ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КОМАР ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KOMAR AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 68786/14 та 6 інших заяв –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
22 червня 2023 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
.
У справі «Комар та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Марія Елосегі (María Elósegui), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 01 червня 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. У деяких заявах вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
межі розгляду заяви № 33066/166. У своїх зауваженнях від 08 квітня 2022 року, поданих у відповідь на зауваження Уряду, заявник у заяві № 33066/16 вперше поскаржився на те, що йому було відмовлено у наданні побачень з родичами під час тримання під вартою.
7. Суд зазначає, що ці нові скарги не є уточненням або роз’ясненням первинних скарг заявника, щодо яких сторони надали коментарі. Отже, Суд вважає, що наразі недоцільно розглядати ці питання в контексті цієї справи (див. рішення у справах «Радомілья та інші проти Хорватії» [ВП] (Radomilja and Others v. Croatia) [GC], заяви № 37685/10 та № 22768/12, пункти 122 і 129, від 20 березня 2018 року та «Корнейкова та Корнейков проти України» (Korneykova and Korneykov v. Ukraine), заява № 56660/12, пункти 95 і 96, від 24 березня 2016 року).
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ8. Заявники скаржилися, головним чином, на надмірну тривалість тримання їх під вартою під час досудового розслідування. Вони посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції.
9. Суд зауважує, що загальні принципи стосовно права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, гарантовані пунктом 3 статті 5 Конвенції, були викладені у низці його попередніх рішень (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Кудла проти Польщі» [ВП] (Kudła v. Poland) [GC], заява № 30210/96, пункт 110, ЄСПЛ 2000 XI та «МакКей проти Сполученого Королівства» [ВП] (McKay v. the United Kingdom) [GC], заява № 543/03, пункти 41 – 44, ЄСПЛ 2006-X з подальшими посиланнями).
10. У керівних справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatоv v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
11. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість тримання заявників під вартою під час досудового розслідування була надмірною.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ13. У заявах, зазначених у таблиці в додатку, заявники також подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду. Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.
Інші скарги14. У заявах № 68786/14 та № 33066/16 заявники також висунули інші скарги за різними статтями Конвенції.
15. Щодо скарг за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заявах № 68786/14 та № 33066/16 (у частині щодо участі присяжних у розгляді питань, пов’язаних з триманням під вартою), Суд вважає, що він уже розглянув основне юридичне питання, порушене у цій справі, і немає потреби у винесенні окремого рішення щодо прийнятності та суті цієї частини заяв (див. рішення у справах «Центр правових ресурсів від імені Валентина Кампеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014 року та, наприклад, «Мінаєв та Корж проти України» [Комітет] (Minayev and Korzh v. Ukraine) [Committee], заяви № 82724/17 та № 40291/18, пункт 11, від 16 грудня 2021 року).
16. Щодо скарги заявника у заяві № 33066/16, що певні заяви та публікації призвели до порушення його прав за пунктом 2 статті 6 та статтями 8 і 13 Конвенції, Суд зауважує, що декілька позовів заявника про захист честі, гідності та ділової репутації були задоволені, в результаті чого було визнано порушення його прав і присуджено відшкодування шкоди. Заявник не надав переконливого пояснення, чому він усе ще вважав, що його права порушувалися, попри позитивний результат цих проваджень. Він також не пояснив, чому той же засіб юридичного захисту був би неефективним щодо тих епізодів, в яких він вирішив ним не користуватися (див. рішення у справах «Мамаладзе проти Грузії» (Mamaladze v. Georgia), заява № 9487/19, пункт 63, від 03 листопада 2022 року та «Янушкевичієне проти Литви» (Januškevičienė v. Lithuania), заява № 69717/14, пункт 59, від 03 вересня 2019 року з подальшими посиланнями). Тому ці скарги мають бути відхилені частково як явно необґрунтовані та частково у зв’язку з невичерпанням національних засобів юридичного захисту. З цього випливає, що ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
17. У заяві № 33066/16 заявник також висунув додаткову скаргу за статтею 3 Конвенції на своє харчування в дні проведення засідань. Суд вважає, що ця скарга є явно необґрунтованою та має бути відхилена на підставі підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ18. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
19. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), пункт 57) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку, та відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції у заяві № 33066/16.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує прийнятними скарги на надмірну тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування та інші скарги за усталеною практикою Суду, зазначені в таблиці у додатку, вважає, що немає необхідності окремо розглядати скарги за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заявах № 68786/14 і № 33066/16 (у частині щодо участі присяжних у розгляді питань, пов’язаних з триманням під вартою), і відхиляє решту скарг у заяві № 33066/16 як неприйнятні;Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю тримання під вартою під час досудового розслідування;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. У заяві № 33066/16 сума компенсації судових та інших витрат має бути сплачена безпосередньо на банківський рахунок представника заявника, пана А. Крістенка;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції у заяві № 33066/16.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 червня 2023 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Карло Ранцоні
(Carlo Ranzoni )
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 3 статті 5 Конвенції
(надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Період тримання під вартою
Тривалість тримання під вартою
Конкретні недоліки
Строк застосування домашнього арешту
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в євро)[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро) [2]
68786/14
18.10.2014
Олег Іванович
КОМАР
1971
З 11.06.2011 до
02.12.2015
4 роки, 5 місяців і 22 дні
наведення судами підстав, які з часом стали неналежними; нездійснення провадження з належною ретельністю, що призвело до надмірної тривалості тримання під вартою
-
п. 1 ст. 6 Конвенції – надмірна тривалість кримінального провадження – з 20.05.2009 і досі триває (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від
01 липня 2021 року).
8 600
-
33066/16
30.05.2016
Олександр Олексійович
МЕЛЬНИК
1963
Крістенко Андрій Анатолійович
м. Харків
З 04.09.2014
триває
Більше 8 років, 7 місяців і 21 дня
наведення судами підстав, які з часом стали неналежними;
не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів;
нездійснення провадження з належною ретельністю під час тримання під вартою
12.07.2017-20.07.2017
ст. 3 – ненадання належного лікування під час тримання під вартою – Затримки у проведенні медичних оглядів та аналізів заявника, рекомендованих лікарями. Зокрема, у грудні 2015 року кардіолог діагностував заявнику ішемічну хворобу серця, стабільну стенокардію напруги, постінфарктний кардіосклероз і серцеву недостатність та рекомендував пройти додаткові медичні обстеження, у тому числі вентрикулографію серця. Вбачається, що зазначене обстеження було проведено лише 31 серпня 2016 року. Крім того, на 12 жовтня 2017 року лікар-уролог діагностував заявнику сечокам’янухворобу і хронічний простатит у стадії загострення та рекомендував пройти додаткові обстеження. Вочевидь, ці обстеження проведені не були.
31 травня 2018 року суд задовольнив скаргу заявника на ненадання належного медичного обслуговування під час тримання під вартою. Він ухвалив «зобов’язати [СІЗО] забезпечити [заявника] належним медичним обслуговуванням», зазначивши, що адміністрація СІЗО не реагувала на його повторні звернення у зв’язку з цим. Немає вказівок, що рішення суду було виконано. Ці обставини свідчать про недоліки в наданій заявнику під час тримання під вартою медичній допомозі подібні до тих, які вже критикував Суд (див. рішення у справах «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), заява № 54825/00, пункти 103 – 105, ЄСПЛ 2005-II (витяги) та «Авраамова проти України» [Комітет] (Avraamova v. Ukraine) [Committee], заява № 2718/12, пункти 77 – 84, від 20 вересня 2022 року),
ст. 3 – неналежні умови тримання під час перевезень – Висновки національних судів підтверджують, що заявника перевозили з ізолятора до суду і назад в автомобілі, в якому на одного затриманого відводилося лише 0,47 кв. м. Однак суди залишили без задоволення позов заявника щодо відшкодування моральної шкоди. – Умови перевезення заявника були подібні до тих, щодо яких Суд уже встановив порушення статті 3 Конвенції (див., наприклад, рішення у справах «Яковенко проти України» (Yakovenko v. Ukraine), заява № 15825/06, пункти 105 – 113, від 25 жовтня 2007 року та «Андрій Яковенко проти України» (Andrey Yakovenko v. Ukraine), заява № 63727/11, пункти 100 – 103, від 13 березня 2014 року),
п. 4 ст. 5 Конвенції – надмірна тривалість перегляду законності тримання під вартою – Неодноразово скарги заявника щодо тримання його під вартою розглядалися із затримками, які варіювалися від двох місяців до майже двох років, головним чином, через те, що справа часто передавалася в інший суд після численних відводів і самовідводів суддів. Скаргу заявника на продовження строку тримання його під вартою, яку він подав 03 вересня 2019 року, було розглянуто 26 липня 2021 року. Його аналогічну скаргу на таке продовження строку 24 жовтня 2019 року (подану протягом семиденного строку від цієї дати) було розглянуто 19 лютого 2020 року. З цього випливає, що не було дотримано вимогу про швидкий перегляд (рішення у справі «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункт 46, від 15 грудня 2016 року)
9 750
2 000
44069/21
23.08.2021
Юрій Миколайович
ЛЯСОВИЙ
1999
Полущенко Денис Георгійович
м. Київ
З 29.09.2020
триває
Більше 2 років, 6 місяців і 27 днів
наведення судами підстав, які з часом стали неналежними;
використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю;
ненадання оцінки особистого становища заявника для зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі;
не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів;
нездійснення провадження з належною ретельністю під час тримання під вартою
п. 5 ст. 5 – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 101 і 102,
від 04 липня 2019 року)
2 100
250
2328/22
29.12.2021
Максим Вікторович
ЛІ-ШУ-ШАН
1987
Гуревич Максим Геннадійович
м. Київ
З 29.12.2020
триває
Більше 2 років, 3 місяців і 27 днів
нездійснення провадження з належною ретельністю під час тримання під вартою;
використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю
1 400
250
28025/22
23.05.2022
Дмитро Михайлович ГАВРИЛЮК
1978
Канікаєв Юрій Олегович
м. Одеса
З 27.09.2016
триває
Більше 6 років, 6 місяців і 29 днів
наведення судами підстав, які з часом стали неналежними;
не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів;
наведення та повторення судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними
П. 4 ст. 5 – надмірна тривалість судового перегляду тримання під вартою – надмірна тривалість розгляду апеляційної скарги заявника на ухвалу від 21.10.2021. Зокрема, його апеляційна скарга від 27.10.2021 була розглянута апеляційним судом 18.02.2022 (рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko
v. Ukraine),
заява № 40107/02,
пункти 86 і 87, від 10 лютого 2011 року).
3 900
250
35752/22
07.07.2022
Мирослав Олегович
МАРТИНЮК
2001
Огорілко Юрій Володимирович
м. Червоноград
З 19.06.2020
триває
Більше 2 років, 10 місяців і 6 днів
наведення судами підстав, які з часом стали неналежними;
не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів
1 900
250
39887/22
30.07.2022
Сергій Степанович ЯКОВЛЕВ
2004
Воронюк Катерина Юріївна
м. Рівне
З 03.10.2019 до
27.04.2022
2 роки, 6 місяців і 25 днів
наведення судами підстав, які з часом стали неналежними;
наведення та повторення судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними
1 600
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.