ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КОЧУРА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
CASE OF KOCHURA AND OTHERS v. UKRAINE
(Заяви № 7925/20 та 9 інших –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
16 вересня 2021
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Кочура та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Йован Ілієвський (Jovan Ilievski),
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 26 серпня 2021 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає таке:
Стаття 3
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2) (заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Отже, вони є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
10. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
11. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України
(№ 2)» (Petukhov (no. 2)) Суд вважає, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що вони свідчать про порушення статті 3 Конвенції;Постановляє, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 вересня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. 1} {signature_p_2}
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Назва суду
Дата покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду про залишення вироку без змін
7925/20
28.01.2020
Олександр Миколайович КОЧУРА
1979
Апеляційний суд Одеської області,
05.08.2005
Верховний Суд України,
21.03.2006
54163/20
09.11.2020
Анатолій Іванович СКЛЕЗЬ
1973
Апеляційний суд Дніпропетровської області,
15.09.2003
Верховний Суд України,
20.01.2004
303/21
01.12.2020
Сергій Анатолійович РАДЧЕНКО
1993
Миронівський районний суд Київської області,
19.01.2016
Верховний Суд України,
11.04.2017
860/21
02.12.2020
Олександр Володимирович СТАШУК
1985
Ревякін Максим Олександрович
м. Харків
Апеляційний суд Херсонської області,
03.08.2009
Верховний Суд України,
08.12.2009
1652/21
01.12.2020
Андрій Миколайович ОБОРЖИЦЬКИЙ
1980
Ревякін Максим Олександрович
м. Харків
Апеляційний суд Хмельницької області,
09.10.2003
Верховний Суд України,
17.02.2004
1767/21
01.12.2020
Олег Анатолійович
ПАЛІЄНКО
1977
Ревякін Максим Олександрович
м. Харків
Апеляційний суд Хмельницької області,
09.10.2003
Верховний Суд України,
13.11.2007
1826/21
29/12/2020
Ігор Олексійович ЛУНЬОВ
1975
Горбачевська Тамара Ігорівна
м. Харків
Харківський обласний суд,
30.12.1998
Верховний Суд України,
25.05.2000
2104/21
10/12/2020
Віталій Вікторович ДЯТКІН
1974
Горбачевська Тамара Ігорівна
м. Харків
Київський апеляційний суд,
16.07.2004
Верховний Суд України,
05.04.2005
2807/21
31/12/2020
Євген Валентинович
ПЕРЕВ’ЯЗКО
1969
Киченко Андрій Сергійович
м. Київ
Новопсковський районний суд Луганської області,
18.04.2013
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
12.06.2014
4149/21
05/01/2021
Олександр Миколайович
ПУХТІН
1977
Киченко Андрій Сергійович
м. Київ
Апеляційний суд Одеської області,
25.06.2007
Верховний Суд України,
30.10.2007