ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «КРЮК ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF KRYUK v. UKRAINE)
(Заява № 43993/19 та 2 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
29 вересня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Крюк проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Івана Джеліч (Ivana Jelić),
Катержіна Шімачкова (Kateřina Šimáčková), судді,
та Вікторія Марадудіна (ViktoriyaMaradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 08 вересня 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за трьома заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявника представляв пан O. А. Ігнатов.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості щодо заявника та інформація про заяви наведені у таблиці в додатку.
5. Заявник стверджував про ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ6. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ7. Заявник скаржився, головним чином, на ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він посилався на статтю 3 Конвенції, яка передбачає:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
8. Суд зазначає, що заявник страждав на серйозне захворювання, як зазначено у таблиці в додатку, яке вплинуло на його повсякденне життя. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.
9. Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див., наприклад, рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року та «Похлєбін проти України» (Pokhlebin v. Ukraine), заява № 35581/06, пункт 62, від 20 травня 2010 року обидва з подальшими посиланнями), а у випадку, коли це викликано медичним станом, – регулярність і систематичність нагляду та наявність плану терапевтичних заходів з метою ефективного лікування захворювань ув’язненої особи або запобігання їхньому ускладненню (див., inter alia, рішення у справах «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від
22 березня 2016 року обидва з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов’язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному ув’язненому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року обидва з подальшими посиланнями).
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд визначив недоліки у лікуванні заявника, наведені у таблиці в додатку. Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, які розглядаються у цій справі (див. рішення у справах «Невмержицький проти України» (Nevmerzhitsky v. Ukraine), заява № 54825/00, пункти 103 – 105, ЄСПЛ 2005 II, «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, пункти 104 – 106, від 28 березня 2006 року та «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява
№ 13448/07, пункти 68 – 78, від 14 жовтня 2010 року). Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі заявник не отримав всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ12. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд вважає, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в згаданому рішенні у справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), рішеннях у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року), «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року), «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року), «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine),заява № 14057/17, від 30 квітня 2020 року) та «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року).
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), пункти 89 – 95) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
15. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку);Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 29 вересня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Заяви зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(неналежна медична допомога під час тримання під вартою)
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
Основне захворювання
Недоліки у лікуванні
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)[1]
43993/19
10.08.2019
Олександр Іванович
КРЮК
1986
посттравматична фрагментована грижа спинного диску
Відсутність/затримка у проведенні медичного огляду, відсутність/затримка у наданні медикаментозного лікування
З 10.06.2017
до
18.11.2019
2 роки, 5 місяців та
9 днів
Ст. 3 – неналежні умови тримання під вартою – з 10.06.2017 до 23.04.2020, Запорізький слідчий ізолятор № 10, 2,3‑4,7 м2 на одного ув’язненого, переповненість, відсутність свіжого повітря, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність або неналежне штучне освітлення, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність або обмежений доступ до душу, низька якість продуктів харчування, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування, відсутність приватності під час користування туалетом.
п. 3 ст. 5 – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – з 08.06.2017 до 29.10.2020, не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів; ненадання оцінки особистого становища заявника щодо зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі, використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю.
п. 4 ст. 5 – надмірна тривалість перегляду законності тримання під вартою – клопотання заявника про звільнення з-під варти, подане 30.03.2019, було розглянуто Жовтневим районним судом міста Запоріжжя 23.04.2019, тобто через 24 дні.
п. 5 ст.5 – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції (див. рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява №. 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013року та «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року).
п. 1 ст. 6 – надмірна тривалість кримінального провадження – з 08.06.2017 – триває,
1 інстанція.
Ст. 13 – відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою.
Ст. 13 – відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження.
9 750
52366/19
07.11.2019
11914/20
22.02.2020
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.