ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КОЛОС ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KOLOS v. UKRAINE)
(Заява № 49002/20)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
02 грудня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Колос проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (Latif Hüseynov), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 10 листопада 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 27 грудня 2020 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Відомості про заявника та інформація щодо заяви наведені в таблиці у додатку.
4. Заявник скаржився на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ5. Заявник скаржився головним чином на надмірну тривалість тримання його під вартою під час досудового розслідування. Він посилався на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає:
Пункт 3 статті 5 Конвенції
«3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті … має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.»
6. Суд зауважує, що загальні принципи стосовно права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП] (Kudła v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000 XI та «МакКей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41 – 44, ЄСПЛ 2006-X з подальшими посиланнями).
7. У керівних справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня
2016 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
8. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявника під вартою під час досудового розслідування була надмірною.
9. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ10. Заявник висунув інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішенні у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року).
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ11. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
12. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Ігнатов проти України»
(Ignatov v. Ukraine), пункт 57), Суд вважає за доцільне присудити суму, зазначену у таблиці в додатку.
13. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Оголошує заяву прийнятною;Постановляє, що ця заява свідчить про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання заявника під вартою під час досудового розслідування;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 грудня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Заява зі скаргою за пунктом 3 статті 5 Конвенції
(надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Період тримання під вартою
Тривалість тримання під вартою
Конкретні недоліки
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)[1]
49002/20
27.12.2020
Володимир Васильович КОЛОС
1974
11.01.2018
триває
Більше ніж
3 роки та
9 місяців
наведення судом підстав, які з часом стали неналежними;
використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю;
ненадання оцінки особистого становища заявника щодо зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі
Пункт 1 ст. 6 Конвенції – надмірна тривалість кримінального провадження:
11.01.2018 – триває,
1 інстанція
3 100
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.