представника заявника та місцезнаходження
Місце
Дата початку та закінчення
Тривалість
Площа (кв. м.) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
48930/20
05.10.2020
55051/20
18.11.2020
Артем
Павлович
КАЮН
1992
Ігнатов Олександр Анатолійович
м. Дніпро
«Дніпровська установа виконання покарань (№4)»
20.01.2016
до
23.04.2020
4 роки,
3 місяці і
4 дні
2,6 – 3 м2
Відсутність свіжого повітря, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність або недостатнє електричне освітлення, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмеження доступу до душу, відсутність або низька якість постільної білизни, переповненість
п. 3 ст.5 – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – з 18.01.2016 (затримання) до 23.05.2017 (перший вирок) і з 28.09.2018 (скасування вироку апеляційним судом) до 23.04.2020 (зміна запобіжного заходу на домашній арешт); повторення подібних підстав для продовження строку тримання під вартою;
п. 5 ст. 5 – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції – право на відшкодування шкоди за порушення Конвенції не передбачено у національній правовій системі (див. рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року; «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року)
п. 1 ст. 6 – надмірна тривалість кримінального провадження – з 06.05.2015 до 18.05.2020,
2 інстанції
ст.13 – відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження.
9 800
[1]Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику