CASE OF KOVALEVSKYY AND OTHERS v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Office of the Agent before the European Court of Human Rights

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «КОВАЛЕВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KOVALEVSKYY AND OTHERS v. UKRAINE)

(Заява № 587/24 та 2 інші заяви –

див. перелік у додатку)

РІШЕННЯ

СТРАСБУРГ

28 серпня 2025 року

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Ковалевський та інші проти України»,

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом до складу якого увійшли:

Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова,

Діана Сирку (Diana Sârcu),

Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 03 липня 2025 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

Процедура

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

Факти

3.  Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.  Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Деякі заявники також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.

Право

5.  Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

6.  Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою і відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.

7.  Суд зазначає, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).

8.  Суд також посилається на свій стандарт доведення та методи оцінки доказів у справах щодо умов тримання під вартою (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 127 та 128). Зокрема, у відповідь на prima facie справу про жорстоке поводження, на яке скаржилися заявники, від Уряду очікується надання первинних доказів, в яких наводилися б плани розміщення камер та фактична кількість ув’язнених протягом конкретних періодів тримання заявників під вартою (див. згадане рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункт 123, та, наприклад, рішення у справі «Спариш і Куцманд проти України» [Комітет] (Sparysh and Kutsmand v. Ukraine) [Committee], заяви № 49709/18 та № 49870/18, від 12 вересня 2024 року). У зв’язку з цим Суд зауважує, що в контексті заяв № 587/24 та № 8121/24 Уряд надав довідки, видані відповідною установою тримання під вартою, які нібито мають свідчити про обсяг доступного відповідним заявникам особистого житлового простору. Проте Суд зазначає, що ці довідки не датовані та не містять відомостей ані про період, протягом якого заявники трималися у відповідних камерах, ані про фактичну кількість ув’язнених, які там перебували. Тому Суд вважає, що ці документи не можуть розглядатися як надійні докази і тому не можуть бути враховані під час його оцінки. Інші документи та фотографії, пов’язані з контролем якості повітря, харчового раціону, води, боротьбою зі шкідниками, вимірюванням температури та освітленості, лазнями, приватністю під час користування туалетом, послугами пральні тощо, повинні стосуватися камер та періодів тримання заявників під вартою.

9.  У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, від 30 січня 2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10.  Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою були неналежними.

11.  Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.

12.  Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.

13.  У заявах № 587/24 та № 8121/24 заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

14.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО,

(a)  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b)  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 серпня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія Марадудіна

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Андреас Зюнд

(Andreas Zünd)

Голова

ДОДАТОК

Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції

(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного

засобу юридичного захисту)

[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.