© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційний бюлетень практики Суду № 174
Травень 2014
Marguš проти Хорватії [ВП] - 4455/10
Рішення від 27.5.2014 [GC]
Стаття 4 Протоколу № 7
Право не бути засудженим чи покараним двічі
Засудження за військові злочини солдата, якого раніше було амністовано: Стаття 4 Протоколу № 7 не застосовується
Факти - Заявника, члена хорватської армії, було звинувачено у вбивстві та інших тяжких злочинах, скоєних в 1991 році під час війни в Хорватії. Деякі обвинувачення згодом було знято. У 1997 році суд першої інстанції під головуванням судді М.К. закрив провадження щодо решти обвинувачень згідно із Законом «Про загальну амністію», яким надавалася амністія за всі злочини, скоєні у зв’язку з війною в Хорватії в період з 1990 по 1996 рік, за винятком діянь, які становили найсерйозніші порушення гуманітарного права або військові злочини. У 2007 році Верховний суд, розглянувши подане державним прокурором клопотання про захист законності, визнав рішення про закриття провадження стосовно заявника таким, що порушило Закон «Про загальну амністію». Зокрема, він зазначив, що заявник скоїв інкриміновані злочини в якості члена резервних сил після того, як закінчилося його чергування, а тому жодного значущого зв’язку між інкримінованими злочинами і війною, як це вимагав Закон, не було.
Паралельно, заявника було засуджено за обвинуваченням у військових злочинах у другому кримінальному провадженні. Це провадження велося колегією у складі трьох суддів, до якої увійшов і суддя М.К. Під час заключних дебатів заявника було видалено із зали судового засідання після того, як його було двічі попереджено у зв’язку з тим, що він перебивав заступника державного прокурора. Його адвокат залишався в залі судового засідання і представив його заключні доводи. Суд визнав заявника винним у військових злочинах і засудив його до позбавлення волі строком на чотирнадцять років. При розгляді апеляції Верховний суд залишив у силі вирок з трьох причин: по-перше, два судові провадження не були однією й тією ж справою, а тому суддя М.К. міг брати участь в обох провадженнях; по-друге, видалення заявника із зали судового засідання було виправдане; по-третє, вирішення справи не мало преюдиціальної сили, оскільки фактичні обставини злочинів у другому провадженні були значно ширшими за своїми межами, ніж фактичні обставини в першому провадженні, беручи до уваги те, що заявник був звинувачений в порушенні міжнародного права, зокрема Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року. Заявник подав конституційну скаргу, яку зрештою було відхилено.
Право - Стаття 6 § 1: Заявник скаржився, що той самий суддя брав участь у двох судових провадженнях проти нього в порушення вимоги щодо неупередженості. Проте той лише факт, що суддя брав участь в обох провадженнях, не був несумісним з цією вимогою. У першому провадженні він не виносив вироку, яким заявника було б визнано винуватим чи невинуватим, а жодні докази, які б мали відношення до визначення його провини, ніколи не вивчалися.
Висновок: немає порушення (одноголосно).
Стаття 6 §§ 1 і 3 (с): Що стосується скарги заявника на те, що в порушення його права на захист його було позбавлено права брати участь в заключних дебатах, Суд зазначив, що якщо обвинувачений порушує порядок в залі суду, то не можна очікувати, що суд залишиться пасивним і дозволить таку поведінку. Враховуючи, що заявника було видалено із залу судового засідання після двох попереджень не переривати заключні дебати заступника державного прокурора, а також те, що адвокат заявника залишався в залі судового засідання і представив заключні доводи заявника, порушення статті 6 §§ 1 і 3 (с) не було.
Висновок: немає порушення (одноголосно).
Стаття 4 Протоколу № 7: Заявник скаржився на порушення свого права не бути засудженим двічі. Суд визнав, що в обох провадженнях заявник обвинувачувався в тих самих злочинах. Однак існували дві різні ситуації щодо обвинувачень, висунутих в першому провадженні: прокурор зняв обвинувачення щодо двох інкримінованих вбивств, а провадження щодо двох інших інкримінованих вбивств і обвинувачення в тяжкому пораненні було припинене ухвалою окружного суду, винесеною на підставі Закону «Про загальну амністію».
(а) Зняті обвинувачення - щодо звинувачень, які були зняті прокурором у першому провадженні, Суд вкотре повторив, що припинення кримінальної справи прокурором не становить ані засудження, ані виправдання, а тому стаття 4 Протоколу № 7 не застосовується.
Висновок: неприйнятна скарга (одноголосно).
(b) Припинення провадження за Законом «Про загальну амністію» - Що стосується припинення першого провадження на підставі Закону «Про загальну амністію», Суд зазначив, що заявника було неправильно амністовано за діяння, які складали серйозні порушення основних прав людини, захищених статтями 2 і 3 Конвенції. Держави зобов’язані переслідувати такі діяння, як катування і навмисні вбивства. Крім того, в міжнародному праві існує зростаюча тенденція вважати неприпустимими амністування за серйозні порушення прав людини. На підтримку цього спостереження Суд послався на декілька міжнародних органів, судів і конвенцій, у тому числі на Комітет ООН з прав людини, Міжнародний кримінальний трибунал по колишній Югославії і Міжамериканський суд з прав людини. Крім того, навіть якщо й припустити, що амністування можливе за таких особливих обставини, як процес примирення, та/або за наявності певної форми компенсації для жертв, амністія, застосована до заявника в даній справі, все одно була б неприйнятною, оскільки жодних ознак того, що такі обставини мали місце в його справі, не було. Таким чином, новий обвинувальний висновок проти заявника за військові злочини в другому провадженні відповідав вимогам статей 2 і 3 Конвенції, а тому стаття 4 Протоколу № 7 не була застосовна.
Висновок: неприйнятна скарга (шістнадцять голосів проти одного).
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy