ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КОБИЗЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KOBYZKA v. UKRAINE)
(Заява № 23633/20)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
28 листопада 2024 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Кобизька проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Діана Сирку (Diana Sârcu), Голова,
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 07 листопада 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 20 травня 2020 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Відомості про заявницю та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
ПРАВО
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ4. Заявниця скаржилася на непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Вона посилалася на статтю 3 Конвенції.
5. Насамперед Суд зазначає, що відповідне жорстоке поводження підпадає під сферу дії статті 3 Конвенції. Суд нагадує, що стаття 3 Конвенції вимагає від органів державної влади проведення ефективного офіційного розслідування стверджуваного жорстокого поводження, навіть якщо таке поводження було вчинено приватними особами (див. рішення у справах «M.C. проти Болгарії» (M.C. v. Bulgaria), заява № 39272/98, пункт 151, ЄСПЛ 2003-XII та «Денис Васільєв проти Росії» (Denis Vasilyev v. Russia), заява № 32704/04, пункт 99, від 17 грудня 2009 року). Мінімальні стандарти ефективності, наведені у практиці Суду, включають у себе вимоги, що розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а уповноважені органи державної влади повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Менешева проти Росії» (Menesheva v. Russia), заява № 59261/00, пункт 67, ЄСПЛ 2006-III).
6. Процесуальні вимоги статті 3 Конвенції виходять за межі стадії досудового розслідування, коли розслідування призводить до вжиття юридичних дій у національних судах: провадження в цілому, у тому числі стадія судового розгляду, має відповідати вимогам статті 3 Конвенції. Це означає, що національні суди за жодних обставин не повинні допускати випадків, за яких завдані тілесні та моральні страждання залишатимуться безкарними. Це важливо для збереження громадської впевненості у принципі верховенства права і його підтримки, а також у попередженні будь-яких ознак толерантності органів державної влади до незаконних дій або співучасті у них (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Оккали проти Туреччини» (Okkalı v. Turkey), заява № 52067/99, пункт 65, ЄСПЛ 2006 XII (витяги)).
7. Розглядаючи факти цієї справи у контексті зазначених принципів, Суд вважає, що органи державної влади, які були уповноважені порушити та розслідувати кримінальні справи, насправді не намагалися оперативно та ретельно розслідувати їх, встановити факти та за потреби притягнути до відповідальності винних осіб. Конкретні недоліки наведено у таблиці в додатку.
8. У керівній справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, від 31 липня 2012 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критеріям ефективності.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Побокін проти України» [Комітет] (Pobokin v. Ukraine) [Committee], заява № 30726/14, від 06 квітня 2023 року) Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Оголошує заяву прийнятною;Постановляє, що ця заява свідчить про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 листопада 2024 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Діана Сирку
(Diana Sârcu)
Голова
ДОДАТОК
Заява зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами,
або за обставин, які виключають причетність представників держави)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
23633/20
20.05.2020
Ніна Володимирівна КОБИЗЬКА
1949
27.06.2013 заявницю та її чоловіка побили їхні сусіди; вони отримали тілесні ушкодження. Того ж дня працівники міліції порушили кримінальне провадження і заявниці надали статус потерпілої. 19.12.2014 кримінальне провадження було закрито у зв’язку з відсутністю в діях сусідів складу кримінального правопорушення. 07.05.2015 суд скасував цю постанову з огляду на той факт, що сусідам заявниці не було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, тому закрити кримінальне провадження у зв’язку з вказаною підставою було неможливо. Крім того, заявниця подала низку скарг, посилаючись на недотримання розумних строків здійснення розслідування та псування доказів. У відповідь органи досудового розслідування повідомляли її, що розслідування тривало, проводилися необхідні слідчі дії; у зв’язку з неефективністю розслідування кримінальне провадження було передано до іншого органу досудового розслідування, а окремих посадових осіб було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 30.05.2018 кримінальне провадження щодо сусідів заявниці направили до суду для розгляду по суті. Вироком від 22.06.2021, який 09.09.2022 залишив без змін апеляційний суд, сусідів заявників було визнано винними у нанесенні заявниці легких тілесних ушкоджень та звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Тим часом у січні 2017 року заявниця подала позов проти органів досудового розслідування, вимагаючи відшкодування шкоди у зв’язку із затягнутим розслідуванням кримінального провадження щодо її сусідів. Остаточною постановою від 23.03.2020 у задоволенні позовних вимог заявниці було відмовлено, оскільки вона не змогла довести наявність бездіяльності органів досудового розслідування, а тому не мала права на відшкодування.
Невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи (рішення у справі «Скороходов проти України» (Skorokhodov v. Ukraine), заява № 56697/09, пункти 34 і 35, від 14 листопада 2013 року);
недоліки, визнані самими національними органами влади (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65,
від 31 липня 2012 року);
загальний затяжний характер розслідування та провадження у суді (рішення у справі «Мута проти України» (Muta v. Ukraine), заява № 37246/06, пункт 65, від 31 липня 2012 року)
3 000
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці.