ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «МІНАЄВ ТА КОРЖ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF MINAYEV AND KORZH v. UKRAINE)
(Заяви № 82724/17 та № 40291/18)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
16 грудня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Мінаєв та Корж проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Лятіф Гусейнов (Latif Hüseynov), Голова,
Ладо Чантурія (Lado Chanturia),
Арнфінн Бордсен (Arnfinn Bårdsen), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 25 листопада 2021 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено в той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі
статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання їх під вартою. У заяві № 82724/17 заявник також висунув скарги за пунктом 4 статті 5 Конвенції у зв’язку з тими самими фактами.
ПРАВО
ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися на відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання їх під вартою. Вони, прямо чи по суті, посилалися на пункт 3 статті 5 Конвенції, яка передбачає:
«Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті ... має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.»
7. Суд повторює, що відповідно до його усталеної практики за пунктом 3 статті 5 Конвенції існування обґрунтованої підозри, що ув’язнений вчинив злочин, є умовою sine qua non для законності тривалого тримання під вартою, але зі спливом деякого часу цього вже недостатньо. У таких випадках Суд повинен встановити, чи продовжували інші підстави, наведені органами судової влади, виправдовувати позбавлення свободи. Якщо такі підстави були «відповідними» та «достатніми», Суд також повинен з’ясувати, чи продемонстрували компетентні національні органи влади «особливу ретельність» під час здійснення провадження. Суд також встановив, що органами державної влади має бути переконливо обґрунтовано будь-який період тримання під вартою, яким би коротким він не був. Вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи державної влади зобов’язані розглянути альтернативні засоби забезпечення її явки до суду. Вимога до суду надати «відповідні» та «достатні» підстави тримання під вартою – додатково до обґрунтованої підозри – застосовується вже при ухваленні першого рішення щодо тримання під вартою під час досудового розслідування, тобто «негайно» після затримання (див. серед інших джерел рішення у справі «Бузаджи проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova) [GC], заява № 23755/07, пункти 87 та 102, від
05 липня 2016 року).
8. У керівній справі «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 158 – 181, від 04 липня 2019 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі наявні в нього матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для тримання заявників під вартою під час досудового розслідування.
10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
СКАРГА ЗА ПУНКТОМ 4 СТАТТІ 5 КОНВЕНЦІЇ11. Щодо скарги за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заяві № 82724/17 Суд вважає, що він розглянув основні юридичні питання, порушені в цій заяві. Таким чином, Суд доходить висновку, що ця скарга є прийнятною, але немає необхідності у винесенні окремого рішення стосовно неї (див. рішення у справі «Центр юридичних ресурсів в інтересах Валентина Кимпеану проти Румунії» [ВП] (Centre for Legal Resources on behalf of Valentin Câmpeanu v. Romania) [GC], заява № 47848/08, пункт 156, ЄСПЛ 2014 та, наприклад, рішення у справі «Намчил-Оол та інші проти Росії» [Комітет] (Namchyl-Ool and Others v. Russia) [Committee], заява
№ 29715/11 та 27 інших, пункт 22, від 10 червня 2021 року).
12. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 66, від 20 жовтня
2016 року) Суд вважає за доцільне присудити заявнику у заяві № 40291/18 суми, зазначені в таблиці у додатку. Щодо заявника у заяві № 82724/17, Суд не присуджує нічого, оскільки він не подав свої вимоги щодо справедливої сатисфакції відповідно до Правила 60 Регламенту Суду, хоча йому було запропоновано це зробити.
14. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
Вирішує об’єднати заяви;Оголошує заяви прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв’язку з відсутністю відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою;Вирішує, що немає необхідності розглядати скаргу за пунктом 4 статті 5 Конвенції у заяві № 82724/17;Постановляє, що:(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику у заяві № 40291/18 суму, зазначену в таблиці у додатку; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 16 грудня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Лятіф Гусейнов
(Latif Hüseynov)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 3 статті 5 Конвенції
(відсутність відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б. заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Період тримання під вартою, враховуючи цілодобовий домашній арешт, якщо застосовувався
Суд, що постановив ухвалу про тримання під вартою/розглянув апеляційну скаргу
Конкретні недоліки
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)[1]
Сума, присуджена кожному заявнику в якості компенсації судових та інших витрат у кожній заяві (в євро)[2]
1.
82724/17
23.11.2017
Микола Ігорович МІНАЄВ
1969
Субота Михайло Іванович
м. Ужгород
22.05.2017 – 10.07.2018
Ужгородський міський суд Закарпатської області
використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю; використання шаблонних формулювань під час продовження строку тримання під вартою
–
–
2.
40291/18
14.08.2018
Євген Володимирович КОРЖ
1979
Чудовський Ігор В’ячеславович
м. Буча
23.02.2018 - 23.04.2018
Новоайдарський міський суд Луганської області
наведення судом підстав, які з часом стали неналежними, використання припущень у зв’язку з відсутністю будь-яких обґрунтованих підстав щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю
2 000
250
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
[2]Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.