ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «МАНДРИКА ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF MANDRYKA v. UKRAINE)
(Заява № 12991/10)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
13 січня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Мандрика проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (Lәtif Hüseynov), Голова
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 09 грудня 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявою, поданою 17 лютого 2010 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Заявницю представляв пан Е. Марков, юрист, який практикує у м. Женева.
3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявницю та інформація щодо заяви наведені у таблиці в додатку.
5. Заявниця скаржилася на непроведення ефективного розслідування смерті її сина, який загинув у дорожньо-транспортній пригоді.
ПРАВО
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ пункту 1 СТАТТІ 2 КОНВЕНЦІЇ6. Заявниця скаржилася на непроведення ефективного розслідування смерті її сина, який загинув у дорожньо-транспортній пригоді. Вона посилалася на статті 2, 3 та 13 Конвенції.
7. Суд, якому належить провідна роль щодо здійснення юридичної кваліфікації фактів справи, вважає, що відповідні скарги мають розглядатися за статтею 2 Конвенції (див. рішення у справі «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 38, від 12 січня 2012 року). Відповідна частина цього положення передбачає:
Пункт 1 статті 2 Конвенції
«1. Право кожного на життя охороняється законом.»
8. Насамперед Суд зазначає, що цю справу слід розглядати з точки зору зобов’язання держави провести ефективне розслідування за процесуальним аспектом статті 2 Конвенції. Відповідні загальні принципи щодо ефективності розслідування наведені в рішенні у справі «Мустафа Тунч і Феджіре Тунч проти Туреччини» [ВП] (Mustafa Tunç and Fecire Tunç v. Turkey) [GC], заява № 24014/05, пункти 169 – 182, від 14 квітня 2015 року). Зокрема, після виникнення зобов’язання провести розслідування дотримання процесуальних вимог за статтею 2 Конвенції оцінюється на підставі декількох основних критеріїв: належність слідчих дій, оперативність розслідування, залучення членів родини померлого та незалежність розслідування. Ці елементи є взаємопов’язаними і кожен з них окремо не може бути самоціллю (там само, пункт 225).
9. До того ж це зобов’язання не є обов’язком досягнення результатів, а обов’язком вжиття заходів. Суд погоджується, що не кожне розслідування обов’язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає з викладом подій скаржника. Проте воно, у принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими – до встановлення та покарання винних осіб (див. рішення у справі «Пол та Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства» (Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom), заява № 46477/99, пункт 71, ЄСПЛ 2002‑II).
10. У керівних справах «Качурка проти Україн» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, від 15 вересня 2011 року), «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, від
17 жовтня 2013 року) та «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, від 05 листопада 2015 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
11. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. Розглядаючи факти цієї справи у контексті встановлених у його практиці зазначених принципів (див. пункти 7 – 9) і врахуючи заперечення Уряду про труднощі в отриманні усіх документів з матеріалів справи, Суд вважає, що поданих заявницею документів достатньо для його висновку, що розслідування характеризувалося різними недоліками, які підірвали здатність органів досудового розслідування встановити обставини смерті сина заявниці та відповідальних осіб, якщо такі були. Конкретні недоліки вказані в таблиці у додатку. З огляду на свою практику з цього питання та всі надані йому матеріали Суд вважає, що у цій справі розслідування не відповідало критерію ефективності.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
інші скарги13. Заявниця також висунула інші скарги за положеннями Конвенції.
14. Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 і 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ15. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
16. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), пункти 74 – 80) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
17. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Оголошує прийнятними скарги на непроведення ефективного розслідування смерті сина заявниці, а решту скарг у заяві – неприйнятними; Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 2 Конвенції;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявниці суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 січня
2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Lәtif Hüseynov)
Голова
ДОДАТОК
Заяви зі скаргами за пунктом 1 статті 2 Конвенції
(непроведення ефективного розслідування смерті, заподіяної приватними особами або за обставин, які виключають причетність представників держави)
№ заяви,
Дата подання
П.І.Б. заявника,
Рік народження
Події, що передували справі, та провадження на національному рівні
Ключові питання
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена кожному заявнику в якості компенсації судових та інших витрат
(в євро)[2]
12991/10
17.02.2010
Катерина
Яківна МАНДРИКА
1951
1. Обставини смерті
22.11.2005 автомобіль, яким керував син заявниці К., зіткнувся з вантажним автомобілем. К. і пасажири його автомобіля загинули, а водій вантажного автомобіля А. залишився живий.
2. Процес розслідування та зроблені за його результатами висновки
(i) працівники міліції провели огляд місця події одразу після дорожньо-транспортної пригоди;
(ii) 29.12.2005 слідчий відмовив у порушенні кримінальної справи, оскільки згідно з висновками автотехнічного дослідження від 12.12.2005 зіткнення спричинив К. 10.01.2006 прокуратура Донецької області (далі – ПДО) скасувала цю постанову та направила матеріали справи до міліції для проведення додаткової перевірки.
(iii) 05.05.2006 заявницю повідомили, що за порушення кримінально-процесуального законодавства на слідчого було накладено дисциплінарне стягнення, оскільки він провів огляд тіл потерпілих за відсутності судово-медичного експерта, а також вилучив особисті речі потерпілих, не зробивши запис про це в офіційному протоколі;
(iv) 10.06.2006 працівники міліції повторно відмовили у порушенні кримінальної справи з тих самих підстав, врахувавши висновок автотехнічного дослідження, проведеного 26.04.2006. 17.08.2006 ПДО скасувала постанову та порушила кримінальну справу за підозрою у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть. Прокуратура встановила, що слідчий міліції не вжив усіх доступних заходів для встановлення способу, в який відбулося зіткнення, і необхідно було провести відтворення обстановки та обставин події;
(v) 20.09.2006 працівники міліції відмовили у задоволенні клопотання захисника заявниці про надання копії постанови про порушення кримінальної справи у зв’язку з ненаданням заявниці статусу потерпілої;
(vi) 02.06.2007 за вимогою заявниці слідчий призначив комісійну судово-медичну та автотехнічну експертизи щодо причин зіткнення. 30.07.2009 експерти склали висновок, вважаючи, що дорожньо-транспортну пригоду спричинив К. Всього було проведено п’ять експертиз транспортного засобу. 25.08.2009 слідчий, враховуючи, зокрема, висновки експертів, вважав встановленим, що зіткнення спричинив К., та відмовив у порушенні кримінальної справи щодо водія вантажного автомобіля А. у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину;
(vii) 27.11.2009 слідчий закрив кримінальну справу у зв’язку зі смертю ймовірного порушника К. 01.12.2009 ПДО скасувала цю постанову як передчасну та необґрунтовану;
(viii) 14.06.2010 ПДО повідомила заявницю про порушення дисциплінарного провадження стосовно слідчого, який вів її справу, за фактом недотримання кримінально-процесуального законодавства;
(ix) 15.10.2010 кримінальну справу знову закрили з тих самих підстав, що і 27.11.2009;
(x) 27.02.2012 працівники міліції відмовили у задоволенні клопотання заявниці про надання копій висновків судово-медичних експертиз у зв’язку з ненаданням заявниці статусу потерпілої у провадженні. Працівники міліції також зазначили, що з висновками цих експертиз заявниця могла ознайомитися у надісланій їй копії постанови від 15.10.2010;
(xi) 16.03.2012 ПДО скасувала постанову від 15.10.2010. 19.03.2013 слідчий закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діянні складу злочину. 21.03.2013 ПДО повідомила заявницю, що 20.03.2013 вона скасувала постанову від 19.03.2013 як передчасну та необґрунтовану. Цим же листом заявницю повідомили про відсутність підстав для надання їй статусу потерпілої; вона була свідком у провадженні та не мала права ознайомлюватися з матеріалами справи.
Згідно з твердженнями Уряду 17.06.2013 провадження було закрито.
Права заявниці як потерпілої не були належним чином захищені (рішення у справах «Сергій Шевченко проти України» (Sergey Shevchenko v. Ukraine), заява № 32478/02, пункт 74, від 04 квітня 2006 року; «Маснєва проти України» (Masneva v. Ukraine), заява № 5952/07, пункт 56, від 20 грудня 2011 року та «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року),
постанови про відмову у порушенні провадження виносилися без належного розгляду обставин справи (рішення у справі «Олейнікова проти України» (Oleynikova v. Ukraine), заява № 38765/05, пункти 80 і 81, від
15 грудня 2011 року з подальшими посиланнями),
на етапі досудового слідства було вжито недостатньо заходів (рішення у справі «Качурка проти України» (Kachurka v. Ukraine), заява № 4737/06, пункт 52, від 15 вересня 2011 року),
національні органи влади самі критикували процес проведення розслідування у зв’язку з його неефективністю (рішення у справах «Принда проти України» (Prynda v. Ukraine), заява № 10904/05, пункт 56, від 31 липня 2012 року та «Поживотько проти України» (Pozhyvotko v. Ukraine), заява № 42752/08, пункт 40, від
17 жовтня 2013 року),
відсутність ретельності та оперативності підірвала здатність органів державної влади встановити обставини справи (рішення у справах «Ігор Шевченко проти України» (Igor Shevchenko v. Ukraine), заява № 22737/04, пункт 60, від 12 січня 2012 року; «Зубкова проти України» (Zubkova v. Ukraine), заява № 36660/08, пункт 40, від 17 жовтня 2013 року),
незвично велика кількість повторних судово-медичних експертиз (рішення у справі «Басюк проти України» (Basyuk v. Ukraine), заява № 51151/10, пункт 68, від 05 листопада 2015 року),
6 000
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці.