Дата 04/07/2019 прийняття: Дата набуття 04/10/2019 статусу (Палата) остаточного: Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Назва: CASE OF KURT v. AUSTRIA (Application no. 62903/15) Зміст: У липні 2010 року заявниця звернулася до поліції у зв’язку з тим, що чоловік застосував до неї насильство. Вона стверджувала, що чоловік її бив уже декілька років, і ситуація погіршувалась. Поліція зазначила, що в заявниці були наявні сліди тілесних ушкоджень. Надалі було видано заборонний припис чоловікові заявниці Е. Цей припис забороняв Е. наближатись до їхнього спільного будинку, а також до будинку батьків заявниці впродовж 14 днів. Е. виконував умови припису, і нових повідомлень про випадки домашнього насильства не надходило. Незважаючи на відмову заявниці надати свідчення, 2011 року суд визнав Е. винним у нанесенні тілесних ушкоджень та особливо небезпечній поведінці і призначив йому покарання у виді трьох місяців позбавлення волі зі встановленням іспитового строку на три роки. До травня 2012 року до поліції нових повідомлень про випадки насильства Е. над заявницею не надходило. У травні 2012 року заявниця звернулася до суду із заявою про розлучення. Цього ж дня вона повідомила в поліцію про зґвалтування її чоловіком і про його погрози; вказала, що він її бив, іноді бив дітей. Заявниця боялася свого чоловіка і заявила, що хоче захистити себе та своїх дітей; поліція знову видала заборонний припис Е. Два дні потому Е. прийшов до поліції, вимагаючи надати йому можливість поспілкуватися з його дітьми. Користуючись моментом, поліція провела опитування Е., зокрема, чи бив він своїх дітей. Е. вказав, що декілька разів бив дітей, проте заради «виховної мети» і без агресії; відзначив, що його діти є для нього всім. 25 травня 2012 року Е. прийшов до школи, де навчались його діти А. та Б. і запитав учительку, чи може він поспілкуватись зі своїм сином наодинці. Вчителька, яка пізніше вказала, що не була поінформована про проблеми в сім’ї, погодилась. Коли А. не повернувся до класу, вчителька почала його шукати. А. знайшли в шкільному підвалі, застреленим у голову. Його сестра Б., яка була свідком подій, поранена не була. Поліція негайно видала ордер на арешт і розпочала розслідування, однак пізніше Е. був знайдений мертвим у своїй машині того ж дня. Він вчинив самогубство з використанням вогнепальної зброї. У лютому 2014 року заявниця ініціювала провадження про притягнення винних осіб до відповідальності. Вона стверджувала, що прокуратурі варто було клопотати про обрання Е. запобіжного заходу у виді тримання під вартою до суду, як тільки вона звернулася до поліції за фактом домашнього насильства та ризику завдання шкоди її сім’ї. Зокрема, заявниця заявляла вимогу про стягнення моральної шкоди. У листопаді 2014 року суд відхилив скаргу заявниці, зазначивши, що, маючи на руках відповідну інформацію, органи влади не вбачали ризику для життя А. Подані апеляційна та касаційні скарги заявниці також були відхилені у січні та квітні 2015 року відповідно. Констатоване Відсутність порушення статті 2 Конвенції (право на життя). порушення (стаття):
Full & Egal Universal Law Academy