© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду. Для отримання додаткової інформації див. повне посилання на авторське право в кінці цього документу.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційне повідомлення з юриспруденції Суду № 173
Квітень 2014
Nusret Kaya і Інші проти Туреччини - 43750/06, 43752/06, 32054/08 і інші
Рішення від 22.4.2014 [Секція II]
Стаття 8
Стаття 8-1
Повага до кореспонденції
Повага до сімейного життя
Обмеження, накладене на ув’язнених громадян Туреччини щодо використання курдської мови під час телефонних переговорів: порушення
Факти – Заявники, які відбувають покарання у тюрмі, зазнали обмеження з боку пенітенціарної адміністрації у використанні курдської мови під час телефонних розмов із рідними. Їхні звернення до судів з метою скасування цих обмежень були залишені без задоволення.
Право – Стаття 8 : Обмеження, накладені на телефонні розмови заявників із членами їхніх сімей на тій підставі, що вони бажали спілкуватись курдською мовою, можна вважати втручанням у реалізацію права на повагу до сімейного життя і до кореспонденції у розумінні статті 8 § 1 Конвенції. Порушене у ній питання стосується не мовної свободи заявників як такої, а їхнього права підтримувати активний зв’язок з родиною. Відповідно до рекомендацій, наведених у Європейських пенітенціарних правилах* 2006 року, важливо, щоб адміністрація допомагала ув’язненим підтримувати зв’язок з близькими родичами. У даній справі національне право визнавало за в’язнями можливість підтримувати зв’язок із зовнішнім світом шляхом телефонних переговорів. Водночас, ці переговори з міркувань безпеки могли контролюватись пенітенціарною адміністрацією, і, з метою належного контролю, під час телефонних розмов в’язні в принципі мали говорити виключно турецькою мовою. Звичайно, національне право передбачало правила реалізації цього положення і не містило жодного положення, яке забороняло би в’язням використовувати під час телефонних розмов із родичами іншу мову, ніж турецька. Ця можливість підпадала під певні формальні вимоги, такі як, можливість для пенітенціарної адміністрації перевірити, чи особа, з якою ув’язнений бажав говорити іншою мовою, дійсно не розуміє турецьку мову. Із чинних на той час норм і рішень національних судів видно, що вартість цієї перевірки покладалась на відповідних ув’язнених.
Звичайно, Суд вже погоджувався з тим, що особливі міркування безпеки (такі як запобігання ризику втечі) можуть виправдати застосування специфічного режиму ув’язнення і заборону ув’язненому спілкуватися з рідними мовою власного вибору, якщо не буде встановлено, що він не володіє іншою мовою, якою йому дозволено висловлюватись. Тому за обставин даної справи згадане положення застосовувалось загалом і недиференційовано до всіх ув’язнених, незалежно від будь-якої індивідуальної оцінки вимог безпеки, які могли бути пов’язані з особою кожного з них або зі злочинами, за які їх було засуджено. Державні органи, вивчаючи прохання заявників про можливість спілкуватись по телефону турецькою мовою, знали, що ця мова в Туреччині є однією з поширених і використовується певними ув’язненими у спілкуванні з родичами. Проте, державні органи, схоже, не розглядали можливість застосувати систему перекладу. Для поваги до сімейного життя важлива допомога ув’язненому з боку пенітенціарної адміністрації у підтриманні активного зв’язку із сім’єю. У даній справі не було підстав брати під сумнів ані твердження заявників про те, що у сімейних стосунках вони використовують курдську мову, ані те, що їхні родичі володіли тільки цією мовою, що Суд вважає у даній справі важливою обставиною.
Практика застосування до заявників, які бажали говорити зі своїми родичами по телефону курдською мовою, попередньої процедури, спрямованої на перевірку того, чи вони дійсно не могли говорити турецькою мовою, не була заснована на належних і достатніх підставах з огляду на обмеження, які вона спричиняла для заявників під час спілкування з рідними. Тому втручання у право заявників вести телефонні розмови з рідними курдською мовою не може вважатись необхідним. Зміна редакції статті 88/2 p) положення, яка передбачає зміни умов для подання прохання про іншу мову телефонних переговорів, ніж турецька, тільки підтверджує цей висновок. Так відповідно до положень цієї статті у зміненій редакції достатньо простої заяви про те, що прохач або його рідні не розуміють турецьку мову.
Висновок: порушення (п’ятьма голосами проти двох).
Стаття 41: 300 євро кожному заявнику на відшкодування моральної шкоди.
* Рекомендація Rec(2006)2 Комітету Міністрів Ради Європи про Європейські пенітенціарні правила, ухвалена 11 січня 2006 року.
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини
Цей стислий виклад, підготовлений канцелярією Суду, не є зобов’язальним для Суду.
Щоб перейти до інформаційних бюлетенів з практики Суду, натисніть тут
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2014.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад було замовлено за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду; також Суд не несе жодної відповідальності за його якість. Його можна завантажити з бази рішень Європейського суду з прав людини HUDOC () або з будь-яких інших баз даних, в яких Суд його також розмістив. Його можна відтворювати в некомерційних цілях за умови, що будуть зазначені повна назва справи та посилання на авторське право і Цільовий фонд «Права людини». Для використання будь-якої частини цього перекладу в комерційних цілях слід звертатися за наступною адресою: publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2014.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2014.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy