© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012. Цей переклад було замовлено за підтримки Трастового фонду з прав людини Ради Європи (/humanrightstrustfund). Переклад не є обов’язковим для Суду. Для додаткової інформації дивіться повний текст копірайту наприкінці цього документа.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court. For further information see the full copyright indication at the end of this document.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour. Pour plus de renseignements veuillez lire l’indication de copyright/droits d’auteur à la fin du présent document.
Інформаційна нота про практику Cуду No 137
Cічень 2011
Пaксaс (Paksas) п. Литви - 34932/04
Рішення 6.1.2011 [ВП]
Стаття 3 Протоколу no 1
Бути кандидатом під час виборів
Незмінна і остаточна втрата права бути обраним до законодавчого органу, для Президента Республіки, якого було усунуто з посади : порушення
Факти – Заявник є колишнім президентом Республіки, якого було усунуто шляхом процедури парламентського імпічменту за істотне порушення Конституції. Конституційний Суд встановив, що заявник, при виконанні свого президентського мандату, незаконно і в своїх особистих інтересах, надав дозвіл на одержання литовького громадянства російському підприємцю, видав йому державну таємницю, і використав свій статус для того, щоб чинити недобросовісний вплив на приватное підприємство, на користь свої родичів. У квітні 2004 року, Центральна виборча комісія не заперечувала проти того, щоб заявник висунув свою кандидатур на наступних після його зміщення президентських виборах. Tим не менш, 4 травня 2004 року, Парламент доповнив закон про президентські вибори диспозицією згідно якої будь–яка особа, яка була позбавлена свого мандату у ході процедури усунення не може бути обрана Президентом Республіки раніше ніж через п’ять років. Як наслідок, комісія врешті відмовилась зареєструвати кандидатуру заявника. Згодом, Конституційний Суд вирішив 25 травня 2004 року, що заборона, яку привніс закон, відповідає Конституції, але неконституційним є її обмеження у часі. 15 липня 2004 року, Парламент вніс до закону про вибори до Парламенту положення, згідно якого кожна особа, яку було усунуто внаслідок з офіційного посту внаслідок процедури усунення, не може бути обрано до Парламенту.
Право – Стаття 3 Протоколу no 1
a) Прийнятність – Стаття 3 Протоколу no 1, яка проголошує право на вільні вибори, стосується тільки виборів до « законодавчого корпусу ». Таким чином, скарга заявника стосовно зміщення і неможливості бути обраним на пост Президента є несумісною ratione materiae із положеннями Конвенції і неприйнятною. Напроти, скарга про неможливість висунути свою кандидатуру на парламентських виборах є прийнятною ratione materiae.
b) По суті – Заявник був ущемлений у своєму праві бути обраним, оскільки у нього не було ніякої можливості висунути свою кандидатуру на виборах до законодавчого органу. Це обмеження передбачене законом і переслідувало мету захисту демократичного порядку. Не мінімізуючи серйозність звинувачень, пред’явлених заявнику з огляду на виконання ним конституційних обов’язків, і не ставлячи під сумнів принцип усунення з посту Президента, слід відмітити, що обмеження має значні наслідки, оскільки виключає не тільки можливість одержання мандату у законодавчому органі, але й будь–якого іншого мандату, що передбачає проголошення присяги відповідно до Конституції. Така ситуація у Литві є виключенням у Європі, оскільки у більшості країн–учасниць Ради Європи, імпічмент не має прямого наслідку на виборчі права осіб, або не має прямого наслідку на реалізацію права бути обраним до законодавчого органу; або обмеження які існують повинні бути передбачені окремим судовим рішенням і лімітовані у часі. Оцінюючи пропорційність обмеження, вирішального значення слід надати його часовому виміру і можливості переглянути цей захід. Необхідність такої можливості є, в свою чергу, пов’язана із потребою зважати на історико– політичний контекст держави, про яку йдеться. Цей контекст, безперечно, розвивається, у тому числі що стосується доцільності, яку обмеження мало при його встановленні. Що ж до даної справи, обмеження ніяк не лімітоване у часі, більше того, норма яка його встановлює, вибита на конституційному мармуровому камені. Внаслідок цього, неможливість бути обраним, якої зазнав заявник набуває присмаку непорушності, що важко узгоджується із статтею 3 протоколу no 1. Крім того, встановлення обмеження про яке йдеться у справі, впритул пов’язане із конкретними обставинами, і це ще більше підсилює враження про надмірний характер заходу. Зважаючи на всі ці міркування в цілому, і, зокрема, на остаточний і незмінюваний характер неможливості бути обраним, якої зазнав заявник, приводять до висновку про диспропорційність обмеження.
Втисновок : порушення (чотирнадцять голосів проти трьох).
Стаття 41 : констатування порушення є достатньою компенсацією моральної шкоди
© Рада Європи/Європейський суд з прав людини, 2012.
Офіційними мовами Європейського суду з прав людини є англійська та французька мови. Цей переклад підготовлено на замовлення і за підтримки Цільового фонду «Права людини» Ради Європи (/humanrightstrustfund). Він не є зобов’язальним для Суду і Суд також не несе відповідальності за його якість. Переклад можна завантажити з електронної бази рішень (HUDOC) Європейського Суду з прав людини () або з будь-якої іншої бази, в якій його розміщено з дозволу Суду. Копіювання тексту перекладу допускається в некомерційних цілях за умови наведення повної назви справи, разом із вищенаведеним повідомленням про авторські права та посиланням на Цільовий фонд «Права людини». З питань, пов’язаних з наміром використати ту чи іншу частину цього перекладу в комерційних цілях, прохання звертатися за адресою publishing@.
© Council of Europe/European Court of Human Rights, 2012.
The official languages of the European Court of Human Rights are English and French. This translation was commissioned with the support of the Human Rights Trust Fund of the Council of Europe (/humanrightstrustfund). It does not bind the Court, nor does the Court take any responsibility for the quality thereof. It may be downloaded from the HUDOC case-law database of the European Court of Human Rights () or from any other database with which the Court has shared it. It may be reproduced for non-commercial purposes on condition that the full title of the case is cited, together with the above copyright indication and reference to the Human Rights Trust Fund. If it is intended to use any part of this translation for commercial purposes, please contact publishing@.
© Conseil de l’Europe/Cour européenne des droits de l’homme, 2012.
Les langues officielles de la Cour européenne des droits de l’homme sont le français et l’anglais. La présente traduction a été effectuée avec le soutien du Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme du Conseil de l’Europe (/humanrightstrustfund). Elle ne lie pas la Cour, et celle-ci décline toute responsabilité quant à sa qualité. Elle peut être téléchargée à partir de HUDOC, la base de jurisprudence de la Cour européenne des droits de l’homme (), ou de toute autre base de données à laquelle HUDOC l’a communiquée. Elle peut être reproduite à des fins non commerciales, sous réserve que le titre de l’affaire soit cité en entier et s’accompagne de l’indication de copyright ci-dessus ainsi que de la référence au Fonds fiduciaire pour les droits de l’homme. Toute personne souhaitant se servir de tout ou partie de la présente traduction à des fins commerciales est invitée à le signaler à l’adresse suivante : publishing@.
Full & Egal Universal Law Academy