Європейський суд з прав людини
Інформаційний бюлетень з практики Суду № 159
Січень 2013 року.
Legillon v. France (Лежійон проти Франції) - 53406/10
Рішення від 10. 01. 2013 [Секція V]
Стаття 6
Кримінальні процедури
Стаття 6-1
Кримінальне обвинувачення
Справедливий судовий розгляд
Рішення суду присяжних, що містить обґрунтування винесення журі присяжних обвинувального вердикту: порушення; немає порушень.
[Резюме включає також рішення у справі Agnelet v. France (Аньєле проти Франції), заява № 61198/08, рішення від 10 січня 2013]
Факти – Судом присяжних 2007 року у справі Agnelet (Ан’єле) заявника було засуджено до двадцяти років ув’язнення за вбивство. Він був коханцем і адвокатом вбитої жінки. Попередні провадження були припинені чи завершувались виправданням підсудного.
Заявника у справі Legillon (Лежійон) було засуджено Апеляційним судом присяжних до 15 років ув’язнення за зґвалтування і замахи сексуального характеру на неповнолітніх осіб віком до п’ятнадцяти років серед найближчих родичів.
Заявники скаржилися на недостатнє обґрунтування судом присяжних їх вердиктів. Їх скарги до суду касаційної інстанції були відхилені на підставі того, що вимоги Статті 6 Європейської Конвенції було задоволено.
Право - Стаття 6 § 1: Відсутність обґрунтування рішення, зважаючи на те, що провина підсудних була визнана судом присяжних, сама по собі не суперечила Конвенції. Особливості процедури в суді за участю журі присяжних необхідно було взяти до уваги. З рішення Великої Палати по справі Taxquet v. Belgium (Такске проти Бельгії) видно, що з обвинувального висновку, так само як і з питань, поставлених журі присяжних, має бути ясно, на яких доказах та фактичних обставинах з усіх, досліджених в ході судового розгляду, присяжні в результаті базувались у своїх відповідях на питання, а також що самі питання мають бути конкретними та пов’язаними з особою підсудного.
У справі Agnelet (Аньєле) заявник був єдиним підсудним, і справа була дуже складною. Обвинувальний висновок був обмежений за обсягом, оскільки передував дебатам, які мали вирішальне значення у справі. Що стосується фактичної інформації у обвинувальному висновку і її користі для розуміння обвинувального вердикту, то багато питань в силу таких обставин залишились не до кінця з’ясованими: оскільки факт вбивства не було остаточно встановлено, то пояснення з приводу зникнення жертви базувалися на гіпотетичних припущеннях. Що стосується питань до суддів і присяжних, то вони були тим більше важливими, оскільки під час наради у суддів та присяжних не було доступу до матеріалів справи, і їх рішення ґрунтувалось виключно на обставинах, розглянутих в ході змагального процесу, хоча і з урахуванням обвинувального висновку у цій справі. Крім того, справа була винятково важливою, оскільки заявника було засуджено до двадцяти років ув’язнення за вбивство, після того, як попередні провадження мали наслідком закриття справи чи виправдання підсудного. Необхідності у додаткових питаннях не було, тому лише два питання були поставлені на суді перед присяжними: чи навмисно заявник вбив жертву, і якщо так, чи було вбивство заздалегідь cпланованим. Враховуючи рівень складності справи, дані питання були стисло сформульовані і не мали посилань на конкретні обставини. Вони не посилалися на жодні конкретні обставини, які б допомогли заявнику зрозуміти, чому його визнано винним. Прокурор подав апеляцію, таким чином зробивши можливим перегляд рішення суду першої інстанції. Однак, окрім того факту, що і це рішення також не було достатньо обґрунтованим, апеляція стала підставою формування нового складу суду присяжних. Завданням нового суду присяжних, який складався з різних суддів, було у ході нових слухань переглянути матеріали справи і дати нову оцінку фактичним і юридичним питанням. Виявилось, що заявникові залишилось неясним з процесу у суді першої інстанції, чому його було засуджено у порядку апеляції новим складом суду присяжних та професійних суддів, тим більше, що у попередніх провадженнях його було виправдано. Заявник також не мав достатніх гарантій, які б дозволили йому зрозуміти, чому його було визнано винним.
Висновок: порушення (одностайно)
Стаття 41: клопотання про відшкодування шкоди не заявлено
У справі Legillon (Лежійон) заявник був єдиним підсудним і, незважаючи на серйозність обвинувачень, справа не була складною. Обвинувальний висновок був детально обґрунтованим, і судові дебати привали упродовж трьох днів. Перекваліфікація дій обзвинуваченого, що мала місце після передачі справи до судового розгляду і перед тим, як на розгляд присяжних було поставлено питання, свідчить про те, що рішення присяжних не слід ототожнювати з обвинувальним висновком. Результати дебатів, безсумнівно, дозволили підсудному зрозуміти частину міркувань суду присяжних. Дванадцять заданих питань сформували загальну картину, що не залишала незрозумілостей щодо висунутих обвинувачень. Більше того, конкретні питання стосовно обтяжувальних обставин, які полягали у родинному зв’язку між обвинуваченим та жертвами (батько й доньки), а також у віці жертв, змусили суд присяжних чітко зважити питання щодо кримінальної відповідальності заявника. Як висновок, заявнику було надано достатні гарантії, які б дали йому можливість зрозуміти обвинувальний вердикт суду.
До того ж, вже після описаних подій, було проведено реформу, і у серпні 2011 року був прийнятий закон, який додав нове положення (Стаття 365-1) до Кримінально-процесуального Кодексу. Це стало підставою для оформлення рішення присяжних у вигляді «мотивувального висновку», який додається до переліку питань. У разі засудження, обґрунтування рішення має бути засноване на фактах, які розглядались під час наради журі, і переконали суд присяжних щодо усіх звинувачень, пред’явлених обвинуваченому. Ця реформа явно суттєво зміцнила гарантії проти свавілля і, зокрема, гарантію для обвинуваченого розуміти підстави вироку, як цього вимагає Стаття 6 § 1 Конвенції.
Висновок: немає порушення (одностайно)
(Див. Taxquet v. Belgium (Такске проти Бельгії), номер заяви - 926/05, рішення від 16 листопада 2010, Інформаційний листок № 135)
© Рада Європи/ Європейський суд з прав людини, 2013
Це резюме, підготовлене Секретаріатом, не є обов’язковим для Суду.
Даний переклад опублікований за погодженням із Радою Європи і Європейським судом з прав людини і є виключною відповідальністю юридичної фірми "ILF" (перекладача).
Full & Egal Universal Law Academy