CASE OF MOGYLA AND OTHERS v. UKRAINE - [Ukrainian Translation] by the Office of the Agent before the European Court of Human Rights

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

 

П’ЯТА СЕКЦІЯ

СПРАВА «МОГИЛА ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»

(CASE OF MOGYLA AND OTHERS v. UKRAINE)

(Заява № 1129/18 та 2 інші заяви –

див. перелік у додатку)

 

 

 

 

 

 

РІШЕННЯ

 

СТРАСБУРГ

26 лютого 2026 року

 

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Могила та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова,

Діана Сирку (Diana Sârcu),

Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 05 лютого 2026 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1.  Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).

2.  Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).

ФАКТИ

3.  Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4.  Заявники скаржилися за статтею 6 Конвенції на обмеження їхнього доступу до суду. У заяві № 1129/18 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО        ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5.  Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

     СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 КОНВЕНЦІЇ

6.  Заявники скаржилися, головним чином, на обмеження доступу до суду. Вони посилалися, прямо або по суті, на пункт 1 статті 6 Конвенції.

7.  Суд повторює, що право на доступ до суду, тобто право ініціювати у судах провадження у цивільних справах, є невід’ємним елементом, притаманним праву, закріпленому пунктом 1 статті 6 Конвенції. Однак, це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які не забороняють або не скорочують доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана (див. рішення у справах «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), від 21 лютого 1975 року, пункт 36, Серія А № 18, «Пономаренко проти України» (Ponomarenko v. Ukraine), заява № 13156/02, пункт 36, від 14 червня 2007 року, «Мацюк проти України» (Matsyuk v. Ukraine), заява № 1751/03, пункт 28, від 10 грудня 2009 року та «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), заява № 49526/07, пункт 25, від 09 березня 2017 року).

8.  У керівних справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, пункти 52 – 67, ЄСПЛ 2001-VI), «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova), заява № 32268/02, пункти 31 – 36, від 07 червня 2007 року), «Чорап проти Молдови» (Ciorap v. Moldova), заява № 12066/02, пункти 93 – 96, від 19 червня 2007 року) та «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine), заява № 37878/02, пункти 51 – 53, від 28 лютого 2008 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9.  Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі відповідні обмеження підірвали саму суть права заявників на доступ до суду.

10.  Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

   ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

11.  У заяві № 1129/18 заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.

  ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12.  З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Кузьменко проти України» (Kuzmenko v. Ukraine), пункт 41) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО     Вирішує об’єднати заяви;     Оголошує заяви прийнятними;     Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з обмеженнями у доступі до суду;     Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку);     Постановляє, що:  упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;  із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 26 лютого
2026 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.

 

Вікторія Марадудіна

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
Голова

 

ДОДАТОК

Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції

(обмеження у доступі до суду)

№

№ заяви

Дата подання

П.І.Б. заявника

Рік народження
/Реєстрації

 

П.І.Б. представника та місцезнаходження

Ключова проблема, яка обмежила доступ до суду

Практика

Факти та відповідна інформація

Інші скарги за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної шкоди (в євро)[1]

Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат

(в євро)[2]

   

1129/18

21.12.2017

Вадим Миколайович МОГИЛА

1986

 

 

 

Відсутність згоди між різними судами щодо підсудності справи

Рішення у справі «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine), заява № 37878/02, пункти 51 – 53, від 28 лютого 2008 року

Після декількох повторних розглядів адміністративного позову заявника від 24.11.2008, в якому оскаржувалася відмова міської ради у надання йому земельної ділянки, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26.01.2011 підтвердив, що позов слід було розглядати в порядку адміністративного судочинства. Хоча під час другого розгляду 30.09.2014 Вищий адміністративний суд України повторно повернув справу до адміністративного суду першої інстанції на новий розгляд, 21.06.2017 він ухвалив, що позов підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, та закрив провадження. Таким чином, позов заявника не був розглянутий по суті.

п. 1 ст. 6 Конвенції – надмірна тривалість цивільного провадження – з 24.11.2008 до 21.06.2017, 3 інстанції (див. рішення у справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), заява № 23853/02, від 30 листопада 2006 року),

 

ст. 13 Конвенції - відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю цивільного провадження – (див. рішення у справі «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine), заява № 23853/02, від 30 листопада 2006 року)

2 300

-

   

50410/18

09.01.2019

Петро Іванович СТЕЦЕНКО

1974

 

 

 

непосильна ставка судового збору у провадженні та/або ненадання правової допомоги

Рішення у справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, пункти 52 – 67, ЄСПЛ 2001-VI; «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova), заява № 32268/02, пункти 31 – 36, від 07 червня 2007 року

 

Ухвалою від 21.06.2018, залишеною без змін 17.09.2018 Верховним Судом, у провадженні за позовом заявника щодо відмови районного суду надати йому доступ до матеріалів справи стосовно його майна, Київський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні його клопотання про повне або часткове звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати у розмірі приблизно 34 євро у зв’язку з, як стверджувалося, відсутністю у нього коштів. На підтвердження свого клопотання він надав офіційні довідки з Державної фіскальної служби, які підтверджували щомісячний дохід його сім’ї у розмірі приблизно 139 євро, що було значно менше за встановлений прожитковий мінімум для сім’ї. Апеляційний суд встановив, що заявником «не було надано суду належних доказів, які б підтверджували його скрутне майнове становище», не навівши додаткових пояснень.

 

1 500

-

   

34853/24

08.11.2024

ТОВ «ФІРМА СВІТЛАНА»

1996

 

Плескач В’ячеслав Юрійович

с. Гожули

 

непосильна ставка судового збору у провадженні та/або ненадання правової допомоги

Рішення у справах «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, пункти 52 – 67, ЄСПЛ 2001-VI; «Малахов проти Молдови» (Malahov v. Moldova), заява № 32268/02, пункти 31 – 36, від 07 червня 2007 року; «Телтронік-КАТВ» проти Польщі» (Teltronic-CATV v. Poland), заява № 48140/99, пункти 50 – 64, від 10 січня 2006 року; «Нальбант та інші проти Туреччини» (Nalbant and Others v. Turkey), заява № 59914/16, пункт 32 – 47, від 03 травня 2022 року

Ухвалою від 26.07.2024 у господарському провадженні щодо реєстрації права власності Господарський суд Полтавської області відмовив у задоволенні клопотання підприємства-заявника про звільнення або відстрочення сплати судового збору у розмірі 27 252 українських гривень (далі – грн; приблизно 650 євро) у зв’язку з, як стверджувалося, відсутністю у нього коштів (доходу чи активів), на підтвердження чого підприємство надало копії своїх фінансових звітностей та банківських виписок. Суд обґрунтував це тим, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» лише фізичні, а не юридичні особи могли бути звільнені від обов’язку сплати судового збору. 31.07.2024 суд повернув позовну заяву у зв’язку з несплатою судового збору. Ухвалою від 12.08.2024 Східний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні клопотання підприємства-заявника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 422 грн (приблизно 60 євро) з тим самим обґрунтуванням. 11.09.2024 апеляційний суд повернув апеляційну скаргу підприємства-заявника на ухвалу від 26.07.2024 у зв’язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. 20.09.2024 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження, по суті, підтримавши обґрунтування апеляційного суду.

 

1 500

250

 

[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам

[2] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

Full & Egal Universal Law Academy