ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «МАНОЙЛОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF MANOYLOV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 21845/20 та 3 інші –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
10 червня 2021
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням
У справі «Манойлов та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Йован Ілієвський (Jovan Ilievski),
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2021 року постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. У заяві № 45961/20 заявник також подав інші скарги відповідно до положень Конвенції.
ПРАВООБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ № КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися на їхнє покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. Вони посилалися, прямо або по суті, на статтю 3 Конвенції, яка передбачає таке:
Стаття 3
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
7. Суд повторює, що Конвенція не забороняє застосування покарання у виді довічного позбавлення волі до осіб, яких було визнано винними у вчиненні особливо тяжких злочинів, наприклад, у вбивстві. Однак для того, щоб таке покарання відповідало вимогам статті 3 Конвенції, воно має бути de jure та de facto скоротним, що означає як наявність у засудженого перспективи звільнення, так і можливість перегляду. Основа такого перегляду повинна охоплювати оцінку наявності законних підстав пенологічного характеру для подальшого тримання засудженого під вартою. До цих підстав належить покарання, стримування, захист суспільства та реабілітація. Співвідношення між ними необов’язково є сталим і може змінюватися упродовж відбування покарання, тому підстави, які спочатку виправдовували тримання під вартою, можуть не виправдовувати його після тривалого строку відбування покарання. Наголошується на важливості реабілітації, оскільки саме в цьому наразі полягає акцент у політиці країн Європи щодо обрання покарань, як це відображено у практиці Договірних держав, відповідних стандартах, прийнятих Радою Європи, та відповідних міжнародних документах (див. рішення у справі «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства» [ВП] (Vinter and Others v. the United Kingdom) [GC], № 66069/09 та 2 інші, пункти 59-81, ЄСПЛ 2013 (витяг)).
8. У керівній справі «Петухов проти України (№ 2)» (Petukhov v. Ukraine (no. 2) (заява № 41216/13, від 12 березня 2019 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.ІНШІ СКАРГИ
11. У заяві № 45961/20 заявник також подав інші скарги за різними статтями Конвенції.
12. Суд розглянув цю заяву та вважає, що з огляду на всі наявні у нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, встановленим у статтях 34 та 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Петухов проти України
(№ 2)» (Petukhov (no. 2)) Суд вважає, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНОВирішує об’єднати заяви;Оголошує скарги щодо покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення прийнятними, а решту заяви № 45961/20 – неприйнятною;Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції щодо покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення;Постановляє, що встановлення порушення само по собі становить справедливу сатисфакцію.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 червня 2021 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду. 1} {signature_p_2}
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтею 3 Конвенції
(покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Назва суду
Дата покарання у виді довічного позбавлення волі
Рішення суду про залишення вироку без змін
21845/20
15.05.2020
Василь Миколайович МАНОЙЛОВ
1974
Валерій Олександрович Сувалов,
м. Вінниця
Апеляційний суд Миколаївської області, 20.06.2007
Верховний Суд України,
23.01.2008
23931/20
28.04.2020
Віталій Іванович ТУРЧЕНЕНКО
1976
Довгинцівський районний суд Кривого Рогу, 19.03.2002
Верховний Суд України,
21.10.2003
34052/20
11.06.2020
Костянтин Михайлович САМБОРСЬКИЙ
1990
Апеляційний суд Вінницької області, 28.11.2012
Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 14.03.2013
45961/20
07.10.2020
Раймонд Митович КОЛОМБАЙ
1984
Максим Олександрович Ревякін,
м. Харків
Донецький апеляційний суд,
01.10.2004
Верховний Суд України,
01.12.2005
Full & Egal Universal Law Academy