© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень з практики Суду № 172
Березень 2014 року
Kurić та інші проти Словенії (справедлива сатисфакція) [ВП] - 26828/06
Рішення Великої палати від 12.3.2014 року
Стаття 41
Справедлива сатисфакція
Присудження заявникам відшкодування матеріальної шкоди, завданої їм унаслідок незаконного виключення їх з реєстру постійних жителів
Стаття 46
Пілотне рішення
Загальні заходи
Держава-відповідач повинна була запровадити на національному рівні спеціальну програму компенсацій та забезпечити її практичне виконання
Факти – Рішенням, ухваленим 26 червня 2012 року (далі – основне рішення Суду), Велика палата постановила більшістю голосів, що мало місце порушення статей 8 і 13 Конвенції, спричинене, головним чином, тим, що органи влади Словенії протягом тривалого часу не докладали зусиль для врегулювання статусу проживання заявників у країні після незаконного «виключення» їх з реєстру постійних жителів і для забезпечення їм відповідної сатисфакції. Як наслідок, це негативно позначилося і продовжувало негативно позначатися не лише на заявниках у цій конкретній справі, але також на багатьох інших громадянах. Суд вирішив застосувати процедуру пілотного рішення відповідно до статті 46 Конвенції та правила 61 Регламенту Суду і постановив, що протягом одного року з дати ухвалення основного рішення Суду держава-відповідач має запровадити як загальний захід на національному рівні спеціальну програму компенсацій.
Право – стаття 41: Велика Палата наголосила, що внаслідок «виключення» шестеро заявників, які залишилися без будь-яких словенських документів, що посвідчують особу, опинилися у правовому вакуумі і, таким чином, протягом тривалого періоду перебували в уразливому становищі, у стані правової невизначеності й незахищеності. Втрата заявниками правового статусу внаслідок виключення їх з реєстру призвела до значних матеріальних наслідків. З огляду на те, що заявників «виключили» без попереднього повідомлення і що про це вони дізналися зовсім випадково, було встановлено, що між цим незаконним заходом і завданою матеріальною шкодою існує багатобічний причинний зв’язок.
Отже, Суд розглянув питання про право заявників на справедливу сатисфакцію за матеріальну шкоду двох видів. З метою відшкодування втрат минулих доходів він присудив (кожному заявникові) компенсацію виплат соціальних допомог і (двом заявникам) компенсації виплат допомог на дітей. Суд не присудив компенсацій виплат допомоги на житло, оскільки згідно з національним законом, чинним з 2003 року, така допомога могла виплачуватися особі лише за умови наявності у неї громадянства Словенії, і оскільки заявники не довели, що виконали б умови, передбачені попереднім законом. Що стосується другого виду матеріальної шкоди (втрат майбутніх доходів), то Суд не присудив заявникам відшкодування втрат майбутніх доходів, пов’язаних з правом на пенсію, оскільки задоволення їхніх вимог про відшкодування виплат соціальної допомоги виключало для них можливість вимагати відшкодування такого роду збитків.
Стаття 46: Суд зазначив, що Уряд-відповідач не спромігся упродовж одного року з дати ухвалення основного рішення Суду запровадити на національному рівні спеціальну програму компенсацій. Водночас Уряд-відповідач не заперечував необхідності запровадження загальних заходів на національному рівні. У зв’язку з цим Велика палата належним чином урахувала той факт, що застосування закону про запровадження спеціальної програми компенсацій мало розпочатися з 18 червня 2014 року. Цей закон передбачав виплату компенсацій, розмір яких мав визначатися на підставі фіксованої суми відшкодування за кожний місяць «виключення», а також можливість вимагати додаткової компенсації. Такий підхід видавався доцільним.
Зрештою, ймовірність надходження численних заяв у майбутньому у зв’язку з системними, структурними чи подібного роду порушеннями також була важливим чинником, який мав ураховуватися в контексті недопущення нагромадження повторюваних справ. До того ж, на розгляді Суду на той час перебувало близько 65 справ, в яких фігурувало понад 1000 заявників. Отже, Велика палата постановила відкласти розгляд інших аналогічних заяв до запровадження відповідних заходів, спрямованих на виправлення становища.
(Див. рішення у справі Kurić та інші проти Словенії [ВП], № 26828/06, від 26 червня 2012 року, Інформаційний бюлетень з практики Суду № 153)
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy