ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П’ЯТА СЕКЦІЯ
СПРАВА «ОЖОГ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
(CASE OF OZHOG AND OTHERS v. UKRAINE)
(Заява № 50418/22 та 4 інші заяви –
див. перелік у додатку)
РІШЕННЯ
СТРАСБУРГ
13 травня 2026 року
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Ожог та інші проти України»
Європейський суд з прав людини (П’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Андреас Зюнд (Andreas Zünd), Голова,
Діана Сирку (Diana Sârcu),
Микола Гнатовський (Mykola Gnatovskyy), судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 09 квітня 2026 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі – Конвенція).
2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі – Уряд).
ФАКТИ3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.
4. Заявники скаржилися на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У деяких заявах вони також висунули інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО ОБ’ЄДНАННЯ ЗАЯВ5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТЕЙ 3 І 13 КОНВЕНЦІЇ6. Заявники скаржилися, головним чином, на неналежні умови тримання їх під вартою та відсутність у них ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Вони посилалися на статті 3 та 13 Конвенції.
7. Уряд стверджував, що деякі заявники не вичерпали національні засоби юридичного захисту, оскільки вони не зверталися до цивільних судів із позовом про відшкодування шкоди, яку, як стверджується, було завдано внаслідок неналежних умов тримання під вартою. Однак Суд встановив, що компенсаційний засіб юридичного захисту є ефективним лише після того, як незадовільні умови тримання під вартою було припинено (див. рішення у справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17, пункт 113, від 30 січня 2020 року). У цій справі Уряд не вказав, що заявників було переведено, звільнено або що умови тримання їх під вартою покращилися, до того як вони подали свої заяви до Суду. Отже, це заперечення має бути відхилено.
8. Уряд також посилався на прийняті у листопаді 2024 року зміни до законодавства, якими було запроваджено превентивний засіб юридичного захисту у формі спеціальної комісії, уповноваженої розглядати скарги ув’язнених на неналежні побутові умови тримання під вартою та постановляти накази про їхнє покращення або переведення ув’язненого. Проте не було надано доказів для демонстрації, що цей засіб юридичного захисту став ефективним на практиці, зокрема, доказів того, що комісії почали функціонувати та показали будь-який результат у розгляді скарг, подібних до тих, що розглядаються у цій справі. Тому це заперечення щодо невичерпання засобів юридичного захисту також має бути відхилено.
9. Суд також зазначає, що заявники трималися під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявників під вартою наведені у таблиці в додатку. Суд посилається на встановлені у його практиці принципи щодо неналежних умов тримання під вартою (див., наприклад, рішення у справі «Муршич проти Хорватії» [ВП] (Muršić v. Croatia) [GC], заява № 7334/13, пункти 96 – 101, ЄСПЛ 2016). Суд нагадує, зокрема, що під час встановлення того, чи є умови тримання такими, «що принижують гідність» у розумінні статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 122 – 141 та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149 – 159, від 10 січня 2012 року).
10. У керівній справі «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року) та згаданій керівній справі «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine)) Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
11. Суд також посилається на свій стандарт доведення та методи оцінки доказів у справах щодо умов тримання під вартою (див. згадане рішення у справі «Муршич проти Хорватії» (Muršić v. Croatia), пункти 127 та 128). Зокрема, у відповідь на prima facie справу про жорстоке поводження, на яке скаржилися заявники, від Уряду очікується надання первинних доказів, в яких наводилися б плани розміщення камер та фактична кількість ув’язнених протягом конкретних періодів тримання заявників під вартою (див. згадане рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункт 123, та, наприклад, рішення у справі «Спариш і Куцманд проти України» [Комітет] (Sparysh and Kutsmand v. Ukraine) [Committee], заяви № 49709/18 та № 49870/18, від 12 вересня 2024 року). Інші документи та фотографії, пов’язані з контролем якості повітря, харчового раціону, води, боротьбою зі шкідниками, вимірюванням температури та освітленості, лазнями, приватністю під час користування туалетом, послугами пральні тощо, повинні стосуватися камер та періодів тримання заявників під вартою.
12. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявників під вартою протягом зазначених у таблиці в додатку періодів були неналежними.
13. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цими скаргами.
14. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції.
ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ15. У заяві № 50418/22 заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, зазначених у таблиці в додатку.
ІНШІ СКАРГИ16. У заявах № 36671/24 і № 14269/25 заявники також подали інші скарги за різними положеннями Конвенції
17. Суд розглянув ці скарги та вважає, що у контексті всіх наявних у нього матеріалів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, передбаченим статтями 34 та 35 Конвенції, або не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.
З цього випливає, що ця частина заяв № 36671/24 і № 14269/25 має бути відхилена на підставі пункту 4 статті 35 Конвенції.
ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ18. З огляду на наявні в нього документи та свою практику
(див., зокрема, згадане рішення у справі «Cукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), пункти 165 та 167) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 13 травня 2026 року відповідно до пунктів 2 і 3 Правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія Марадудіна
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Андреас Зюнд
(Andreas Zünd)
Голова
ДОДАТОК
Перелік заяв зі скаргами за статтями 3 і 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного
засобу юридичного захисту)
№
№ заяви
Дата подання
П.І.Б.
заявника
Рік народження
П.І.Б. представника та місцезнаходження
Установа
Дата початку та закінчення строку
Тривалість
Площа
(кв. м.) на кожного ув’язненого
Конкретні скарги
Інші скарги за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)[1]
50418/22
22.10.2022
Віталій Русланович ОЖОГ
1990
Кульбач Сергій Олександрович
м. Лімож
Дніпровська установа виконання покарань
з 16.01.2017 до
21.02.2023
6 років, 1 місяць та 6 днів
2,7 – 3,7 м²
переповненість, відсутність свіжого повітря, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, відсутність туалетних засобів
п. 1 ст. 6 Конвенції – надмірна тривалість кримінального провадження – з 11.01.2017 до 24.01.2023, 2 інстанції (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67 – 79, від 01 липня 2021 року),
ст. 13 Конвенції – відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (див. рішення у справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, пункти 67 – 79, від 01 липня 2021 року)
9 800
8500/24
01.01.2024
Олександр Володимирович ШУМІЛІН
1987
Рибій Сергій Миколайович
м. Дніпро
Криворізька установа виконання покарань № 3
З 25.10.2023 до
26.02.2024
4 місяці та 2 дні
2,6 м²
переповненість, відсутність свіжого повітря, пасивне паління, неналежна температура, камера заражена паразитами/гризунами, відсутність або неналежна якість гігієнічних засобів, відсутність приватності під час користування туалетом, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, відсутність туалетних засобів, відсутність або погана якість постільної білизни, низька якість продуктів харчування, відсутність або обмежений доступ до питної води, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, відсутність або недостатня кількість продуктів харчування, цвіль або бруд у камері
1 500
36671/24
07.12.2024
Руслан Петрович СИДОРЕНКО
1975
Преображенська Оксана Володимирівна
м. Страсбург
Житомирська установа виконання покарань № 8
З 07.02.2022 –
триває
Більше 4 років, 1 місяця та 19 днів
3 м²
переповненість, відсутність свіжого повітря, відсутність або недостатнє природне освітлення, відсутність або недостатнє електричне освітлення, відсутність приватності під час користування туалетом, цвіль або бруд у камері, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, низька якість продуктів харчування, ненадання необхідної медичної допомоги, відсутність або обмежений доступ до питної води, відсутність або обмежений доступ до проточної води
7 500
14269/25
29.04.2025
Максим Дмитрович БОНДАРЕНКО
1996
Йолкін Андрій Валерійович
м. Кривий Ріг
Харківський слідчий ізолятор
З 03.01.2024 до
29.07.2025
1 рік, 6 місяців та 27 днів
2,5 – 4 м²
цвіль або бруд у камері, відсутність свіжого повітря, пасивне паління, відсутність або недостатнє природне освітлення, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, переповненість (за винятком періоду з 19.06.2024 до 20.06.2024, коли він мав у своєму розпорядженні понад 4 кв. м особистого простору)
4 100
14273/25
29.04.2025
Олександр Віталійович КАЛУЦЬКИЙ
1979
Йолкін Андрій Валерійович
м. Кривий Ріг
Харківський слідчий ізолятор
З 19.06.2023 –
триває
Більше 2 років, 9 місяців та 7 днів
2,5 – 4,1 м²
цвіль або бруд у камері, відсутність свіжого повітря, пасивне паління, відсутність або недостатнє природне освітлення, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, відсутність або обмежений доступ до душу, відсутність або погана якість постільної білизни, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, переповненість (за винятком періоду з 20.12.2024 до 26.12.2024)
6 400
[1] Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.