ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «МАРТИНЧУК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
(CASE OF MARTYNCHUK AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 69195/17 та 4 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
01 грудня 2022 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Мартинчук та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), Голова,
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 10 листопада 2022 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на незаконне тримання під вартою. Вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися, головним чином, на незаконне тримання під вартою. Вони посилалися, прямо чи по суті, на пункт 1 статті 5 Конвенції, який передбачає:
Пункт 1 статті 5 Конвенції
«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
...
(c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;»
7. Суд повторює, що стаття 5 Конвенції разом зі статтями 2, 3 та 4 Конвенції гарантує основні серед фундаментальних прав, які захищають фізичну недоторканність особи, і тому важливість цієї статті є першочерговою. Її головною метою є запобігання свавільному або несправедливому позбавленню свободи (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункт 84, ЄСПЛ 2016 (витяги) з подальшими посиланнями).
8. Коли постає питання про «законність» взяття під варту, у тому числі, чи було дотримано «порядок, встановлений законом», Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Однак лише дотримання національного законодавства недостатньо: окрім того, пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «С., В. та А. проти Данії» [ВП] (S., V. and A. v. Denmark) [GC], заяви № 35553/12, № 36678/12 та № 36711/12, пункт 74, від 22 жовтня 2018 року з подальшими посиланнями).
9. У керівних справах, зазначених у таблиці в додатку, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тримання заявників під вартою не відповідало пункту 1 статті 5 Конвенції.
11. Отже, ці скарги, наведені в таблиці у додатку, є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ12. Заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Отже, вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд вважає, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 158 – 181, від 04 липня 2019 року); «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункт 85, від 10 лютого 2011 року; «Г.Б. та інші проти Туреччини (G.B. and Others v. Turkey), заява № 4633/15, пункт 176, від 17 жовтня 2019 року; «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року; та «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року.
ІНШІ СКАРГИ13. У заявах № 69195/17, № 50594/18 та № 50595/18 заявники висунули також інші скарги за різними статтями Конвенції.
14. Суд розглянув ці скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього документів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції вони не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
З цього випливає, що ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
15. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, уразі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
16. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Малик проти України» (Malyk v. Ukraine), заява № 37198/10, від 29 січня 2015 року) Суд вважає за доцільне присудити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, і відхиляє будь-які додаткові вимоги щодо справедливої сатисфакції, висунуті заявниками.
17. Суд також вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує прийнятними скарги на незаконне тримання під вартою та інші скарги за усталеною практикою Суду, як зазначено у таблиці в додатку, а решту скарг у заявах № 69195/17, № 50594/18 та № 50595/18 – неприйнятними;Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв’язку з незаконним триманням під вартою;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку); Постановляє, що(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 01 грудня 2022 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
{Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Мартіньш Мітс
(Mārtiņš Mits)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 5 Конвенції
(незаконне тримання під вартою)
№
№ заяви Дата подання
П.І.Б. заявника Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Період незаконного тримання під вартою
Конкретні скарги
Відповідне рішення на національному рівні
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро))[1]
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат (в євро)[2]
69195/17
06.09.2017
Станіслав Олександрович МАРТИНЧУК
1988
Собина Павло Миколайович
м. Охтирка
з 11.08.2016 до 12.08.2016
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року)
протокол затримання від 11.08.2016
п. 5 ст. 5 Конвенції - відсутність або надання неналежного відшкодування за незаконне затримання або тримання під вартою
2 340
250
9655/18
12.02.2018
Ігор Григорович БОНДАРЕНКО
1966
Дульський Олександр Леонідович
м. Київ
З 24.05.2017 до 25.05.2017
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справах «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року)
протокол затримання від 24.05.2017
п. 3 ст. 5 Конвенції – відсутність відповідних та достатніх підстав для тримання під вартою з 24.05.2017 до 12.09.2017
на підставі однотипного обґрунтування без зазначення індивідуальних обставин, пов’язаних із ситуацією заявника.
2 600
250
50594/18
27.09.2018
Володимир Миколайович
ГРЕБЕНЮК
1980
Бондаренко Ігор Валерійович
м. Київ
З 29.03.2018 до 31.03.2018
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справі «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83 – 85, від 17 вересня 2020 року)
протокол затримання від 29.03.2018
п. 4 ст. 5 Конвенції - недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою – рішення Шевченківського районного суду
міста Києва від 31.03.2018 - суд належним чином не розглянув скаргу заявника щодо законності його затримання;
суд не розглянув основні твердження заявника щодо законності тримання його під вартою, повністю проігнорувавши їх
2 340
250
50595/18
27.09.2018
Вадим Валерійович
МОСКАЛЕНКО
1993
Борисов Максим Петрович
м. Київ
З 29.03.2018 до 30.03.2018
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справі «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83–85, від 17 вересня 2020 року)
протокол затримання від 29.03.2018
п. 4 ст. 5 Конвенції - недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою – рішення Шевченківського районного суду
міста Києва від 30.03.2018 та від 31.03.2018 – суд належним чином не розглянув скаргу заявника щодо законності його затримання;
суд не розглянув основні твердження заявника щодо законності тримання його під вартою, повністю проігнорувавши їх
2 340
250
20292/20
12.03.2020
Федір Федорович ФЕДОРЧУК
1971
Захаров Олексій Володимирович
м. Київ
З 17.08.2019 до 19.08.2019
відсутність законних підстав для затримання без попередньої ухвали суду (рішення у справі «Строган проти України» (Strogan v. Ukraine), заява № 30198/11, пункти 88 і 89, від 06 жовтня 2016 року та «Грубник проти України» (Grubnyk v. Ukraine), заява № 58444/15, пункти 83–85, від 17 вересня 2020 року)
протокол затримання від 17.08.2019
п. 3 ст. 5 Конвенції - відсутність відповідних та достатніх підстав для тримання під вартою - тримання під вартою з 17.08.2019 до 14.08.2020, використання однотипного формулювання без здійснення оцінки індивідуальних обставин справи заявника;
п. 4 ст. 5 Конвенції - недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою – Печерський районний суд міста Києва та Київський апеляційний суд не розглянули питання законності затримання заявника 17.08.2019; суди не розглянули основні твердження заявника щодо законності тримання його під вартою, повністю проігнорувавши їх
2 600
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.
[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.