© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2013 р.. Цей переклад здійснено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації дивіться повне посилання на авторське право наприкінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2013. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2013. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень із юриспруденції Суду № 164
Червень 2013 р.
Lavrechov проти Чеської Республіки- 57404/08
Рішення від 20.6.2013 р. [Секція V]
Стаття 1 Протоколу № 1
Стаття 1 § 1 Протоколу № 1
Захист права власності
Неповернення застави заявникові, незважаючи на його виправдання: відсутність порушення
Факти – У 2001 році заявника, громадянина Росії, було звинувачено в Чеській Республіці в інсайдерській торгівлі й шахрайстві та взято під варту. У наступному році він був звільнений під заставу, сума якої дорівнювала 400000 євро. Судовий процес згодом проводився в його відсутність, оскільки він знаходився за межами країни протягом тривалого часу, не підтримував зв’язок із судом стосовно розгляду своєї справи та не повідомив адресу для листування. Хоча заявника зрештою і було виправдано у вчиненні інкримінованого злочину, заставу йому не було повернено, оскільки він не виконував умов звільнення під заставу.
Право – Стаття 1 Протоколу № 1: Неповернення застави становить порушення майнових прав заявника. Цей захід відповідав вимозі законності і мав законні цілі забезпечення належного проведення кримінального судочинства, боротьби зі злочинністю та її попередження, що безперечно підпадає під сферу загальних інтересів суспільства. Навіть якщо сума застави – близько 400 000 євро – є значною, обговорювати її пропорційність треба було у момент її встановлення, а не звертання в доход держави. У даному випадку заявник не стверджував, що сума була надмірною, і був у змозі сплатити її швидко і без зайвих труднощів. Головне питання, що порушувалось у справі, полягало у тому, чи мало бути виправдання заявника взяте до уваги при прийнятті рішення про неповернення застави.
Метою призначення застави є забезпечення належного провадження у кримінальній справі і, зокрема, гарантування з’явлення обвинуваченого на слухання. У даній справі проведення судового розгляду значно ускладнювалося тим, що заявник не виконував умови звільнення під заставу. Він не з’являвся на жодне зі запланованих слухань та не надавав суду будь-якої допомоги, хоч і повинен був знати, що таким чином порушує умови свого звільнення під заставу. Це призвело до значного подовження тривалості судового розгляду й до серйозних труднощів у спробах надати заявникові певні документи. Той факт, що заявник був пізніше виправданий сам по собі не означає, що його кримінальне переслідування було незаконним або мало інші недоліки. Різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у ході судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, в таких ситуаціях держава завжди має законний інтерес забезпечити, аби особа, щодо якої існує обґрунтована підозра, не намагалась ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду. Таким чином, результат судового розгляду не має прямого відношення до питання про те, чи потрібно було звертати заставу в доход держави. Мова, скоріше, йде про те, чи було це пропорційним заходом, враховуючи порушення умов звільнення під заставу в рамках судочинства. Навіть якщо у заявника і були об’єктивні причини, у зв’язку з крадіжкою паспорта, не бути присутнім на перших слуханнях, рішення про проведення судового розгляду в його відсутність було прийнято через два роки і вісім місяців після того, як він отримав новий паспорт. За цих обставин, рішення національних судів про те, що заявник намагався уникнути кримінального переслідування, залишаючись за межами країни протягом декількох років, здається обґрунтованим. Оскільки заявник безумовно знав, що він порушував умови звільнення під заставу протягом значного періоду часу, він повинен був повідомити суду чітко і недвозначно свою адресу в Росії та продовжувати підтримувати з ним регулярний зв’язок, але він цього не зробив. Нарешті, судовий наказ про звернення застави в доход держави було видано після проведення повноцінного змагального процесу та після того, як національні суди ретельно вивчили відповідні питання та вказали вичерпні причини свого рішення. Отже, за таких обставин, рішення про звернення застави в доход держави забезпечило «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту прав заявника.
Висновок: відсутність порушення (шістьма голосами проти одного).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад рішення, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з юриспруденції Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2013.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька. Цей переклад здійснено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази даних прецедентної практики Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях, прохання звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2013.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2013.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy