П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «МОРОЗОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF MOROZOV AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 2318/07 та 3 інші –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
У текст рішення 21 серпня 2017 року було внесено зміни
відповідно до Правила 81 Регламенту Суду.
СТРАСБУРГ
08 березня 2018 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Морозов та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи Комітетом, до складу якого увійшли:
Андре Потоцький (André Potocki), Голова,
Сіофра О’Лірі (Síofra O’Leary),
Мартіньш Мітс (Mārtiņš Mits), судді,
а та Лів Тігерштедт (Liv Tigerstedt), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 15 лютого 2018 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у переліку в додатку.
4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заявах № 2318/07 та № 65272/12 заявники скаржились також за іншими положеннями Конвенції.
ПРАВО
I. ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися, зокрема, що тривалість цивільних проваджень у їхніх справах була несумісною із вимогою «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:
Пункт 1 статті 6
«При визначенні його цивільних прав та обов’язків....кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку [а] ... судом...»
Стаття 13
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.»
7. Щодо заяви № 44063/08, яка була подана 12 серпня 2008 року, Уряд зазначив, що заявник не дотримався шестимісячного строку відповідно до пункту 1 статті 35 Конвенції, оскільки остаточне рішення у справі заявника було винесено 26 вересня 2007 року. Уряд, посилаючись на положення національного законодавства, стверджував, що заявник мав би отримати копію цього рішення без значної затримки.
8. Суд зазначає, що твердження Уряду ґрунтується на припущенні, у той час як заявник надав відповідне пояснення та документальне підтвердження, що остаточне рішення у його справі було вручено йому 13 лютого 2008 року, тобто менш ніж за шість місяців до подання його заяви до Суду.
9. У світлі наведеного, Суд доходить висновку, що відповідна заява не може бути відхилена у зв’язку з недотриманням шестимісячного строку.
10. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмету спору для заявників (див. рішення у справі «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ЄСПЛ 2000-VII).
11. У справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine) (заява № 23786/02, від 30 листопада 2006 року) Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
12. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цих справах тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
13. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.
14. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО УСТАЛЕНОЇ ПРАКТИКИ СУДУ
15. Заявники у заявах № 2318/07 та № 65272/12 подали інші скарги щодо невиконання рішень національних судів, відповідно до Конвенції з огляду на усталену практику Суду (див. перелік у додатку).
16. Суд вирішує, що ця частина заяв є продовженням рішення у справі Бурмич та має розглядатися згідно з передбаченою у ньому процедурою (див. рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (Burmych and Others v. Ukraine) (вилучення з реєстру) [ВП], заяви № 46852/13 та інші, пункт 221, від 12 жовтня 2017 року), тобто вони мають бути вилучені з реєстру та передані Комітету міністрів Ради Європи з метою їх вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, від 15 жовтня 2009 року).
IV. ІНШІ СКАРГИ
17. У заяві № 2318/07 заявник скаржився також за іншими статтями Конвенції.
18. Суд розглянув заяву та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали та належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.
V. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
19. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
20. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див. зокрема, рішення у справі «Красношапка проти України» (Krasnoshapka v. Ukraine, № 23786/02, пункти 61 і 66, від 30 листопада 2006 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку.
21. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об’єднати заяви;
2. Вирішує вилучити з реєстру справ Суду частину заяв № 2318/07 та 65272/12 щодо невиконання або тривалого виконання рішень національних судів відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи з метою їх вирішення в рамках вжиття заходів загального характеру на виконання зазначеного вище пілотного рішення у справі Іванов.
3. Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності у національному законодавстві будь-якого ефективного засобу юридичного захисту (див. перелік у додатку), а решту скарг у заяві № 2318/07 – неприйнятними;
4. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1
статті 6 та статті 13 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень;
5. Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 08 березня 2018 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Лів Тігерштедт
(Liv Tigerstedt)
В.о. заступника Секретаря
Андре Потоцький
(André Potocki)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції
(надмірна тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№.
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
дата народження
Початок провадження
Завершення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Інші скарги відповідно до усталеної практики
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і судових та інших витрат
(в євро) [1]
2318/07
19/12/2006
Анатолій Миколайович Морозов
03/02/1955
21/05/1999
10/10/2002
15/12/1999
14/12/2010
6 місяців та 25 днів
3 інстанції
8 років, 2 місяці та 5 днів
3 інстанції
Пункт 1 статті 6– невиконання або тривале виконання рішень національних судів – тривале невиконання рішення Нижнєгорського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 березня 2004 року[2]
1 600
44063/08
12/08/2008
Георгій Дмитрович Паршин
10/10/1932
27/04/1998
26/09/2007
9 років та 5 місяців
3 інстанції
1 600
65272/12
01/10/2012
Ніна Василівна Войцеховська
26/01/1964
Провадження № 1
16/11/2004
29/06/2005
Провадження № 2
01/06/2005
20/09/2012
Провадження № 3
13/06/2005
Провадження № 4
13/06/2005
15/10/2009
Провадження № 5
13/06/2005
01/11/2011
20/09/2012
24/02/2005
04/04/2012
02/11/2011
09/08/2013
22/02/2013
07/11/2006
15/11/2016
06/07/2010
03/11/2011
23/12/2013
3 місяці та 9 днів
3 інстанції
6 years, 9 months and 7 days
3 інстанції
6 років, 5 місяців та 2 дні
3 інстанції
10 місяців та 21 день
3 інстанції
7 років, 8 місяців та 10 днів
3 інстанції
1 рік, 4 місяці та 26 днів
3 інстанції
7 років, 1 місяць та 1 день
3 інстанції
5 років та 24 дні
3 інстанції
3 дні
3 інстанції
1 рік, 3 місяці та 4 дні
3 інстанції
Пункт 1 статті 6, стаття 1 Першого протоколу – невиконання або тривале виконання рішень національних судів – рішення місцевого суду Кіровського району м. Кіровограда від
03 лютого 2003 року
1 100
41125/14
21/05/2014
Володимир Іванович Гребенюк
09/08/1948
07/11/2001
21/06/2005
04/02/2005
24/10/2013
3 роки, 2 місяці та 29 днів
3 інстанції
8 років, 4 місяці та 4 дні
3 інстанції
2 500
[1] Та додатково будь-який податок, який може бути стягнутий з заявників.
[2] Виправлено 09 травня 2018 року: у попередній редакції була дата «24 березня 2004 року».
Full & Egal Universal Law Academy