ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «МЯСНІКОВ ТА УЛЬЯНОВ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF MYASNIKOV AND ULYANOV v. UKRAINE)
(Заяви № 61919/19 та № 32809/20)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
10 червня 2021 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Мясніков та Ульянов проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Стефані Моро-Вікстром (Stéphanie Mourou-Vikström), Голова,
Йован Ілієвський (Jovan Ilievski),
Маттіас Гуйомар (Mattias Guyomar), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 20 травня 2021 року,
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
факти
3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у таблиці в додатку.
4. Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Заявники висунули також інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВООБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ
5. Беручи до уваги схожість предмету заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 ТА 13 КОНВЕНЦІЇ
6. Заявники скаржилися головним чином на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:
Стаття 3 Конвенції
«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.»
Стаття 13 Конвенції
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ...»
7. Суд зазначає, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC],
заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia),
заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня
2012 року).
8. У керівних справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine) (заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine) (заява № 14057/17, від 30 січня
2020 року) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
9. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою були неналежними.
10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції.ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ СУДУ
12. Заявники подали інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду
(див. таблицю у додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у світлі його висновків у рішеннях у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), (заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року), «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine) (заява № 49872/11, від 30 квітня 2013 року), «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine), (заява№ 28718/09, від 05 березня 2015 року) та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), (заява № 40583/15, від 15 грудня 2016 року), які стосуються необґрунтовано тривалого тримання під вартою та відсутності відшкодування за порушення права, гарантованого пунктом 3 статті 5 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
13. Стаття 41 Конвенції передбачає:
«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.»
14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО Вирішує об’єднати заяви; Оголошує скарги прийнятними;Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення статей 3 та 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту стосовно цих скарг;Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв’язку з іншими скаргами, поданими відповідно до усталеної практики Суду (див. таблицю у додатку);Постановляє, що
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 10 червня 2021 року відповідно до пунктів 2 та 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Стефані Моро-Вікстром
(Stéphanie Mourou-Vikström)
Голова
ДОДАТОК
Заяви зі скаргами за статтями 3 та 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві
ефективного засобу юридичного засобу)
№
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Установа,
дата початку та закінчення строку,
тривалість
Площа (кв. м) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди (в євро)[1]
Сума, присуджена кожному заявнику в якості судових та інших витрат (в євро)[2]
61919/19
16.11.2019
Станіслав Євгенович МЯСНІКОВ
1981
Пустинцев
Андрій Віталійович
м. Дніпро
Ігнатов Олександр Анатолійович
м. Дніпро
Дніпровська установа виконання покарань
№ 4
З 26.02.2018 – триває
Більше ніж 3 роки, 2 місяці та 2 дні
3-3,5 кв. м
Відсутність або недостатнє електричне освітлення, відсутність свіжого повітря, пасивне паління, цвіль або бруд у камері, камера заражена паразитами/гризунами,, відсутність приватності для використання туалету, відсутність або неналежна якість засобів гігієни, відсутність або погана якість постільної білизни, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу.
Пункт 3 статті 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування – заявник перебував під вартою з 24.02.2018 і досі.
Відсутність обґрунтування у постановах судів про застосування та продовження строку тримання заявника під вартою, а також відсутність розгляду альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
Пункт 5 статті 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
9 300
250
32809/20
14.07.2020
Ігор Володимирович
УЛЬЯНОВ
1993
Вавренюк Олександр Володимирович
м. П’ятихатки
Черкаський слідчий ізолятор
З 02.05.2018 – триває
Більше ніж 2 роки, 11 місяців та 26 днів
1,64-2,78 кв. м
Відсутність свіжого повітря, відсутність або неналежна якість засобів гігієни, відсутність або недостатнє електричне освітлення, відсутність або недостатнє природне освітлення, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність туалетних засобів, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до душу, переповненість, низька якість продуктів харчування.
Пункт 3 статті 5 Конвенції – надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування
27.04.2018 – 10.02.2020 (близько 1 року та 10 місяців), суди неодноразово продовжували тримання під вартою по суті, повторюючи одні й ті ж самі підстави кожного разу.
Пункт 5 статті 5 Конвенції – відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.
8 700
250
[1] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.
[2] Та додатково будь-який податок, що може нараховуватись заявникам.
Full & Egal Universal Law Academy