ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КЛІМОВ ТА СЛИВОЦЬКИЙ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KLIMOV AND SLYVOTSKYY v. UKRAINE)
(Заяви № 51100/17 та № 69370/17)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
02 березня 2023 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Клімов та Сливоцький проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Мартіна Келлер (Martina Keller), заступник Секретаря секції,
З огляду на:
заяви, подані у дати, зазначені у таблиці в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) вказаними в ній особами (далі – заявники);
рішення повідомити про наведені у пункті 1 скарги Уряд України (далі – Уряд), який представляла його Уповноважений, на останніх етапах провадження пані М. Сокоренко;
зауваження сторін;
після обговорення за зачиненими дверима 02 лютого 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРЕДМЕТ СПРАВИ
1. Заявники стверджували, посилаючись на статті 3 і 13 Конвенції, що вони зазнали жорстокого поводження працівників міліції з метою отримання від них неправдивих зізнавальних показань, а також що розслідування їхніх відповідних скарг було неефективним. Відповідні факти індивідуальних заяв детально наведені в таблицях у додатку.
ОЦІНКА СУДУ
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ2. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
стверджуване ЖОРСТоКЕ ПОВОДЖЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ТА НЕПРОВЕДЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ3. Заявники скаржилися на жорстоке поводження з ними працівників міліції та непроведення належного розслідування їхніх відповідних скарг. Вони посилалися на статті 3 і 13 Конвенції.
4. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 45, від 14 березня 2017 року), вважає, що відповідні скарги мають розглядатися лише за статтею 3 Конвенції.
5. Уряд стверджував, що перший заявник, пан П.В. Клімов (заява № 51100/17), подав свою скаргу передчасно, оскільки розслідування на національному рівні усе ще тривало. Уряд не висунув жодних заперечень щодо прийнятності скарги, поданої другим заявником, паном М.В. Сливоцьким (заява № 69370/17).
6. Розглянувши наявні документи і доводи сторін у контексті встановлених у його практиці принципів (див., зокрема, рішення у справах «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, пункти 91 – 98 і 172 – 180, від 15 травня 2012 року та «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункти 48 – 49 і 56 – 58, від 07 листопада 2013 року), Суд вважає, що пан Клімов надав національним органам влади належні можливості для розгляду його тверджень, а тому заперечення Уряду щодо невичерпання національних засобів юридичного захисту слід відхилити.
7. Суд також вважає, що твердження заявників не є ані явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, ані неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними.
8. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці загальних принципів (див. рішення у справі «Буїд проти Бельгії» [ВП] (Bouyid v. Belgium) [GC], заява № 23380/09, пункти 81 – 90 та 114 – 123, ЄСПЛ 2015), Суд вважає, що на національному рівні заявники висунули правдоподібні скарги на жорстоке поводження. Ці скарги призвели до виникнення зобов’язання національних органів влади провести ефективне та ретельне розслідування для встановлення походження стверджуваних тілесних ушкоджень заявників, а також встановлення та покарання винних осіб, якщо твердження про жорстоке поводження виявляться правдивими.
9. З огляду на прогалини у доказовій базі та суперечності у матеріалах справ на національному рівні та у фактичних доводах сторін (див. конкретні відомості в таблицях у додатку), Суд вбачає за неможливе встановити поза розумним сумнівом, що заявники отримали тілесні ушкодження, перебуваючи під контролем працівників міліції, як стверджувалося. Суд вважає, що труднощі у встановленні суті тверджень заявників про жорстоке поводження спричинені непроведенням органами державної влади ефективного розслідування їхніх скарг (див., зокрема, рішення у справах «Попа проти Молдови» (Popa v. Moldova), заява № 29772/05, пункти 39 та 45, від 21 вересня 2010 року; «Грімайловс проти Латвії» (Grimailovs v. Latvia), заява № 6087/03, пункти 109 та 119, від 25 червня 2013 року та згадане рішення у справі «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), пункт 55).
10. З наявних у Суду документів вбачається, що проведені на національному рівні розслідування не вказували на серйозні спроби встановити відповідні факти.
11. Суд зазначає, що в згаданому рішенні у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), пункти 173 – 180) він встановив, що небажання органів державної влади забезпечити оперативне та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів становило системну проблему у розумінні статті 46 Конвенції. З огляду на обставини цих заяв і свою попередню практику Суд вважає, що ці заяви є ще одним прикладом такого незабезпечення оперативного та ретельного розслідування.
12. Отже, Суд вважає, що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Заявники висунули вимоги щодо справедливої сатисфакції на підставі статті 41 Конвенції (відомості див. в таблицях у додатку).
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблицях в додатку. Він відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 березня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Мартіна Келлер
(Martina Keller)
Заступник Секретаря секції
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
1. Заява № 51100/17
пана Павла Володимировича Клімова
громадянина України 1966 року народження, який проживає у с. Апостолове
представляли пан М. Тарахкало, пані Є. Капалкіна, пані В. Лебідь та пан Є. Чекарьов, юристи, які практикують у м. Харків
Подана 05 липня 2017 року
Відповідні факти і документи щодо стверджуваного жорстокого поводження
Ключові питання
(i) Виклад подій заявника:
19 – 20 грудня 2006 року вдома у заявника, а згодом у Комунарському районному відділі міліції декілька працівників правоохоронних органів неодноразово били його руками та ногами, а також вставляли йому металевий предмет у вухо, змушуючи зізнатися, що 18 грудня 2006 року він наніс тяжкі тілесні ушкодження своїй співмешканці під час побутового конфлікту, що призвело до її смерті.
(ii) Медичні та інші докази:
(a) 20 грудня 2006 року, висновок експерта № 3159 (Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи): легкі тілесні ушкодження (садна на обличчі та вусі); ймовірно утворилися під час бійки заявника зі співмешканкою;
(b) 09 січня 2007 року, дані з медичної карти стаціонарного хворого (Міська клінічна лікарня м. Запоріжжя): операція у зв’язку з посттравматичною гематомою лівої гомілки, яка нагноїлася;
(c) 05 грудня 2008 року, висновок експерта № 2847, і 25 січня 2017 року, висновок експерта № 4/к (Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи): гематома, яка нагноїлася, кваліфікована як «ушкодження середнього ступеня тяжкості», можливо травматичного походження; заподіяння травми 19 – 20 грудня 2006 року, як про це стверджував заявник, не було неправдоподібним.
(iii) Висновки на національному рівні (попередні, розслідування усе ще триває):
Тілесні ушкодження можливо були завдані співмешканкою заявника під час побутового конфлікту.
(i) Несвоєчасне порушення повноцінної кримінальної справи (скарга подана 02.10.07, Комунарський районний суд міста Запоріжжя; розслідування розпочалось 13.11.13), якому передували неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310 – 312, від 01 липня 2010 року та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року).
(ii) Загальна тривалість розслідування (досі триває, останнє надання оновленої інформації: травень 2019) та неповнота неодноразових судово-медичних експертиз (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Михалкова та інші проти України» (Mikhalkova and Others v. Ukraine), заява № 10919/05, пункти 46 і 57, від 13 січня 2011 року та «Баришева проти України» (Barysheva v. Ukraine), заява № 9505/12, пункт 58, від 14 березня 2017 року).
Справедлива сатисфакція
Доводи сторін
Присуджена Судом сума
Заявник:
Моральна шкода: 200 000 євро.
Судові та інші витрати: 3 750 євро в якості компенсації витрат на правову допомогу (провадження у Суді; сума несплачена), які мають бути сплачені безпосередньо захиснику заявника, пану М. Тарахкалу.
Інша відповідна інформація: заявник отримав 850 євро в якості правової допомоги.
Уряд:
Вимоги надмірні.
Моральна шкода:
7 500 євро
та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися
Судові та інші витрати:
500 євро,
які мають бути сплачені пану
М. Тарахкалу, як вимагалося, та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
2. Заява № 69370/17
пана Миколи Володимировича Сливоцького
громадянина України 1981 року народження, який тримається під вартою у м. Бердичів
представляли пан О. Веремієнко та пан В. Хекало, юристи, які практикують у м. Київ
Подана 12 вересня 2017 року
Відповідні факти та документи
Ключові питання
(i) Виклад подій заявника:
03 листопада 2003 року декілька працівників Вознесенського відділу міліції відвезли заявника до лісосмуги і застосували до нього «палестинське підвішування», погрожували катуванням його родичів, били його руками і ногами, а також притуляли пістолети до його лоба, щоб змусити його зізнатися у вчиненні вбивства. 04 листопада 2003 року побиття та погрози продовжилися в приміщенні Вознесенського відділу міліції. Згодом усупереч чинному законодавству заявника тримали під вартою до квітня 2004 року в нелюдських умовах у камері ізолятора тимчасового тримання, яка знаходилася в підвалі Вознесенського відділу міліції (далі – ІТТ, призначеного лише для короткострокового тримання під вартою), щоб зламати його моральний опір і змусити зізнатися у вчиненні декількох інших злочинів; діючи за вказівками працівників міліції, двоє співкамерників часто будили заявника вночі, щоб він був виснажений.
(ii) Медичні та інші докази:
(a) 03 листопада 2003 року, підписана заявником копія явки з повинною, з якої згідно з його твердженнями вбачається, що вона була підписана набряклою рукою;
(b) 21 січня 2004 року, фотографія, на якій, вочевидь, зображений заявник під час відтворення обстановки та обставин події, з якої згідно з його твердженнями вбачається, що у нього був синець на обличчі;
(c) 24 березня 2016 року, лист Миколаївського слідчого ізолятора (далі – СІЗО) про те, що після прибуття до СІЗО 08 грудня 2003 року заявника чотири рази перевозили назад до Вознесенського ІТТ і тримали там загалом упродовж близько трьох місяців;
(d) 20 грудня 2016 року, висновок експерта № 652 (Вознесенське МРВ судово-медичної експертизи м. Вознесенськ): не надано медичних доказів, що заявнику були завдані тілесні ушкодження у 2003 році.
(iii) Висновки на національному рівні:
Відсутність ознак, що заявник зазнав яких-небудь тілесних ушкоджень або тиску.
(i) Надмірна затримка у порушенні повноцінної кримінальної справи (скарга подана 25.05.04, Апеляційний суд Миколаївської області; розслідування розпочалось 27.02.13) та неодноразові дослідчі перевірки (див. відповідні приклади, mutatis mutandis, в рішеннях у справах «Давидов та інші проти України» (Davydov and Others v. Ukraine), заяви № 17674/02 та № 39081/02, пункти 310 – 312, від 01 липня 2010 року та «Чернега та інші проти України» (Chernega and Others v. Ukraine), заява № 74768/10, пункт 167, від 18 червня 2019 року).
(ii) Значна затримка у проведенні судово-медичної експертизи та початку проведення інших слідчих дій (як-то спроби встановити місцезнаходження співкамерників заявника), що призвело до втрати доказів (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Олексій Михайлович Захаркін проти України» (Oleksiy Mykhaylovych Zakharkin v. Ukraine), заява № 1727/04, пункти 68 і 69, від 24 червня 2010 року та «Савіцький проти України» (Savitskyy v. Ukraine), заява № 38773/05, пункт 105, від 26 липня 2012 року).
(iii) Загальна тривалість розслідування (закрите 30.03.2018) та неодноразове повернення справи на додаткове розслідування (щонайменше чотири рази) у зв’язку з виявленими національними органами влади недоліками (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), заява № 4494/07, пункт 56, від 07 листопада 2013 року та «Аднаралов проти України» (Adnaralov v. Ukraine), заява № 10493/12, пункт 50, від 27 листопада 2014 року).
(iv) Відсутні ознаки докладання достатніх зусиль для збору об’єктивних доказів, зокрема: не проведено очні ставки і не вжито заходів для встановлення того, чи підписував заявник явку з повинною набряклою рукою, а також відсутні спроби розглянути твердження, що на фотографіях від 21 січня 2004 року заявник був зображений з тілесними ушкодженнями на обличчі, і якщо так, встановити їхнє походження (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Дрозд проти України» (Drozd v. Ukraine), заява № 12174/03, пункти 69 і 70, від 30 липня 2009 року та «Капустяк проти України» (Kapustyak v. Ukraine), заява № 26230/11, пункт 80, від 03 березня 2016 року).
(v) Поспішний висновок про незастосування жорстокого поводження, який по суті ґрунтувався на показаннях самих працівників міліції, які були прийняті беззаперечно, і відсутності медичних документів (див. відповідні приклади в рішеннях у справах «Гордієнко проти України» (Gordiyenko v. Ukrainе), заява № 27620/09, пункти 95 і 96, від 16 жовтня 2014 року та «Клеутін проти України» (Kleutin v. Ukraine), заява № 5911/05, пункт 68, від 23 червня 2016 року).
Справедлива сатисфакція
Доводи сторін
Присуджена Судом сума
Заявник:
Моральна шкода: 1 100 000 євро.
Судові та інші витрати: незазначена сума в якості компенсації витрат на правову допомогу, яка мала бути сплачена безпосередньо на банківські рахунки захисників заявника, пана Веремієнка та пана Хекала.
Уряд:
Вимоги надмірні та необґрунтовані.
Моральна шкода:
7 500 євро
та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися