Дата 21/05/2019 прийняття: Дата набуття 21/08/2019 статусу (Палата) остаточного: Набуття статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Назва: CASE OF O.O. v. RUSSIA (Application no. 36321/16) Зміст: Справа стосувалася депортації заявника з Росії до Узбекистану, всупереч застосованому Судом Правилу 39 Регламенту суду про зупинку процесу його депортації на час розгляду цієї справи. Заявник прибув до Росії у 2012 році. У 2014 році його було засуджено за участь в екстремістській організації, фальсифікації офіційних документів та спробі незаконного перетину кордону. Заявника було поміщено до виправної колонії для відбуття призначеного покарання. У 2016 році міграційні органи влади видали наказ про депортацію заявника. Він оскаржив рішення про депортацію до суду, зазначивши, що його було звинувачено у релігійному екстремізмі в Узбекистані і, відповідно, він належав до вразливої групи, яка може бути піддана жорстокому поводженню у разі повернення. Суди відхилили аргументи заявника, та зазначили, що озвучений ризик ґрунтувався на здогадах. Заявника було звільнено з виправної колонії 30 червня 2016 року та відразу затримано у зв’язку з його депортацією. Захисники заявника негайно звернулися до органів міграційної служби та прокуратури і поліції з метою проінформувати останніх про рішення ЄСПЛ застосувати Правило 39 Регламенту Суду, постановлене двома днями раніше, та зупинити його депортацію до розгляду справи Судом. Але заявник був доставлений до Московського аеропорту «Домодєдово» та депортований наступного дня до Узбекистану. Поліція вказала, що вони прибули занадто пізно, щоб повернути заявника, який вже перебував в літаку, що готувався до вильоту; органи прокуратури зазначили, що були проінформовані про тимчасові заходи в порядку Правила 39 Регламенту Суду після того, як депортація відбулася. Після прибуття до Узбекистану заявника було негайно затримано, в подальшому призначено покарання у виді семи років позбавлення волі у виправній колонії. Заявник стверджував, що під час досудового розслідування в Узбекистані його було піддано жорстокому поводженню; умови його перебування під вартою є нелюдськими, що спричинило погіршення його зору і спробу вчинити самогубство. Констатоване Порушення статті 3 Конвенції (заборона катування) у зв’язку із порушення (стаття): депортацією заявника органами влади до Узбекистану. Порушення статті 34 Конвенції (право на звернення до ЄСПЛ) у зв’язку з тим, що держава-відповідач проігнорувала тимчасові заходи, що були застосовані відповідно до Правила 39 Регламенту Суду, чим порушила свої зобов’язання за статтею 34 Конвенції.
Full & Egal Universal Law Academy